Що надихає окупантів

Та ні, друзі, все вони добре знають. Бо хоча за цей майже рік, починаючи від 24 лютого 2022-го, вони устами свого пуйла вже не раз (хтось підрахував, що існує аж дванадцять варіацій на цю тему!) і змінювали мету військового вторгнення: від денацифікації, демілітаризації, відмови від НАТО, скасування "перешкод" для широкого вживання російської мови, визнання так званих "ДНР" та "ЛНР", визнання анексованого Криму територією Росії й таке інше до того, щоб... просто припинити війну, втім – це все так, про людське око.

Всі ці варіації, від першої й до останньої, брехливі, маніпулятивні та фейкові, як це завжди й буває у росіян "не дихнуть, як не брехнуть". Просто вони так звикли, вони так робили й раніше, брехали самі собі й самі вірили у свою брехню, а ще вірили, що цим, начеб дезінформують ворога.

Всі ці варіації, від першої й до останньої, брехливі, маніпулятивні та фейкові, як це завжди й буває у росіян "не дихнуть, як не брехнуть". Просто вони так звикли, вони так робили й раніше, брехали самі собі й самі вірили у свою брехню

Читайте також: Звідки росте зло

Насправді вони мають за мету зовсім інше. І ця мета чітка та зрозуміла там усім і кожному, від пуйла та його кліки, до останнього "чмобіка" – це загарбати Україну. Якщо і не всю, то скільки вдасться. Як там каже пуйло: "Птічка по зьорнишку!..".

А що не загарбати – те знищити й чим більше, тим краще. Тим і живуть, і це їх надихає, як ніщо інше!

Щоправда, у випадку з Україною, вони звикли це робити руками самих українців, одурманюючи пропагандою й примушуючи йти проти своїх же, як було це в минулі епохи. Але тоді у нас не було держави й перевага була на їхньому боці.

Кожен раз, діставши по зубах, вони зменшують свій загарбницький апетит. Та лише зменшують, бо так, щоб зовсім, то він у них не зникне ніколи. Принаймні, поки існуватиме Росія в такому вигляді, як зараз

Читайте також: (То)темний народ і його жреці

Однак тепер все у них пішло не так. І хоча попереду ще довга і важка боротьба, але вже тепер, очевидно, що кожен раз, діставши по зубах, вони зменшують свій загарбницький апетит. Та лише зменшують, бо так, щоб зовсім, то він у них не зникне ніколи. Принаймні, поки існуватиме Росія в такому вигляді, як зараз, ідея "собіранія земель" надихатиме їх завжди. І Україні до цього треба бути готовою, найкраще, звичайно, у складі НАТО.

Але для початку, звісно, треба вистояти та перемогти, чи бодай просто вигнати російських окупантів з нашої землі.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Олександр Вільчинський, письменник, журналіст. У 2016-2017 рр. був добровольцем і воював рядовим бійцем у складі 1 окремої штурмової роти ДУК ПС.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.