"Трофей" Сталіна, який може стати четвертою балтійською республікою: 80 років тому Кенігсберг перетворили на Калінінград

Ця дата стала формальним початком існування регіону як адміністративної одиниці радянської Росії. За кілька місяців, 4 липня 1946 року, область і її центр перейменували на Калінінград на честь більшовицького діяча Михайла Калініна. Територія, яка століттями була серцем німецької Східної Пруссії, за рішенням Потсдамської конференції 1945 року відійшла до СРСР і стала єдиним російським ексклавом у Європі, повністю оточеним країнами ЄС і НАТО.

Німецьке коріння: від Тевтонського ордену до Східної Пруссії

Кенігсберг на початку ХХ століття, фото: Вікіпедія

Насправді німецька історія регіону сягає XIII століття. Тевтонський орден під час Північних хрестових походів завоював землі стародавніх пруссів – балтійських племен. У 1255 році на руїнах прусського поселення Твангсте лицарі ордену заснували місто Кенігсберг (на честь чеського короля Оттокара II). Місто швидко стало центром держави Тевтонського ордену – теократичного утворення, яке пізніше увійшло до складу Герцогства Пруссія, а згодом – Королівства Пруссія та Німецької імперії. 

До речі Кенігсберг був домом відомого філософа Іммануїла Канта, важливим портом Ганзейського союзу та символом прусської державності. Регіон завжди залишався німецьким за культурою, мовою та населенням. 

Навіть після Першої світової війни Східна Пруссія зберегла свій німецький характер, попри географічну відокремленість від основної території Німеччини (так званий "Польський коридор") та збільшення частки поляків й литовців в ньому. 

А вже під час Другої світової війни Червона армія штурмувала Кенігсберг у квітні 1945-го. Місто було майже повністю зруйноване. За Потсдамською угодою північна частина Східної Пруссії відійшла до СРСР, решта – до Польщі. У 1946 році Кенігсберг перейменували на Калінінград на честь більшовицького діяча Михайла Калініна, а все німецьке населення (близько 200 тисяч осіб, які не встигли втекти) депортували до Німеччини. Територію заселили переселенцями з Росії, Білорусі та України. Так завжди німецька земля стала радянською, а згодом – російською. 

"Кенігсберг був німецьким протягом 684 років, перш ніж був затверджений союзниками як радянський військовий трофей на Потсдамській конференції в 1945 році. До цього Кенігсберг був частиною історичного герцогства Пруссія, васальної польської держави, яка існувала з 1525 до 1701 року. Польське населення було значним до Другої світової війни, проживаючи серед багатокультурної німецької, литовської та єврейської громади. Сусідня Литва також має глибокі етнічні та культурні зв'язки з цією територією, що сягають сотень років", - зауважують у Atlantic Council.

Особливий регіон Росії: ексклав, оточений ЄС і НАТО

фото: depositphotos

Після розпаду СРСР у 1991 році Калінінградська область (площа близько 15 100 км², населення близько 1 млн людей) перетворилася на ексклав – територію Росії, відокремлену від РФ територією Литви та Польщі. Це єдиний російський регіон, який безпосередньо суходолом зі всіх сторін межує з країнами НАТО та ЄС, своєрідний російський "острів" посеред Європи. 

Калінінградська область, яку іноді ще називають "непотоплюваним авіаносцем" Кремля в Балтійському морі, відіграє важливу стратегічну та військову роль для Росії, пишуть в U.S. Naval Institute. Тут базується Балтійський флот РФ, розміщені ракетні комплекси (включаючи "Іскандер", що може нести ядерну бомбу), системи ППО та інші військові об’єкти, що робить область ключовим елементом російської стратегії обмеження доступу НАТО у Балтійському морі. Фактично, ця область, як і анексований Крим перетворені на військові бази і це їх головна мета в стратегії Кремля.

Однак саме ця відокремленість робить регіон вразливим. У разі повномасштабної війни з НАТО Калінінград може стати одним із перших об’єктів, який Росія втратить. Адже постачання до ексклаву залежить від транзиту через Литву та Польщу (або морського шляху). У разі блокади або військових дій регіон опиниться в ізоляції. Тому так часто згадується Сувальський коридор – вузьку смугу між Польщею та Литвою, що вважається однією із найнебезпечніших ділянок НАТО. Адже це є стратегічною метою для Росії захопити цей коридор, щоб з’єднати Калінінград із своїм сателітом Білоруссю і таким чином мати більше шансів утримати Калінінградську область і впливати на балтійський регіон. 

