Його бомба вбила царя і змінила історію: 172 роки від народження піонера реактивної ери Миколи Кибальчича

Він увійшов в історію одночасно як революціонер, учасник організації "Народна воля", що підготувала вбивство російського імператора Олександра II, і як технік-винахідник, якому приписують проєкт першого у світі реактивного (керованого ракетного) літального апарата.

Більше про життя і значення для історії Миколи Кибальчича, розповість Еспресо.

Біографія винахідника: від семінарії до "пекельних лабораторій"

фото: Вікіпедія

Микола Кибальчич з'явився на світ 31 жовтня 1853 року в родині православного священника Івана Кибальчича сербського походження та його дружини Варвари Іваницької. Короп, де пройшло його дитинство, був типовим провінційним містечком Чернігівської губернії Російської імперії.

Це була епоха Олександра II, відомого як "цар-визволитель", який скасував кріпацтво у 1861 році. Та все ж це був час сповнений цензури, репресій і соціальних суперечностей. Промислова революція набирала обертів, але селяни імперії разом з новою інтелігенцією потерпали від бідності, а революційні ідеї народництва все більше ширилися серед молоді, натхненні творами Чернишевського та Бакуніна.

Дитинство Миколи не було безхмарним, особливо через конфлікт із батьком через скептицизм до релігії та священицької справи, який змусив його покинути Чернігівську духовну семінарію. Натомість він вступив до Новгород-Сіверської гімназії, де блискуче проявив інтерес до хімії. Тому однокласники жартома кликали його "Миколка-піротехнік" за експерименти з феєрверками. 

Закінчивши гімназію зі срібною медаллю 1870 року, Кибальчич поїхав до Петербурга, де спочатку навчався в Інституті інженерів шляхів сполучення (1871–1873), а потім перейшов до Медично-хірургічної академії. 

Місто на Неві кипіло революційними настроями. Студентські гуртки обговорювали нові ідеї, як марксизм і соціалізм, а перші народницькі "ходіння в народ" закінчилися масовими арештами.

У 1875 році Кибальчича заарештували за зберігання забороненої літератури. Це були брошури про права селян. Він провів майже три роки в Лук'янівській в'язниці в Києві, де, попри жорсткі умови, продовжив самонавчання, читаючи наукові трактати. 

Випущений під нагляд поліції 1878 року, він не зміг продовжити освіту через "неблагонадійність" і обрав шлях підпільника. У цей період народницький рух еволюціонував від пропаганди до терору. Організація "Земля і воля" розкололася 1879 року на "Чорний переділ" (мирний шлях) і "Народну волю" (терористична тактика). Кибальчич приєднався до останньої, працюючи в таємних друкарнях і лабораторіях, де виготовляли зброю. 

Тут розкрився його талант до вибухівки. У домашніх умовах він синтезував нітрогліцерин і динаміт, удосконаливши формулу шведа Альфреда Нобеля. Крім того, Кибальчич винайшов спеціальну фарбу для підпільних друкарень, стійку до розчинників, і написав статтю "Політична революція і економічні питання" для газети "Народна воля", де аргументував необхідність насильницьких змін для соціальної справедливості.

Політичні погляди: від народництва до бомби, що змінила імперію

вбивство царя Олександра ІІ, фото: Вікіпедія

Політичні переконання Кибальчича формувалися під впливом народників. Тому він вірив у соціалізм, де земля належить селянам, а самодержавство – головний гніт суспільства. "Народна воля", до якої він приєднався 1880 року, бачила терор як каталізатор революції, натхненна успіхами ірландських феніксів чи сербських повстань. 

Хоча Кибальчич і не був фанатиком насильства, адже за спогадами товаришів, він був оптимістом і атеїстом, який шукав науковий шлях до змін. У статті для "Народної волі" він писав, що економічна революція можлива лише через політичну, критикуючи царизм за експлуатацію.

Кульмінацією стала бомба, що вбила головного самодержавця імперії – царя. Загалом "Народна воля" організувала шість замахів на Олександра II – від мін під залізницею до вибухів у Зимовому палаці. Кибальчич, як головний вибухотехнік, аналізував невдачі та створив метальну бомбу – кулясту гранату з динаміту. Це був прообраз сучасної осколкової гранати, а тодішні царські експерти визнали її "дивом техніки", якого ще не бачили у Європі. 

"Я пропонував кілька типів метальних снарядів, які відрізнялися між собою способом запалювання, що спричиняє вибух динаміту. І лише нещодавно вигадав саме цю форму снаряда... Вогонь по ґноту передається миттєво, тож вибух має статися в ту саму мить, коли снаряд вдариться об перешкоду…", - згодом згадував Кибальчич під час своїх свідчень. 

Тож 1 березня 1881 року (13 березня за новим стилем) у Санкт-Петербурзі член "Народної волі" Микола Рисаков кинув першу бомбу Кибальчича в карету імператора Олександра ІІ. Вибух поранив кількох охоронців і перехожих, але сам цар залишився неушкодженим і, всупереч проханням супроводу, вийшов подивитися на місце події. