Самодепортація замість безпеки: чому українці тікають із США, щоб не опинитися в Сальвадорі чи на фронті. Пояснюємо

Тим часом в Польщі та Німеччині вже обмежують виплати, а у ще кількох країнах готові платити українським переселенцям, щоб ті поверталися в Україну. Більше про цю ситуацію розповість Еспресо.

Масштаби біженської кризи

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року спричинило одну з найбільших міграційних криз в Європі з часів Другої світової війни. За даними UNHCR, станом на листопад 2025 року понад 5,8 мільйона українців шукали притулку за кордоном (5,3 млн у Європі та 550 тис. за межами Європи), а ще 3,7 мільйона стали внутрішньо переміщеними особами всередині країни. Крім цього, понад 1 млн українців опинилися в РФ.

За перший рік війни було переміщено близько 11,5 мільйонів людей, що становить чверть населення України. 

Найбільше біженців прийняла Європа: понад 90% з них оселилися в сусідніх країнах, за оцінками UNHCR:

• Німеччина – понад 1,3 млн;
• Польща – понад 1 млн;
• Чехія – близько 400 тис.;
• Велика Британія – понад 260 тис.
• Іспанія – понад 250 тис.;
• Італія – близько 175 тис.

Тобто лідерами у ЄС в цьому питанні є Польща та Німеччина, де приплив українських переселенців змінив суспільну структуру, створивши нові демографічні баланси, навантаження на соціальні системи та політичні дискусії щодо інтеграції. 

Щодо США, то ситуація унікальна. Адміністрація Джо Байдена запустила програму "Uniting for Ukraine" (U4U) у квітні 2022 року, яка дозволяла американським спонсорам приймати українців з гарантіями фінансової підтримки. Це дало змогу уникнути традиційних бюрократичних бар'єрів для біженців. Результат став показовим, адже лише за рік до США прибуло понад 271 тис. українців, з яких 187 тис. – через U4U, перевищивши початкову мету Байдена в 100 тис. 

Близько 200 тис. американців стали спонсорами, а програма дозволила тимчасовий захист на два роки з правом на роботу. Загалом, у США оселилося до 355 тис. українців, переважно жінки та діти. Тобто ще близько 150 тис. українців прибули до США поза межами програми, деякі через традиційну програму для біженців, а інші – перетнувши кордон між США та Мексикою до запуску програми Байдена. 

Така політика стала символом солідарності, але з приходом Трампа все змінилося.

Політика Трампа: рейди, депортації та суспільні суперечки

фото: migratop.com

Другий термін Дональда Трампа, що розпочався в січні 2025 року, одразу позначився жорсткою антиіммігрантською риторикою. Адміністрація оголосила про "наймасштабнішу депортаційну операцію в історії США", спрямовану на 10–11 млн нелегалів. 

Виконавчий указ "Securing Our Borders" від 20 січня призупинив програми Байдена, включаючи U4U, і посилив роль ICE (Імміграційної та митної служби). Тисячі військових було направлено до кордону з Мексикою, а з червня цього року ICE проводить масові рейди по всіх Сполучених Штатах: від Лос-Анджелеса до Нью-Йорка, де відбуваються щоденні арешти в школах, лікарнях і церквах. Мігранти переховуються або втікають від агентів ICE, такі відео популярні в американських соцмережах.

Статистика роботи дійсно вражає, адже за даними адміністрація Трампа, лише з січня по жовтень понад 2 мільйони нелегальних іноземців покинули Сполучені Штати. З них понад 500 тис. було депортовано, а ще 1,6 млн. людей самодепортувалися. Ще десятки тисяч заарештовано ICE і вони чекають подальшого рішення. При цьому за весь 2024 рік було депортовано лише близько 300 тис. нелегальних мігрантів.

У міністерстві національної безпеки додають, що нелегальні іноземці можуть контролювати свій виїзд за допомогою  застосунку CBP Home. А Сполучені Штати пропонують за це 1000 доларів США та безкоштовний авіаквиток для самостійної депортації.

Все це викликало гарячі дискусії в американському суспільстві. Адже історично США – це країна мігрантів, тому за соціологічними дослідженнями Pew Research Center 61% американців засуджують депортацію до в'язниць у Сальвадорі чи рейди на робочих місцях і лише 34% американців вважають, що нелегалів не можна легалізувати. Тому за різними опитуваннями половина американців не схвалюють підхід Трампа до проблеми міграції. Та й економісти попереджають про дефіцит робочої сили в агросекторі через "самодепортацію". 

А масштабні протести в Лос-Анджелесі та Нью-Йорку, де заарештували навіть ветеранів і громадян США, підкреслюють розкол. Поки республіканці хвалять "America First", демократи називають це "расистським терором". 

Читайте також: Розділяй і володарюй: як палаючий Лос-Анджелес став сценою для політичного спектаклю Трампа. Пояснюємо

Депортація українців у США: 200 тис. під загрозою

Багато українців у США перебувають не за звичним біженським статусом (refugee), а на підставі гуманітарної паролі (parole) – це тимчасовий дозвіл на в’їзд, який надає виконавча влада. Ці паролі можуть бути відкликані більш легким шляхом, ніж, скажімо, офіційний статус біженця або тимчасовий захист, наданий через спеціальні програми з правовими гарантіями. Саме це робить велику групу людей вразливою, якщо адміністрація вирішить припинити або скасувати ці програми, або не продовжувати повторно паролі (re-parole).

Програма Байдена давала лише тимчасовий "пароль", без шляху до громадянства. Без спонсорів і роботи (дозволи анульовано) біженці втрачають медстраховку та доходи.