Але багато аналітиків називають цю область "Ахіллесовою п’ятою Росії" – потужним форпостом, який водночас є її найбільш вразливим місцем. 

"Калінінград був стратегічним плацдармом, але тепер він став серйозною вразливістю", - пишуть у Foreign Policy.

У сценаріях колапсу путінського режиму або поразки в Україні регіон ризикує стати першим, хто може відпасти через логістичні проблеми, економічну залежність від федеральних субсидій, демографічний тиск і можливе відключення від російської енергосистеми (Балтійські країни синхронізовані з європейською мережею).

Тим більше, що тут давно сформувалися думки про вихід із складу РФ, які з’явилися одразу після розпаду СРСР. Найвідомішою організацією стала Балтійська республіканська партія (заснована 1993 року), яка виступала за перетворення регіону на незалежну Балтійську республіку (або "четверту балтійську державу") під історичною назвою Кенігсберг. Партія була заборонена російською владою у 2005 році, а її активістів почали переслідувати.

Після 2022 року рух пішов у підпілля через жорстку цензуру та репресії. Незважаючи на це, ідея незалежності зберігається серед невеликої частини населення, особливо молоді та інтелігенції. У 2023 році в онлайн-референдумі, організованому Форумом Вільних Народів Постросії, понад 72 % (серед 75 тис. учасників)  з Калінінграда проголосували за незалежність. Рух підтримує гасла "Кенігсберг – це Європа" та "Free Kaliningrad", наголошуючи на європейській ідентичності регіону, який історично ніколи не був російським.

Польські голоси про Калінінград

У Польщі тема Калінінграда, який поляки офіційно називають Królewiec (Крулевецька область) з 2023 року, відмовившись від імені на честь Калініна, який причетний до Катинського розстрілу поляків, періодично піднімається у медіа, особливо після 2022 року. 

Наприклад, польський генерал у відставці Вальдемар Скшипчак заявляв, що область "ніколи не була російською" і історично пов’язана з Пруссією та Польщею, тож Варшава має "заявити на неї права" як на "окуповану територію". Деякі праворадикальні польські політики та ЗМІ згадують про регіон як частину історичної Речі Посполитої. 

Найбільший польський інформаційний портал, присвячений оборонній промисловості, збройним силам, геополітиці та національній безпеці Defence24 писав, що "четверта балтійська держава стає все ближчою".

"Цілком ймовірно, що Калінінградська область почне отримувати дедалі більшу автономію та зрештою вийде зі складу РФ. Адже одним із наслідків війни в Україні може стати відокремлення Калінінградської області від Росії та створення четвертої балтійської держави. Цей процес вже розпочався, але наразі його гальмують агресивні дії російських служб безпеки та пропагандистський наступ Кремля. Головна мета останнього – підтримувати серед "балтійських" росіян враження, що Калінінградська область не здатна функціонувати самостійно без підтримки та фінансових субсидій Москви. Така ж інформаційна політика проводилася до 1991 року щодо радянських республік Естонії, Латвії та Литви, що, однак, не завадило утворенню трьох балтійських держав. У випадку з Кенігсберзькою областю це буде одночасно і легше, і складніше. Легше, тому що територія, яка прагне автономії, фізично відокремлена від "метрополії", тоді як Латвія, Литва та Естонія до вступу до НАТО постійно жили під загрозою можливого втручання з боку Москви", зауважували у виданні. 

Наразі офіційна позиція Польщі та Литви – визнання Калінінграда частиною Росії (відповідно до Потсдамської угоди). Хоча російські пропагандисти вже давно безпідставно звинувачують Варшаву та Вільнюс в "ревізіонізмі" чи планах "захоплення" ними цієї області.

У разі колапсу РФ деякі західні аналітики справді припускають, що регіон міг би перейти під сусідній контроль або стати міжнародною територією. Та це залишається гіпотетичним сценарієм і залежить від розвитку російсько-української війни та сили режимів Путіна й Лукашенка, які тісно впливають на область. 

