Що робити з ворожими пропагандистами?

Нікого не дивує, коли під час бойових дій солдати перевдягаються у форму противника, хоч це і заборонено міжнародним правом. Але не всі усвідомлюють, що в інформаційному протистоянні робиться те саме. Не всі навіть усвідомлюють масштаби й значущість цього протистояння.

Не застерігаю вас від впливу соловйових і скабєєвих — вони працюють виключно на свою аудиторію, а для нас повністю безпечні. Вони як вірус, що вражає лише росіян, а нас веселить.

Не застерігаю від жодної ворожої пропаганди, сказаної чи написаної російською, з антипутінських позицій — ця пропаганда теж відносно безпечна, при її вигляді навіть у російськомовних українців автоматично вмикається блок.

Не застерігаю і від псевдоукраїнських текстів, що рясніють помилками онлайн-перекладачів. Часи "пекельних борошен" давно минули, нові "перли", що час від часу з'являються зараз — це вже не ляпи росіян, а приколи українців.

Читайте також: Не Арістовим єдиним...

Сьогоднішні ефективні ворожі меседжі майже завжди сформульовані грамотною українською, і подаються завжди нібито з проукраїнських позицій.

Найпростіший варіант — однотипні, а часто повністю однакові коментарі, написані з різних ботських акаунтів, на такі теми:

а) порівняння Європи та Росії на користь Росії (для європейців ми нібито люди другого сорту, а в Росії легко знайти роботу, і взагалі, з Росією рано чи пізно доведеться домовлятись);

б) корупція і соціальна нерівність в Україні як привід ухилятися від мобілізації;

в) "наших хлопчиків женуть на убій";

г) однотипні картинки, в яких висміюються українські політичні та військові лідери, які на щось сподівалися (на вступ до НАТО чи вдалий контрнаступ), але жорстоко обламалися.

Це найпростіший варіант. Я ці коменти одразу приховую, і з часом вони зникають — вочевидь, ботам блокують акаунти.

Читайте також: Ми знову стаємо "краєм неляканих ідіотів"?

Є значно гірші, небезпечніші вороги. Це не боти, а люди, які мають ім'я, прізвище та обличчя. Вони розмовляють виключно українською і демонструють українську символіку. Вони запевняють, що мріють про перемогу у війні, але, увага - "над ворогом зовнішнім і внутрішнім". Це маркер, якщо почули таке — перед вами ворог. Далі ви почуєте прізвища цих внутрішніх ворогів — це буде наше політичне і військове керівництво, відомі діячі — як з влади, так і з опозиції. Їх звинуватять у — найперше! - роботі на Росію (це щоб ви повірили, що перед вами патріот), далі в корупції, через яку Захід вже нібито давно не хоче мати з нами справи. Можливо, вам навіть розкажуть про 350 тисяч загиблих українських військових (реальна цифра, яку озвучать після війни, нас усіх шокує і зажене в глибокий траур, але ні — їх не 350 тисяч. І навіть не 200. І взагалі, не-ворог не буде зараз озвучувати цифри наших втрат).

Все це кажуть люди, які міцно сидять на газорубликах. Це не їхня "особиста думка", бо всі ми наші особисті думки добровільно сховали подалі аж до Перемоги. Це просто завдання, його мета максимум - "народне повстання" в Україні, мета мінімум — зменшення кількості новомобілізованих.

Щоб було по-чесному — ніхто не заперечує ні корупції, ні навіть наявності внутрішніх ворогів. Щодо роботи на Росію — так до повномасштабного вторгнення на неї тією чи іншою мірою працювали — ой, скільки відомих прізвищ. Вони сподівалися домовитись, відкупитись, піти на неприпустимі для мене і тебе поступки — аби не було великої війни. Але після того, як бункерний їх усіх тупо прокинув, оці відомі прізвища озвіріли й більше не працюють на Росію, а мріють потримати бункерного за горлянку. Тепер на неї працює багато невідомих прізвищ, яких потроху виловлює СБУ. Ще дуже багатьох не виловили, на жаль.

Читайте також: Демонстративний патріотизм "зелених" є ситуативним

Ми не дурні. Ми все знаємо і розуміємо. Але до перемоги свідомо не будемо порушувати це питання. Якщо вважатимем за потрібне, ми поміняємо владу на виборах. Якщо влада заважатиме чесним виборам, вона переміститься у Ростов, шлях відомий і наїжджений. Але до нашої перемоги ніяких виборів не буде, це аксіома. Зараз — лише перемога. Бо якщо її не буде, замість виборів буде кримський референдум.

Після перемоги — кажімо правду — ми не пересаджаємо всіх хабарників і не викорінимо корупцію, бо переважна більшість нашого суспільства поки що не готова до цього. Ми залишимо це наступному поколінню. Вони розберуться, а наша мета — зберегти їм державу. І дати собі раду з наслідками війни — економічними, моральними, реабілітаційними, навіть кримінальними. Тим з нас, хто виживе, вистачить цієї роботи на решту життя.

Все це не означає, що якщо хтось вкрав 10 тисяч волонтерських аптечок — це йому має зійти з рук. Спочатку перевіряємо, чи був факт крадіжки, для пересічної людини це означає перевірку надійності джерела, яке про це повідомило. Далі вимагаємо, бажано за допомогою листів, документів, запитів до поліції та СБУ — встановлення і покарання винних. В ідеалі — відправки мр*зоти під Бахмут. Я не стою на позиціях, що воювати та гинути мають лише найдостойніші.

Є нюанс — пересічні люди, до яких відношу й себе — тобто, не спеціалісти в питаннях закупівель, не працівники спецслужб тощо — як правило, не завжди можуть розібратися, де реальний злочин, який толерувати не можна, а де вороже ІПСО. Як на мене, треба довіряти людям, які в цьому розуміються і мають добру репутацію, і підтримувати тільки їх. Щодо ж випадків корупції та інших злочинів, з якими зіштовхнулися ми особисто, то оприлюднення їх — крайня і дуже небажана міра, до якої варто вдаватися, тільки якщо всі інші способи не подіяли.

Повертаючись до теми — отже, що робити з ворожими пропагандистами?

1. Скаржитись чи ні, до СБУ чи умовного Цукерберга — на совісті кожного. Я не скаржусь, але в даному разі не закликаю робити, як я.

2. Ігнорувати в публічному просторі (це — обов'язково!). Не писати їм обурені коментарі, не робити репости, навіть з власною оцінкою, бо це підіймає їхню відвідуваність і популярність. Тобто, писати й застерігати можна, але загалом, без імен і посилань. Скабєєву цитувати норм, цих перебраних синьо-жовтих — ні.

3. Як тільки побачили такого ворога — йдемо тренуватися, вивчати щось нове, прокачувати фізуху, якщо ми військові, або донатити на ЗСУ, якщо ми цивільні. Тільки не кому попало, а перевіреним волонтерам. Бо шахраї на військовій темі — це ще один підвид небезпечних ворогів.

Джерело

Про авторку. Олена Білозерська, офіцер ЗСУ, волонтерка, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.