"Привабливий" імперський образ розбився на скелях реальності

Подумав, що цей рік перетворив термін "вісь зла" з чогось досить абстрактно-публіцистичного на цілком конкретне, матеріалізував цю саму "вісь". Весь адекватний світ розуміє, хто у цю "вісь" входить, і що провідний її суб'єкт — раша.

З останньою взагалі все дуже цікаво, бо так само виразно ми спостерігали повну деконструкцію "російського міфу", який формувався століттями. У його рамках "Росія" - це похмура, але своєрідним чином приваблива цивілізація, що має "велику культуру", та багато всього іншого цікавого та екзотичного для середньостатистичного європейця та американця. Звісно, були у світі й раніше люди, які цілком тверезо оцінювали т.зв. "Росію" як виразний глухий кут розвитку людства, злу та огидну імперію, що може і хоче лише руйнувати. Але у "широкого загалу" ставлення зберігалося цілком поблажливим.

Зараз усе не так. Точніше, рухається у напрямку до "усе не так", бо дуже вже багато індивідів з останніх сил хапаються за вигаданий образ "Росії", якої ніколи не існувало. До їх числа належить і папа Франциск, який все тужить за "російською культурою", але це все — тіні минулого.

Читайте також: У країні дебілів дебіл має народитися і не ставити питань

Дуже вже багато індивідів з останніх сил хапаються за вигаданий образ "Росії", якої ніколи не існувало. До їх числа належить і папа Франциск, який все тужить за "російською культурою", але це все — тіні минулого

Весь цей привабливий імперський образ розбився на скелях реальності. Реальності геноциду, злодійства, крадених унітазів та "чмобіків", котрих женуть на м'ясо.

Усі побачили просто зло, яке не має і не може мати напівтонів. У цій своїй абсолютності декому зло навіть видається карикатурним... "Ну не може ж бути так..." Може! Щобільше — так і є. Карикатурне, корумповане, тупе зло, яке від цього лише набуває повноти своєї злодійської природи

Читайте також: Хто мріє про столітню війну?

Усі побачили просто зло, яке не має і не може мати напівтонів. У цій своїй абсолютності декому зло навіть видається карикатурним... "Ну не може ж бути так..." Може! Щобільше — так і є. Карикатурне, корумповане, тупе зло, яке від цього лише набуває повноти своєї злодійської природи.

Намагаючись "погасити" Україну, вони навпаки знову і знову "підсвітлюють" свою власну природу, яка раніше для багатьох лишалася у темряві. Раніше — у доінтернетну епоху, коли можна було вигадати реальність, описати її у книгах та фільмах, і будувати легітимність, спираючись на таку вигадану реальність.

Але вигадки розпадаються, зникають на наших очах. Імперський міф перетворюється на анекдот, дійовими особами якого є: один бункерний дід, дебільний "тубільний" вождь з обслуги діда, кілька карикатурних генералів, агресивні алкоголіки та брехливі пропагандисти.

Імперський міф перетворюється на анекдот, дійовими особами якого є: один бункерний дід, дебільний "тубільний" вождь з обслуги діда, кілька карикатурних генералів, агресивні алкоголіки та брехливі пропагандисти

Читайте також: Росію можна трансформувати лише силою і примусом

Якби у людей, які диригують фінальним актом життя імперії, було стратегічне бачення, вони б уже перелякалися. Бо імперія може вижити у найтяжчих ситуаціях. Навіть, наприклад, втративши армію та частину територій. Все це можна повернути. Але імперія не може без пафосного, героїчного та серйозного міфу. Тому саме ця імперія саме тут і зараз приречена.

А Україна навпаки знайшла себе. Як персонаж мелодрами, який раптово вийшов з багаторічної коми, і згадав, хто він є. Дуже довгий час Україна просто не пам'ятала саму себе, самоусвідомлюючись як звичайний уламок імперії. Як уламок імперії вона загнивала так, як і сама імперія. Можливо, навіть у гірших формах. А чому? Бо уламок завжди гірший цілого, особливо якщо саме це ціле — це просто віджилий організм. Тому Україна мала або стати на шлях пошуку себе, або зникнути. Пройшовши близько до останнього, ми все ж постали на шлях до першого. І все інше (від дерусифікації та до військової співпраці з США) - похідне від цього самовіднайдення.

Україна знаходить себе, "Росія" - остаточно втрачає. І це зараз головне.

Джерело

Про автора. Петро Олещук, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.