Думки експертів: вкрадена територія і стратегічна вразливість

Калінінград, південний вокзал, фото: Вікіпедія

Багато експертів вважають Калінінградську область класичним прикладом вкраденої території. Адже радянська анексія 1945 року супроводжувалася етнічною чисткою (депортація німців) і штучним заселенням. Регіон ніколи не мав глибоких історичних зв’язків із Росією. Сьогодні це "фортеця без держави" або такий собі "російський Аламо": потужна військова база, але надзвичайно вразлива в разі реального конфлікту. 

Експерти Atlantic Council і US Naval Institute підкреслюють: у реальній війні з НАТО Росія навряд чи зможе ефективно захистити ексклав. Навпаки, НАТО маючи більше ресурсів у Балтійському регіоні може швидко нейтралізувати загрозу з боку Калінінграда блокадою або превентивними ударами по ключових військових базах. 

"Можемо стерти з лиця землі", - таку заяву у 2025 році зробив командувач військ США в Європі Крістофер Донах’ю, говорячи про здатність НАТО "миттєво" захопити Калінінград у разі потреби. 

У сценаріях постпутінського хаосу (розпад Росії, зміна влади в Білорусі) область ризикує опинитися в ізоляції або стати предметом міжнародних переговорів. Демографічні проблеми, економічна залежність і географічна відрізаність роблять її одним із найслабших ланок сучасної Росії.

"Хоча Калінінград часто асоціюється з військовою загрозою, яку він становить, він має більше зв'язків і свобод щодо Європи, а також рух за незалежність з часів закінчення Холодної війни ", - пишуть у Human Security Center. 

Аналітики Центру Балтійських досліджень зазначають, що регіон майже повністю залежить від постачання ресурсів із "материкової" Росії, а логістика ускладнюється санкціями та транзитними обмеженнями. Тобто погіршення економічного життя РФ через санкції та війну у підсумку можуть призвести до відкритого та радикального бажання жителів цієї області більше не мати справ з Росією. Наразі жителів цього регіону мають значні труднощі пов’язані із доставкою всіх можливих товарів, адже як Польща, так і Литва обмежили доступ товарів для них. Тож зв'язок з РФ здійснюється більшою мірою літаками та кораблями, що робить утримання Калінінградської області все дорожчим. 

"Відповідно до свого амбітного, нестандартного мислення, адміністрація Трампа повинна прагнути до угоди про демілітаризацію Калінінграда та, можливо, навіть повернення його до європейської родини держав", - вважають у Atlantic Council.

Також аналітики зауважують, що Калінінградській області найкраще підійшов би незалежний або автономний демілітаризований статус і такий сценарій уже не виглядає фантастичним. Бо після 2022 року Росія вивела з ексклаву частину ракетних комплексів С-400 та значну кількість військ, зокрема під час українського наступу на Курську область. Питання, чи повернуться ці сили назад і на яких умовах, може стати одним із пунктів майбутніх переговорів між адміністрацією Трампа, ЄС і НАТО з одного боку та Росією – з іншого.

"Незалежний або сильно автономний Кенігсберг міг би швидко відновити економічні зв’язки з Європою та залучити інвестиції ЄС – ідея, яку активно обговорювали ще в 2000-х. Хоча Москва навряд чи добровільно відмовиться від контролю над регіоном, її здатність утримувати віддалені "трофейні" території (Калінінград, Курили, Крим, Донбас, Абхазію, Південну Осетію чи Придністров’я) безпосередньо залежатиме від того, наскільки ослабленою вийде Росія з війни в Україні", - додають у Atlantic Council.

Тож Калінінградська область залишається унікальним регіоном: пропагандистським символом радянської перемоги 1945-го, російської військової присутності в Європі та водночас потенційним слабким місцем у разі серйозної кризи у регіоні. Чи втримає Москва свій "острів посеред Європи" – покаже час. Але вже сьогодні багато хто вважає, що в разі колапсу путінської системи Калінінград може стати одним із перших, хто захоче мати інший шлях розвитку. 

Читайте також: Російськомовна Нарва і "донбаський" сценарій: чи відкриє Путін новий фронт у країнах Балтії. Пояснюємо