Пригожин хотів курувати інститут ПВК та стати на одну сходинку з Шойгу чи керівництвом ФСБ, - експерт UIF Тишкевич

Про це в ефірі Еспресо заявив експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

"Одна із причин демаршу Пригожина - це спроба стати "боярином". У РФ зараз розгорнуто біля 28 приватних військових компаній, з яких біля 20 воюють проти України. Легітимізація цієї інституції або створення окремого напрямку у силовому блоці - ПВК - для Росії є актуальною. Пригожин реально намагався продемонструвати, що армія не може впоратися з викликами, потрібні ПВК і відповідно потрібен куратор з розвитку цієї галузі. В такому разі він би ставав за рівнем впливу на одну сходинку з міністром оборони або керівництвом ФСБ", - сказав він.

Тишкевич додав, що претендентів на таке кураторство багато.

"Кадрові зміни будуть. Зараз для Путіна відсторонення Шойгу і Герасимова - це демонстрація поступок Пригожину. Зміни можливі через 2-3 місяці, але це може бути відправка на почесну пенсію або на інший напрям, з подякою. Через деякий час вони створять формат для ПВК, бо за специфікою діяльності - це не лише фронт", - підсумував експерт.

Заколот в Росії та справа проти Пригожина

Протягом кількох місяців між фінансистом ПВК Вагнера Євгеном Пригожиним та міністерством оборони РФ продовжувався конфлікт, проте ситуація різко загострилася увечері 23 червня.

Тоді російські війська нібито завдали ракетного удару по базі ПВК Вагнера. Ватажок вагнерівців Євген Пригожин оголосив про "марш справедливості" і заявив, що 25 тисяч найманців йдуть на Москву після того, як керівництво Росії не виконало вимогу  видати йому міністра оборони Сергія Шойгу та начальника Генштабу Валерія Герасимова.

Протягом суботи, 24 червня, вагнерівці на додачу до центральної частини Ростова-на-Дону, де вони отаборилися навколо штабу Південного військового округу ще ввечері 23 червня, також узяли під контроль Воронеж. Їхні відведені від кордону з Україною колони рухалися на Москву. Зупинити їх намагалася підконтрольна Шойгу військова авіація й артилерія. Востаннє передові частини ПВК Вагнера було помічено у Липецькій області РФ. А у самій російській столиці на в'їзді споруджували вогневі точки, рили окопи й мобілізували усіх силовиків.

Проте ввечері 24 червня пресслужба самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка, оприлюднила текст заяви, у якій йшлося про готовність очільника ПВК Вагнера зупинити рух військових колон своїх найманців, що вже на підході до Москви, та дійти згоди з Кремлем. Про це Пригожин нібито домовився під час спілкування з Лукашенком.

Натомість фінансист ПВК повідомив, що, не дійшовши 200 км до Москви, вагнерівці зупиняють рух та повертаються до польових таборів: "За добу ми пройшли - не доходячи 200 км до Москви. За цей час ми не пролили жодної краплі крові. Зараз настав той момент, коли кров може пролитися. Тому, розуміючи усю відповідальність за те, що буде пролито російську кров - з однієї зі сторін, ми розгортаємо свої колони і йдемо у зворотному напрямку до польових таборів згідно із планом". 

Згодом Пригожин і всі його бійці залишили штаб Південного військового округу Росії. Диктатор РФ Володимир Путін обіцяв, що Пригожин зможе поїхати до Білорусі, а Росія закриє кримінальну справу проти нього. 

Детальніше про перебіг подій читайте за посиланням.

В Інституті вивчення війни вважають, що угода, досягнута за посередництва Лукашенка, дуже ймовірно, усуне ПВК Вагнера під керівництвом Пригожина в її нинішньому вигляді, хоча деякі елементи організації можуть продовжувати існувати в підпорядкуванні міноборони РФ.

26 червня у російських ЗМІ зазначалося, що ватажок ПВК Вагнера залишається під слідством у справі про організацію заколоту в Росії, розслідування триває попри заяви Кремля про закриття справи.

Цього ж дня президент РФ Володимир Путін виступив з промовою, у якій прокоментував заколот Пригожина - президент РФ дав бійцям ПВК Вагнера три варіанти майбутніх дій.

Натомість Євген Пригожин заявив, що головною метою заколоту було "не допустити знищення ПВК Вагнера, а не усунення влади в країні" і назвав його "маршем справедливості". Він також стверджує, що наступ на Москву зупинився, оскільки найманці "не хотіли проливати багато крові".