"Нехай живе вільна Україна": як понад 100 років тому у Росії відбулася 20-тисячна українська маніфестація під національними прапорами

Еспресо у огляді розповвість про подію, яка стала однією з перших масових політичних акцій українців після падіння царської влади під час Лютневої революції.

Панахида, що перетворилася на мітинг

12 березня (25 березня за старим стилем) панахида за Тарасом Шевченком біля Казанського собору перетворилася на віче з промовами про право народів Росії на національне самовизначення. Велелюдний натовп з українськими прапорами та гаслами про Україну рушив Невським проспектом до Таврійського палацу.

Серед учасників здебільшого були солдати-українці, студентська молодь та інтелігенція.

Віче стало однією з перших масових політичних акцій українців після падіння царської влади у столиці колишньої Російської імперії. Серед основних вимог була автономія України.

У всіх жовто-блакитні стяжки, всі говорили по-українськи

У Петрограді, де помер Кобзар, а майже сто років по тому народився диктатор Путін, українська молодь багато років системно готувала збройне повстання, йшлось у статті на Історичній правді. "Царську Росію завалили українські вояки", – наголошують у матеріалі.

Як тільки прийшла нагода, українці в Петрограді вирішили вшанувати Кобзаря панахидою у Казанському соборі в неділю 12 березня. В оргкомітеті святкування була переважно українська молодь.

УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія) проводила "репетицію" Шевченківських вечорів і привела 12000 солдатів та робітників. Коли ж зійшлись усі запрошені, навіть десята їх частина не змогла поміститись у величезному храмі.

Дипломат і вояк Армії УНР Петро Ковалів писав із Женеви через 20-ть років після подій: "Зійшлося над 20 000 вояків-українців… Багато жовто-блакітних стрічок. Багато загонів салдатів ріжних полків принесли жовто-блакітні прапори. Коли ця маса вишикувалась на Невськім Проспекті, – вигляд був надзвичайно величний і зворушуючий".

Ця подія символізувала початок політичного відродження українців у революційному 1917 році.

До слова, перша післяреволюційна масова українська демонстрація у Києві під синьо-жовтими прапорами відбулась тижнем пізніше.

Щоденна незалежна газета "Русская Воля" від 13 березня писала:

"…многотисячна товпа зайняла всі тротуари собору, підвищеннє перед церквою і цілу площу. Було багато салдатів петроградської залоги. Деякі прийшли цілими ротами….

В очі впадають групи красунів Чорноморців... У всіх жовто-блакитні стяжки. Радісні обличя. В натовпі стриманий говір, всюди по українськи", – цитували у тогочасних газетних публікаціях. 

Оздоблення усієї маніфестації прапорами, гаслами і знаменами з гербами Київського Архистрага Михаїла і Галицького Лева здійснювало Українське Літературно-Художнє Товариство на чолі із скульптором Сергієм Жуком, одним із лідерів української громади Петрограду. На прапорха майоріли фрази – "Хай живе вільна Україна".

З Зимового палацу було здерто російський прапор 

Газета "Русская Воля" так описувала перше українське віче на вулицях рідного міста Путіна: "При співі "Заповіту" всі здіймають шапки. Публика також. Незвичайна стрункість маніфестації та краса видовища очевидно дивують публику".

Газета "Рєчь" так описує колони:

"Маніфестанти співали українські пісні. Під час походу увесь Невський проспект був вкритий українськими прапорами, а попереду несли великий портрет Шевченка.

Того дня українська стихія розійшлась так, що із Зимового палацу було здерто російський прапор і прилюдно його потоптано", – цитувало видання Історична правда.

"Серед непроглядної маси глядачів" колона українських військових пішла також до Преображенського Собору. Щоб забрати звідтіля "загарбані Москалями єще по Полтаві" державні клейноди України, які у тому соборі зберігались. 

Маніфестація 12 березня 1917 року стала одним із перших відкритих масових проявів українського національного руху після падіння царизму і символізувала початок політичного відродження українців. До слова, мітинг у Петербурзі відбувся через тиждень після створення в Києві Центральної Ради, яка стала головним органом українського національного руху.

Після цієї маніфестації було ще декілька більш масштабних. Так демонстрація 25 червня 1917 року зібрала вже 80-100 тисяч українців – фактично всю громаду Петрограда. Там, зокрема, багатотисячним хором виконували "Ще не вмерла Україна. Проводили маніфестацію на підтримку І Універсалу Центральної Ради під жовто-блакитними і червоними прапорами. Цей універсал проголосив автономію України, затвердивши право українців самостійно порядкувати на своїй землі.