Митрополиту Епіфанію – 47 років: шлях від богослова і медійника до лідера ПЦУ

Саме в цей день 47 років тому він народився, а згодом саме 3 лютого 2019-го відбулася його інтронізація як предстоятеля помісної Української церкви після отримання Томосу про автокефалію.

Більше про біографію та духовний шлях Митрополита Епіфанія, розповість Еспресо. 

Ранні роки та освіта

Митрополит Епіфаній народився 3 лютого 1979 року в селі Вовкове (нині Березівський район Одеської області). Дитинство та шкільні роки пройшли в селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області. Він зростав у непростих умовах – без батька, який покинув сім'ю ще в ранньому дитинстві, під опікою матері та бабусі, яка вперше привела хлопчика до церкви.

У 1996 році Сергій Думенко закінчив Старожадівську середню школу і того ж року вступив до Київської духовної семінарії, яку завершив у 1999 році. Продовжив навчання в Київській духовній академії (1999–2003), де захистив кандидатську дисертацію з церковного права. Пізніше здобув ступінь доктора богослов'я, навчався в Афінському національному університеті імені Каподистрії (2006–2007), де стажувався на філософському факультеті.

Шлях до священства та його служіння

Рішення присвятити життя служінню Богу визріло поступово під час навчання в семінарії та академії. З 2003 по 2005 рік Сергій працював у Рівненському єпархіальному управлінні Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), був секретарем-референтом, викладав у Рівненській духовній семінарії та обіймав посаду прессекретаря єпархії, бувши редактором православного порталу (за що його прийняли до Національної спілки журналістів України).

21 грудня 2007 року у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі Києва його постригли в чернецтво з іменем Епіфаній (на честь святителя Епіфанія Кіпрського). 6 січня 2008 року рукопоклали в ієродиякона, а 20 січня того ж року – в ієрея. Згодом він став архімандритом.

З 2008 року – намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, ректор Київської православної богословської академії, професор.

Церковна кар'єра в УПЦ КП та обрання предстоятелем

Предстоятель ПЦУ Епіфаній із Вселенським патріархом Варфоломієм І під час літургії. Софія Київська, 2021, фото: Вікіпедія

У 2010 році Епіфаній став митрополитом Переяславським і Білоцерківським. З 2013 року – намісник патріарха Філарета, постійний член Священного Синоду УПЦ КП, голова Управління зовнішньоцерковних зв'язків.

15 грудня 2018 року на Об'єднавчому соборі в Софії Київській владика Епіфаній був обраний предстоятелем новоствореної Православної церкви України. А 6 січня 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій вручив йому Томос про автокефалію – історичний документ, що завершив багатовікову боротьбу за незалежну українську православну церкву.

Цікаво, що на момент обрання предстоятелем новоствореної Православної церкви України митрополит Епіфаній був одним із наймолодших ієрархів такого рівня – йому ще не виповнилося 40 років. Формально його вік не суперечив канонічним вимогам, однак сама по собі молодість нового предстоятеля стала нетиповою для православної традиції.

Після отримання Томосу та початку повноцінного управління ПЦУ Епіфаній почав проводити самостійну церковну політику, що згодом призвело до напруження у відносинах із його колишнім наставником – почесним патріархом Філаретом. Останній, якому на той час було понад 90 років, публічно заявляв, що розраховував на більший вплив на внутрішнє життя Церкви після Об’єднавчого собору.

Навесні 2019 року це протистояння вийшло у публічну площину: Філарет звинувачував предстоятеля ПЦУ в порушенні попередніх домовленостей і згодом заявляв, що не підтримав би кандидатуру Епіфанія, якби знав про такий розвиток подій. Хоча конфлікт не призвів до формального розколу, він продемонстрував, наскільки складним був для молодого предстоятеля процес поєднання авторитету старшого покоління з новою реальністю автокефальної української церкви.

Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 5 листопада 2025 року зустрівся у своїй резиденції зі Святійшим Патріархом Філаретом, фото: archangel.kiev

На сьогодні, розбіжності між двома церковними лідерами вже давно у минулому.

"Слава Богу, що ми можемо так спілкуватися. Треба виявляти любов і постійно дякувати Богові за всі Його благодіяння. Бог є любов. В Царстві Божому панує любов, Бог з любові сотворив світ, постраждав. Тому і ми маємо любити один одного", – підкреслив Святійший Патріарх Філарет під час зустрічі із Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм у листопаді 2025 року. 

Діяльність як предстоятеля ПЦУ та позиція під час повномасштабної війни

Як предстоятель ПЦУ, митрополит Епіфаній активно розвиває міжнародні зв'язки церкви, сприяє діалогу з іншими помісними церквами, підтримує автокефальний статус і реформи. Він наголошує на єдності православних українців, духовній підтримці суспільства та протидії впливу "руського міра". Також він активно сприяє розвитку богословської освіти.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року і до сьогодні Епіфаній послідовно засуджує російську агресію, називаючи її злочином і духовним падінням. Він неодноразово заявляв, що підтримка війни Російською православною церквою є "єрессю руського міра", моральним і духовним злочином.

Митрополит регулярно молиться за перемогу України, загиблих воїнів і мир, відвідує військових, капеланів, поранених. ПЦУ під його керівництвом активно займається волонтерством, допомогою переселенцям, духовною підтримкою на фронті. Він бере участь у форумах капеланів, зустрічах з міжнародними лідерами та дипломатами підкреслюючи важливість "духовного фронту" поряд з військовим і дипломатичним.

Епіфаній закликає до єдності, віри та любові до Батьківщини в час випробувань, залишаючись одним із головних сучасних моральних авторитетів України в умовах війни.

Висловлювання митрополита Епіфанія

Митрополит Епіфаній із духовенством ПЦУ та студентами КПБА в Києві. 9 жовтня 2019 року, фото: Вікіпедія

Наведемо кілька цитат про різні важливі теми, сказані митрополитом Епіфанієм:

• "Ми молимось, щоб Господь послав нам справедливий мир. Справедливий, а не будь-який мир, тому що мир у неволі нам не потрібен. Нам потрібен справедливий мир у своїй незалежній, єдиній Українській державі";
• "Сьогодні Україна переживає велике випробування через війну, яка стала не лише викликом для нашого народу, а й моральним випробуванням для всього світу. Це війна між світлом і темрявою, між правдою і злом. Очільник Московської патріархії називає її "священною", але це насправді війна диявольська, як не раз наголошував Вселенський Патріарх Варфоломій";
•  "Зараз всі ми, українці, несемо свій важкий хрест… щоби перемогти зло і воскреснути до нового життя";
• "Ми не впадемо. Бо ми знаємо, звідки ми вийшли, ким є і куди рухаємося";
• "Я не прагнув узяти те, що не належало мені".  (Інтерв'ю про обрання предстоятелем та стосунки з Філаретом у 2019 році);
• "Хіба є гріх у тому, що я з’їм м’ясо?", "Хіба Бог дивиться до мене в тарілку?". Такі запитання можна почути від критиків постового харчування. Безперечно, що їсти, саме собою, не є гріхом, однак, якщо ми на деякий час не можемо добровільно стримати себе від смачної та звичної для нас їжі, як ми зможемо себе стримати від гріховних звичок? Стриманість тіла допомагає нам опановувати наші пристрасті, виховує силу волі, привчає до того, що душа спрямовує тіло, а не тіло має душу за свою прислужницю.  Ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти, і піст дозволяє нам замислитися: що насправді є первинне й головне, а що – другорядне. Піст потрібен не Богові чи Церкві, а він потрібен нам самим";
•  "Живіть тут і зараз, в любові й турботі про ближніх, будьте повільні на гнів та швидкі на добрі справи!";
• "Наше суспільство має багато гріховних проблем. Це насамперед корупція, алкоголізм, наркоманія, а також вчинення абортів, нехтування сімейними цінностями, байдужість до морального зростання. Натомість маємо споживацьке ставлення до життя, егоїзм і гедонізм. Вірю, що спільними зусиллями ми зможемо крок за кроком плідно працювати над духовним оздоровленням наших співгромадян".

Читайте також: Маестро з Маріуполя, чиї картини коштують мільйони: 185 років Архипу Куїнджі за чию спадщину досі сперечаються