Як повідомляє Reuters, станом на листопад, майже 200 тис. українців втратили тимчасовий захист через затримки з продовженням: терміни багатьох спливли в травні, а обробка заяв зупинена "через безпеку". За даними уряду США (опублікованими минулого тижня в рамках судового позову), імміграційна служба з початку року опрацювала лише 1900 заяв на продовження статусу для українців та інших захищених осіб – це мізерна частка від десятків тисяч тих, у кого термін дії вже сплив чи спливає.

Тим часом до України вже починають повертатися перші депортовані з США. Зокрема, 18 листопада ДПСУ повідомила про 50 українців депортованих зі США. 

Шестеро з двадцяти чотирьох опитаних Reuters українців уже виїхали зі США, тобто самодепортувалися, аби не ризикувати потрапити до імміграційної в’язниці чи бути депортованими кудись до Латинської Америки або Африки – як це траплялося з іншими мігрантами.

Видання розповідає історію 31-річного IT-інженера Євгенія Падафа, який подав запит на повторний статус, але місяцями не отримував відповіді. Побоюючись втратити легальність перебування і майбутній в’їзд до США, він спробував самодепортацію через додаток CBP One, що пропонує безкоштовний переліт і бонус у 1000 доларів.

Чоловік планував виїхати до Аргентини, де нижчі витрати на життя й діє програма підтримки українців, однак система дозволяла оформити квиток лише до України. Зрештою він поїхав до Буенос-Айреса за власний кошт і тепер намагається облаштуватися там.

"Якщо я повернуся в Україну, мене відправлять на фронт. Краще вже бути бездомним десь у світі, ніж там", - сказав він.

Тобто багато українських переселенців чоловік у США бояться мобілізації в Україні, куди їх можуть відправити, якщо їх спіймають агенти ICE, тому займаються самодепортацією в інші країни. 

Посилення проблем у Європі: скорочення допомоги в Польщі та Німеччині

фото: gettyimages

Проблеми українських переселенців не обмежуються США. У Європі останні два роки тривають жваві дискусії та кроки щодо скорочення виплат і перегляду соціальної допомоги для біженців.

Наприклад, у Польщі за президентства Навроцького посилили контроль над виплатами біженцям: відтепер місцева влада щомісяця перевіряє працевлаштування та перебування в країні. Без роботи батьків або при виїзді за кордон – програму виплат "800+" на кожну дитину автоматично припиняють.

Також у Польщі з листопада діють нові правила для українських біженців у центрах колективного розміщення: поправка до спецзакону суттєво звужує коло тих, хто може далі жити і харчуватися безкоштовно. Тепер право на проживання у центрах колективного розміщення мають лише люди з інвалідністю, особи похилого віку та вагітні жінки. Ті українці, які раніше сплачували 50% або 75% вартості проживання, втратили це право.

У Німеччині, яка також прийняла чи не найбільше українських біженців, тепер діють нові правила – біженці, які прибули починаючи з квітня цього року отримують статус "звичайних шукачів притулку" з меншими виплатами (замість повного Bürgergeld, а це 563 євро на місяць, лише 441 євро). 

Питання загострилося після закону України від серпня 2025, що дозволив виїзд чоловікам до 22 років (раніше – заборона для 18–60). За даними The Telegraph, лише за два місяці нововведення близько 100 тис. українських чоловіків виїхали. Чимало з них обрали Німеччину.

Тому у середині листопада канцлер Німеччини Фрідріх Мерц офіційно попросив президента України Володимира Зеленського зробити так, щоб до країни приїжджала менша кількість молодих українських чоловіків.

"Сьогодні під час тривалої телефонної розмови я попросив українського президента забезпечити, щоб молоді чоловіки, зокрема, з України не приїжджали до Німеччини у великій кількості - у дедалі більшій кількості - а служили своїй країні. Вони потрібні там", - сказав Мерц.

У Чехії підтримка українських біженців також суттєво скоротилася. З 2023 року звужено коло отримувачів виплат, з вересня 2024-го безкоштовне житло надають лише 3 місяці замість 5, а для продовження захисту потрібен нотаріально засвідчений договір оренди. З 1 липня 2025-го базова виплата біженцям становить 200 € (дорослий) і 143 € (дитина), але після 150 днів без роботи (окрім вразливих категорій) – лише 129 €. Громадські настрої теж погіршилися, адже за опитуванням STEM (червень 2025), 58 % чехів вважають, що біженців забагато, а 60 % - що українці більше отримують, ніж платять (хоча статистика це спростовує). Політика уряду перейшла від широкої допомоги до жорсткого вибіркового підходу.

Цікаво, що декілька європейських країн вже пропонують українцям фінансову допомогу для добровільного повернення додому. Зокрема, Швейцарія готова виплатити від 1 000 до 4 000 франків, а Норвегія – приблизно 1 500 € для охочих повернутися. Крім того, ПАРЄ рекомендує державам-членам ЄС підтримувати українців, які вирішили повернутися на батьківщину після завершення війни.

У цілому Європа поступово зміщує акцент від політики "відкритих дверей" до підходу "інтеграція або повернення". Після березня 2027 року, коли дія тимчасового захисту для українців завершиться, країни ЄС очікуватимуть від переселенців або глибшої інтеграції – через роботу, освіту та мовну адаптацію, – або ж розглянуть питання їхнього повернення, якщо підстав для подовження легального перебування не буде.

Читайте також: Ультиматум Трампа розроблений з Кремлем: чому Україна опинилась перед вибором без вибору. Пояснюємо