Про клуб "рускоговорящіх бізнесменов"

Купа трагічних роздумів хлюпочеться в улюбленому національному жанрі "що ж ми за народ такий?", аж врешті я не втерпіла, потратила ще дві хвилини на Ґуґла - і з інтересом прочитала "вєсьма бойкоє" інтерв'ю, котре засновник так глупо зашквареного клубу, не кліпнувши очком, дав усього-то у 2019-му, - і тепер не розумію, чого всі дивуються: станом на 2019-й пацик і не приховує, що це мережа, заточена під російську економічну еміграцію (не виключено, цілком собі ФСБшний проєкт), майже прямою мовою про це каже:

"Наша цель — создать клуб в 100 городах планеты, от Лондона до Сиднея, от Токио до Сан-Паулу, и чтобы в каждом городе были свои 100–150 русскоговорящих людей, близких по духу, по ценностям, которые в нужный момент просто помогут друг другу...".

Мої ж ви мурзіки.

А тепер уявіть собі, що ви - "рускоговорящіє бізнесмєни", члени міжнародної тусовки на рускіх щах, клубочитесь у Києві чи Львові, пересиджуєте "ету сітуацію" (NB, в цих колах саме так заведено висловлюватись, не "війна" і не "ес-ве-о", по словах їхніх пізнаєте їх!), нишком ждете російську армію, "потомушо всьоравно Росію побєдіть нєльзя" (ця докса у них в головах непохитна!), - і тут раптом одного вечора бачите в клубі серед своїх – людину в формі ЗСУ! Ясно, що їм зробилося страшно – і випав, і поволочився за Штірліцем парашут, і будьоновка збилася за вухо…

(Пригадався знаменитий кейс із Машею Столяровою на Інтері, яка подібно "спалила контору", коли в кадрі були родичі Героїв Небесної Сотні, — тут завжди та сама закономірність: варто заграти їхнім "штірліцам" "Зродились ми великої години…", як їх усіх починає корчити, мов чортів од ладану…

А "рускоговорящого бізнеса", який працює на ворога чи прямо, чи сімсот раз опосередковано, у нас іще, дасть Біг, повилазить на яв, як вати з прогнилого матраца. Настроюймось на довгу дистанцію й бережімо нерви – доки СБУ ловить дрібноту, колгоспних "наводчиків" за 40 тис. грн, і "поверхом вище" не дивиться, ми принаймні можемо навчитись не множити сутності та не бідкатися над усіма цими відходами "рускогоміра", що, мовляв, як же ж нам з ними жити в одній країні: відповідь — ніяк, бо це й не Україна. Не варт пояснювати вкраїнськими проблемами те, що можна пояснити російськими грішми.

Джерело

Про авторку. Оксана Забужко, письменниця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.