Путін доб’є всіх заколотників і ще більше заховається, щоб продовжувати війну, - Фейгін

На День Українського прапора прилетіла добра звістка – Тверська область прийняла на груди не одного лише Пригожина, а й Уткіна та ще кількох командирів злочинної організації Вагнера. З урахуванням того, як швидко почали нестися новини, чи все це було організовано Луб’янкою, або навкололуб’янськими управліннями, чи це була вправна містифікація, щоб дозволити Пригожину доживати в якійсь центральноафриканській республіці, звісно, з новою дактилоскопією, з новими бровами й у перуці?

І новим кольором шкіри, Антоне. Я гадаю, тут без варіантів. Одна-єдина версія – звісно, це Кремль, швидше за все збили літак ракетою системи С-300. Безумовно, це готувалося, це було сплановано заздалегідь, уся операція, все було технічно підведене. Це фінал історії 23–24 червня, заколоту, який хтось вважає фейковим чи реальним – це неважливо, справа не в дефініції. Поставлено крапку, далі не буде, продовження маршу справедливості й решти не буде. Окремо скажу: а навіщо, власне? Є мотивація усунути Пригожина як зрадника й людину, що порушила все, що лише можливо, стосовно зобов’язань перед Путіним. А навіщо йому давати можливість через удавану загибель, начебто він загинув в аварії, щоб він доживав? Навіщо?

А я скажу, для чого. Це історія не лише про вбивство Пригожина, якщо воно насправді мало місце, а й про те, що Путін став повністю недоговороздатним в очах власних силовиків. Тобто якщо Путін домовився через Лукашенка, що не буде вбивати Пригожина, і тут таки його грохнув, - як це відчитають генерали, полковники й решта?

Знаєте, я вам так скажу: у владному класі ніхто ніколи не повірив слову Путіна і знав про те, що його слово нічого не варте. Він завжди порушував свої обіцянки, усе, що сказав Путін, слово офіцера чи ще якось, не має жодного значення. Ефесбешник ніколи не дотримається свого слова – ніколи. Ще раз, щоб усі це усвідомили. І в Україні стосовно можливої домовленості про будь-що. І в Росії люди з влади, які плекали ілюзії з цього приводу. Ніколи. І це головна риса вихідців зі спецслужб – ніколи не дотримуватися жодних домовленостей, вони нічого не варті. Розумієте? Тому я не думаю, що люди, які давно залучені до влади, знаючи, що там усередині відбувається, хоч хтось повірив і повівся на те, що Путін виконуватиме бодай якісь домовленості. На мій погляд, у це ніхто взагалі не вірив ніколи. Тому я впевнений, що ніхто не вірив у те, що Пригожину дадуть із цього виплутатися. Хтось наївний, чи який не розуміє, чи дурнуватий, чи має ілюзії, міг. Але в принципі, люди, які при великих чинах, знають, що це не варте витрачених слів, виголошених ротом. Тому ні, я не вважаю, що у владі хтось плекав ілюзії щодо цього. А зовні як це виглядає, Путіну вже давно наплювати. А хто йому дорікне, мовляв, ви ж обіцяли? – А чого, це хіба ми? Це заклали бомбу в шасі українці і підірвали. А ти доведи, що це не так, - ось така буде розмова. І СК усе підпише й підтвердить: так, це бомбу підірвали з таймером.

Це вже не перша історія, там уже полягли два російські генерали за аналогічних обставин і з аналогічним політичним бекграундом. Генерал Рохлін, якого «вбила» власна дружина, коли він спав на дачі, і генерал Лебідь, який теж долітався, - всі вони становили політичну загрозу з боку армії.

Це так і є. Щодо Рохліна історія дійсно темненька, дружина була не сповна розуму, могли її використати для цього, напевно. Ця історія й досі темнувата. Дружину, до речі, відпустили. Складний судовий рисунок був. У Рохліна дитина була хвора. Ситуація непроста - старша дочка й син. Рохліна теж хотіли вбити і, якщо жінка не вбила б, убили б самі, знайшли б спосіб.

