"Генерали батальйону посмішок": майстерня, де ветеранам створюють обличчя

Центр був заснований у 2017 році як маленька біоінженерна лабораторія з трьома працівниками. Тоді команда займалася допомогою людям із побутовими травмами обличчя та постачанням стандартних титанових пластин і гвинтів для щелепно-лицевої хірургії.

"Ми починали з дуже простих речей, — розповідає Валентина Калиновська, директорка біоінженерної компанії Imateh Medical. — Та з часом з’явилося обладнання для 3D-моделювання, потім – співпраця з онкоцентрами. Але справжній виклик почався з повномасштабною війною".

Травми обличчя — одні з найскладніших, бо впливають не лише на тіло, а й на впевненість у собі. Коли осколки чи вибухова хвиля травмують обличчя — змінюється не лише вигляд, а й самопочуття та сприйняття себе. З набутими травмами обличчя люди втрачають здатність говорити, жувати, дихати вільно. В Україні є можливості для складних реконструктивних операцій, але вони потребують часу, фахівців і рішучості. Саме таку мету поставив перед собою проєкт "Лікарі для Героїв" — ініціатива, яка допомагає бійцям повернути не лише функції, а й впевненість та натхнення.

Фото: Софія Турко

Перший військовий, який отримав індивідуальний імплантат нижньої щелепи, звернувся в лабораторію у червні 2022 року. Відтоді фахівці допомогли вже понад 1800 пацієнтам. З листопада 2024 року лабораторія почала створювати індивідуальні протези очей, носа й вух — напрям, який став новим етапом.

Фото: Софія Турко

Проєкт "Лікарі для Героїв" дає можливість виготовляти протези безплатно для військових. Адже держава не покриває ці витрати, а матеріали — дорогі й часто недоступні в Україні. "З першою проблемою, якою зіштовхнулись, це біоінертний силікон. Вихід був один — знайомство і колаборація з кіноіндустрією України, бо там були художники-скульптори, які відливали силікон для акторів", — каже  Валентина.

"Зараз у нашій команді шестеро людей. У кожного свій напрям: лікар-консультант, технік, художник, біоінженер, скульптор і я, — перераховує Валентина. — Ми закуповуємо матеріали за кордоном, бо в Україні такого виробництва просто не існує. Чи з’явиться воно? Не знаю. У нас війна".

Вартість одного імпланта може сягати від 7 тисяч до 225 тисяч гривень — усе залежить від обсягу, фрагментів, які потрібно відновити, і медично сертифікованих матеріалів. У середньому на місяць потребується 700–800 тисяч гривень, щоби забезпечити всіх, хто звернувся до лабораторії. Проєкт триватиме доти, поки на державному рівні не буде затверджена спеціальна програма з фінансування виготовлення індивідуальних медичних виробів для постраждалих українців.

Як відновлюють обличчя

Робота над протезом починається з огляду в офтальмолога: іноді потрібне додаткове хірургічне втручання. Далі — знімається 3D-відбиток. За цією формою фахівці створюють майбутній протез. Це точна, майже ювелірна праця.

"Ми не робимо шаблонів, — пояснює Валентина. — Ми відтворюємо те обличчя, яке було в людини до травми. До найменших деталей".

І це має значення: хтось просить відновити зморшку біля ока, родимку чи ледь помітний шрам. Бо це — частина його особистості.

"В нас є технік Вова. Спочатку Вова з кольорового силікону робить відбиток. Відбиток робиться прямо із шприцом в місце, де буде стояти протез в слизову. Він відбиває відповідну частину м'язу із слизової. І потім вже з цієї силіконової форми відливається спеціальний віск".

Фото: Софія Турко

Протез фарбують вручну, шар за шаром, щоб тон шкіри, відтінок райдужки, зіниці, капіляри або веснянки виглядали природно. Над цим працюють художники. Весь процес триває близько місяця. Якщо все йде добре, вже на третє відвідування пацієнт забирає готовий імплант.

Вадим, один з пацієнтів центру, втратив на фронті ніс, і від цього ускладнилося дихання. Над його протезом працювала вся команда. Створювали, фарбували, шліфували, "підганяли" до кожного міліметра, щоб все було максимально якісно та реалістично. Примірка відбувалася, щоб пацієнт також зрозумів, чи йому зручно, чи часом не відчуває дискомфорт.

Фото: Софія Турко

Фахівці кажуть, що деколи виготовляють кілька протезів для одного пацієнта, щоб була змога змінювати. Колір шкіри змінюється від пори року, тому подекуди виготовляють різні, щоб пацієнт міг чергувати наявні в нього протези. Художник згадує, що в однієї пані були навіть буденні та святкові протези!

Фото: Софія Турко

"Діти кажуть: о, пірат прийшов! І це прикольно"

Руслану — 48. Він втратив обидва ока під Бахмутом. І попри це не дозволив собі впасти в розпач. "Коли я приходжу на майданчик із дитиною, інші діти кажуть: "О, пірат прийшов!" І це прикольно", — сміється він.

Руслан каже, що не прагнув ідеальної копії свого обличчя, але вирішив спробувати — хоча б одне око. Його протез вражає реалістичністю.

Фото: Софія Турко

"Найгірше – це опустити руки". Тому після поранення йому потрібно було віднайти нові сенси, новий заробіток — і Руслан вирішив вчитися на психолога.

"Перша моя мета — це допомагати хлопцям, особливо допомагати віднаходити сенси. Оцим я хочу зараз зайнятися, бо я бачу, куди котяться хлопчики. Важко перелаштуватися після війни на мирний час. Я планую і розмовляю з частиною, щоб повернутись безпосередньо у військову частину. Навіть на передок готовий їздити".

Руслан планує повернутися до військової частини як психолог. Якщо не вийде — каже, що працюватиме у шпиталі. До повномасштабного вторгнення він був тату-майстром, а тепер займається різьбленням по дереву.  Бо творчість, каже він, — теж форма відновлення. Для цього йому навіть облаштували майстерню! Ба більше – навіть будучи незрячим, Руслан робив татуювання!

"Хлопці мені організували подію, й інший майстер тату взявся мені допомогти, щоб я зробив татуювання для блогера. Трафарет мені зробив майстер тату, контролював мою руку, щоб я не "змазував" трафарету. І отак я зробив татуювання вже після поранення". 

Фото: Софія Турко

Валентина каже: ці чоловіки надихають всю команду та дають віру, що ми на правильному шляху – надихають працювати далі, навіть тоді, коли занепад сил. Бо навіть протези – це сьогоденне мистецтво. Як, наприклад, у ветерана, який попросив синьо-жовте око. 

Фото: надано біоінженерною компанією Imateh 

Фото: надано біоінженерною компанією Imateh Medical

Так у невеликій майстерні в столиці відновлення обличчя — це не тільки про зовнішність. Це — про шанс почуватися впевненіше, не ловити на собі незручні погляди. Це — про повагу до кожного, хто заплатив надто високу ціну за нашу безпеку.

"Ми називаємо наших пацієнтів Генералами батальйону посмішок, — каже Валентина, — бо кожен з них — це історія перемоги. Над болем, страхом, обставинами".

Попри всі труднощі — від матеріалів до відсутності державної підтримки — команда лабораторії не припиняє працювати. Вони знають, що кожен протез — це не просто відновлена частина обличчя, а новий шанс для ветерана почуватися краще. Бо в цій справі найважливіше — не технології, а людяність і віра у майбутнє.

Фото: надано біоінженерною компанією Imateh Medical

Команда лабораторії. Фото: надано біоінженерною компанією Imateh Medical