Так само що стосується Лебедя. Нагадаю, він на той час був губернатором Красноярського краю. Полетів у дуже погану погоду гелікоптером, пілот сказав: летіти не треба. Зачепили опору в тумані (тут багато версій можна побудувати) і загинули. І Лебідь становив загрозу, це був не Пригожин і не Рохлін, а харизматична, масштабна особистість. Безумовно, Лебедя треба вище цінити, це була непересічна людина, самобутня, дика, проте розумна: він запропонував гудермеські домовленості й реалізував їх – це неабияке досягнення. Він зупинив першу війну, а це свідчить про нього як про людину далекоглядну, проникливу. Але він був військовий, служака і в деяких справах, особливо політичних, не дуже тямив. Тому з Красноярським краєм і продовженням своєї біографії особливого успіху не здобув.

Тут взагалі дещо інша історія – Пригожина після заколоту, який він вчинив, ліквідували. Він, безумовно, колишній кримінальник, не військовий, не генерал, людина, що ухвалює рішення на рівні інституцій. Усе ж таки генерали Рохлін і Лебідь були важливими фігурами. Лебідь взагалі був секретарем ради безпеки короткий час після виборів Єльцина, коли він у другому турі, зайнявши третє місце, підтримав Єльцина.

Тож бачите, яка тут історія: Пригожин – такий собі фантомний елемент, який, безумовно, був поза системою, але всіма можливостями системи користувався, які йому надав особисто Путін. З такою біографією це лише так можна було реалізувати. І найголовніше, невдача (а може це хтось вважає за щастя) – надання цього головного «золотого білета», можливості створити ПВК Вагнера й мати до неї стосунок. Зрозуміло, що її створювали ГРУ та інші, але Пригожин якийсь час концентрував владу всередині цієї інституції, не державної, але яка формально виконувала державні функції й була підконтрольною державі. Він перехопив цю владу, тому що з початком бойових дій 24 лютого (не тоді на Донбасі в 2014-му), коли вони вже брали участь у війні, - основний склад був уже знищений, і набрані зеки дали змогу йому піднестися, навіть усередині ПВК Вагнера, щоб відправляти їх будь-куди. Окрім того, що основний склад був із вихідців із ФСБ, СВР тощо – це вам не кримінальники, які відсиділи, а люди, що працювали інструкторами, які мали воєнний досвід, підготовку, освіту. До того ж, вони себе показали і в Африці, і в Сирії досить професійно. А тут війна вимагала, оскільки треба було брати кількістю, залучення людей не з військового середовища, м’яко кажучи. Кримінальники – це не військове середовище. Брали всіх. Вони потрібні були як м’ясо. І якоїсь миті, безумовно, Пригожин, який до війни, не конфліктував ні з Шойгу, ні з Герасимовим, вони взагалі дружили, Шойгу йому пістолет Glock подарував. Він відчув якусь силу й відповідальність за всіх цих людей і можливість, що він може підвищитися над усім цим і здобути якусь державну повагу до себе, державну посаду, державний статус.

Питання помсти Путіна – окрема історія й вона є основною версією. Але ж скористатися цією ситуацією могли б і Герасимов, і Шойгу, і так далі. І головне управління генштабу  РФ.

Ні, звісно, насамперед вони виграли - Шойгу та Герасимов. І головний опонент, і симпатизант цього опонента зникли. Пригожина з Уткіним убили. Суровікіна прибрали: зняли з посади командувача ВКС, зараз він у резерві міністерства оборони на якійсь посаді, відішлють у якийсь округ, а там, бачте, доля Жидка теж можлива: Жидко у 58 років узяв і помер, а він, до речі, командував влітку короткий період спецоперацією.

Заступник міністра оборони РФ.

Ну, він політрук, займався політичною роботою, хоча генерал усе ж таки.

Щодо Путіна – Путін завжди боровся зі зрадниками, ніколи їм не пробачав, завжди мстився. Він зі зволіканням на два місяці, але зробив це, тобто вигодонабувачем є Путін також. Він цим наголошує на диктатурі, зміцненні її влади – персональної, особистої диктатури.

Можливо, на якийсь момент, можливо, це ще піддаватиметься ерозії. Але на цю мить виклик, загрозу своїй владі він зняв.

При цьому Пригожин ніколи не виступав проти Путіна особисто, він виступав проти Герасимова, Шойгу, адміністрації президента, чиновників, олігархів з Рубльовки та інших. Але під всім цим читалася система, яку уособлює Путін. Путін – конкретна особа, бенефіціар системи, фактично її творець. Вона створювалася раніше, можна сказати, ще за Андропова спроби були. За Єльцина вона також спочатку пішла в тінь, а тоді рекреювалася в середині 1990-х. Але Путін є, безумовно, елементом, який оформлює цю систему. Якщо його прибрати, система недовго протримається, він є важливим елементом. Він себе укріпив у цій персоналістській якості.

Але є ще одна особливість цієї системи. Вона зараз дрейфує в бік від авторитарних з тоталітарними елементами до повністю тоталітарних і вже досягла цієї точки. Залишилися дрібниці, які треба відшліфувати. Це тоталітарна система, в якій будь-яка людина є лише елементом її, вона не може сама себе призначити в цій системі якоюсь ключовою фігурою. Розумієте, це неможливо. Тобто не може сам себе призначити тим, хто вирішує питання, Пригожин і заявити, що я тут вирішуватиму, кого призначати начальником  генштабу, міністром оборони тощо.

Була така сама історія і в інших системах, такі самі обурені елементи. Був такий маршал Лінь Бяо при Мао, який свого часу цитатник Мао поширював, що для армії був написаний, «гвинтівка породжує владу» і таке інше. Він також пройшов шлях від системного маршала, а тоді дійшов мало не до перевороту проти системи.

Ще маршал Тухачевський був. Але там вони щось довго потягли його агонію, з урахуванням тих тортур, яких він зазнав на Луб’янці. Били довго, катували принизливо, зламали. А тут якось Пригожина випустили, ще й поховають на Красній площі, як героя Росії. Але ще є один характерний момент: використання системи ППО РФ по цивільному об’єкту. Ви згадали про С-300, хоча вже починають запускати версію, що немовби позакладали кудись там вибухівку.

Слухайте, та вони ж уже збивали цими системами літаки – наприклад, МН17. Збивали ж, що тут нового? «Боїнг» був збитий, тепер збили, власно кажучи, літак Пригожина Embraer. Вони не рефлексують з цього приводу, оголосять, що знову все брехня й провокація, заклали бомбу українці й підірвали. Ні, це зараз не має значення, які пояснення надасть Слідчий комітет, взагалі жодного значення. По цивільному  - ну, то по цивільному, то й що - коли це їх лякало? А чи мало вони цивільних убивали? Тому з цього погляду ніякої рефлексії з приводу того, що армійські системи використали для зведення рахунків, - тут нема кому пред’являти. Поговорять і покинуть.

Тим більше, от дивіться, ще є така історія: Захід до цього поставиться доволі спокійно. Дипломатичними каналами скажуть: стривайте, а які проблеми? Ви ж його терористом визнали? Терористом. ПВК Вагнера – міжнародна кримінальна організація за версією Конгресу США? Так. Терористична організація за версією від України до Британії та Євросоюзу? Так. І чого ви тепер хочете? От вам і зробили послугу, впоралися з терористом, які проблеми? Він же ж був поганий, ви джерело, ви його породили. Породили – і вбили. Отже, з цього погляду ніхто й не вказуватиме, що ви по цивільних літаках стріляєте з комплексів С-300. Це ж спеціальний літак. Бортпровідниці шкода, мабуть, дівчина не винна, а її взяли й убили.

Зелений коридор з отримання найсучасніших російських озброєнь також був свідченням, що добро на нього давав не лише Путін, але давали відповідний супровід генерали.  І про те, що він майже дійшов до Москви, теж є свідченням певної військово- політичної прикривки.

Розумієте, ми й досі не можемо точно сказати, хто був до цього залучений, - лише по тому, як розправляються з генералами. Наприклад, із Суровікіним, якого зняли з посад і усунули взагалі, зазнав опали. Ймовірно, Мізінцев, генерал Юдин. Можливо, Попов, командувач колишній 58-ї армії, відправлений тепер у Сирію, теж може там загинути. Ми не розуміємо остаточно, попри те, що знаємо про зв’язок Пригожина з ФСБ з часів його перебування в зоні, - це більш-менш підтверджувані відомості, і Путін не мав би з ним справ настільки близько, якби не був упевнений, що це їхній агент. А чи треба це було комусь із ФСБ із головних чинів? Якісь симпатизанти в Пригожина, можливо, і були – якісь. Але казати, що керівництво ФСБ за ним стояло,  - чесно кажучи, хід подій не надто про це свідчить. Саме Патрушев, чи Бортніков, чи Корольов…

Але ж не могли не знати. Ви ж розумієте, що таке зібрати групу й щоб вона виїхала в напрямку Москви, - вони не могли не знати, бо інакше вони профнепридатні й мають за це відповісти, навіть не погонами й кабінетами.

Могли знати, могли скористатися з цієї ситуації, могли просто злякатися, могли що завгодно. Мені люди розповідають із Москви, що реально ніхто не міг чинити опору. Ефесбешники всі зникли в один день, 24-го вони всі зникли, щойно дізналися, що рухаються вже, до Ступіна підходять, - нікого не було. Вони ж про гроші – не про захист Батьківщини, не про захист від заколоту. Тобто ми переоцінюємо їхню боєздатність, можливість щось здійснити.

От уявімо, просто перевіримо: не дійшов би до Ступіна, а до МКАДу пригожинський рейд «марш справедливості». І що? Почалися б перестрілки на МКАДі – і хто б їм протистояв? Ну, обійшли б вони МКАД, пройшли б з різних боків кілька тисяч людей, три, чотири, можливо, хтось долучився б. Я хочу сказати, що могли бути будь-які версії, напевне ці два місяці витратили на з’ясування цього всього – прослушки, різні матеріали, документи, напевно все це було. А що воно виявило в підсумку? Що дало? Ті, кого потрібно защемити, покарати, - тих і без якогось заколоту покарають. Кого призначать – той і буде винний, окрім Пригожина. Котрийсь скаже: а я ні, я до Пригожина не мав стосунку. А йому на те: так треба для Батьківщини, синку, постраждати, ти будеш відповідальним за все.

Тому я б сказав так, що ця історія якщо й матиме продовження, то більше політичне.

Когось, звісно посадять чи приберуть, особливо нижчі чини й рядовий склад контрактників ПВК Вагнера точно будуть зведені до нуля: усіх відішлють на передову й там витратять – для профілактики, щоб не повторилося. Щоб не залишилося й залишкової енергії, потенціалу для нового заколоту.  А у верхах якось владнають, домовляться.

Що Путін після цього? Пам’ятаємо, як Гітлер почав поводитися після спроби замаху полковника фон Штауффенберга. Ясно, що не хочеться порівнювати німецького аристократа, який з ідеологічних позицій виступав проти свого Гітлера, з Пригожиним. Але як поводитиметься Путін після знищення главарів своєї фронди?

Він ще більше ізолюється, набагато сильніше.

Виявилося, що можна так легко збити літак. І таким літаком може виявитися перший борт, яким Путін полетить кудись, - логічно, раз так можна, раз це працює.

Підірвуть, а тоді скажуть, що це українські диверсанти Путіна підірвали. І що? Він ще більше ізолюється, ще більше боятиметься, параної додасться, не применшиться. Путін і без того схиблений на власній безпеці – навіть до Туреччини не полетів, Ердоган до нього летить, мабуть, у Сочі, не казали ще, у Москву чи в Сочі, ще місця не назвали. Тобто для Путіна подорож літаком завжди буде ризиком, що хтось візьме й натисне кнопку. На мою думку, Путін це усвідомлює й напевно враховує, що доведеться якось додатково ізолюватися. Гадаю, для цього є підстави.

Як знищення фронди може вплинути на сценарій війни – внутрішньо російський генеральський сценарій, формування порядку денного, пов’язаного з війною? Адже міністр Шойгу свого часу благословляв з російського боку зернову угоду в Стамбулі.

Шойгу й Герасимов залишаться лояльними до Путіна, там не буде якогось обурення чи спроби вимагати чогось. Ні, вони добросовісно виконуватимуть свою роботу перед Путіним: красти, воювати, організовувати, програвати – це неважливо. Але їхня лояльність безсумнівна, вони її зберегли. Чи позбудеться їх Путін в результаті якихось подій – закінчення контрнаступу, втрати раптом якихось міст, які визволить українська армія від окупантів? Це завжди можливо, вони діють інституційно, без розголосу, діють за правилами апарату. Вони, до речі, Пригожину ніколи відкрито не відповідали взагалі ніяк. Він їх називав… різними словами, але чи хтось чув, щоб Шойгу й Герасимов вийшли в етер і так само йому відповіли? Вони дотримуються всіх правил, їхня доля в руках самого Путіна – зняти, прибрати, відвести в опалу, повісити на них усі поразки. Ймовірно, Путіну цього не треба, тому що є купа елементів, які на них зав’язано. На мою думку, поки що вони залишатимуться на посадах.

В армії бродіння є. Чи спричинить його вбивство Пригожина? Якесь так, безумовно. Але ми бачимо, що яєць нема. Нема генерала, потужного інсургента, немає такого, хто закликав би припинити війну, яка всім уже набридла за 17 місяців. 18-й місяць війни, і нема кінця-краю, і загибель, загибель, загибель. Нема такої особистості, і Пригожин не тягнув на цю роль – він же ж не генерал, не військовий. Потрібен авторитетний вояка, яких в армії, здається, і нема – вони принижені настільки, генералітет цей, що не здатні на себе це взяти. Ми чекали від них якихось дій, адже війна складається погано через рішення Путіна. Але й через дії цих генералів - вони не можуть дійти до Києва, а не Путін – йому завжди вигідно перекласти цю провину на когось, хто нижче: це не я, я головнокомандувач, у мене генерал поганий, зрадник.

Як свого часу ми прогнозували, дрони почнуть активно впливати на свідомість не просто росіян, а на свідомість мешканців Москви. Московська агломерація – це 15 мільйонів народу, на хвилиночку. І тут починають лунати тривоги, починають прилітати невстановлені дрони й узагалі щось не те відбувається.

Знаєте, для пересічних москвичів – різні відомості надходять –  це абсолютно не відчутно. Вони на це не реагують. Як сиділи пиво пили чи відпочивали-купалися влітку, так і продовжують.

Жодної паніки, вони вважають, що це не про них: «Москва-сіті», Рубльовка чи Істринський район, кремль, Сенатська башня кремля, куди врізався дрон, - це все десь далеко від них. А от владний клас, безумовно, рефлексує з цього приводу, реагує на це – це ж про них, це до них летить.

«Москва-сіті» - це про них, їм все це дуже не подобається, вони бояться й лякаються. Тому сидять тихо, але все це їм, звісно, не до вподоби. Слухайте, навіть військовим несила здійснити хоч щось, не кажучи вже про заколот, - хоч щось: обуритися, звернення опублікувати. Що тоді вже чекати від олігархів, від бариг, від людей, яких лише гроші цікавлять і які безпосередньо до війни не дотичні? Я не очікую якоїсь реакції, хоча ефект накопичення, звісно, є. А Україна це посилюватиме. І на владний клас це справлятиме дуже похмуре враження. Дрони летітимуть однозначно, стовідсотково. Війну відчують і москвичі, і костромичі, і будь-хто. У цьому сенсі Україна діє в заданому напрямі й не збирається його полишати. У межах, адже це має збігатися з діями керівництва ЗСУ. Коли все ж таки на територію Бєлгородської області, чи Брянської, чи інших областей вторгнуться якісь російські підрозділи, Легіон «Свобода Росії» наприклад.

Так вони вже ходили в тому напрямку. Чи тут ідеться про кількість танкової дивізії?

Різні люди там можуть опинитися, у цих частинах та з’єднаннях. Але якщо уявити, що Москва погрожує наступом у жовтні мало не на Харків – так вони кажуть, наступатимуть чи ні - хтозна, Куп’янськ хоча б візьмуть, - я не виключаю, що похід на Бєлгород буде вже великий, з танками й рештою. У безвихідній ситуації Україна на таке піде, така моя думка.

Чи Путін довго витримуватиме темп і масштаби залучення всіх ресурсів у війну?

Поки що ні. Хоча є дзвінки про те, що економіка вже не витримує, - девальвація рубля, реальні дірки в економіці у сферах невоєнних, що не дотичні безпосередньо до війни – у соціальній, сфері, освітній та інших. Бюджет урізається, левова частка грошей витрачається на війну – трильйони й трильйони. Нічого не працює, навіть «Луна-25» не змогла сісти – в індусів сіла, а в них – ні. Космічна держава. Я вже не кажу про якісь галузі економічні інші. Тому Путін у безвихідному становищі, він продовжуватиме війну. Але економіка, наскільки вона міцна, щоб витримати таку напругу, - поки що питання відкрите. Було багато прогнозів про її смерть - цього не сталося. Тому ми обережні в таких прогнозах. Але те, що межа в російській економіці є, це безсумнівно.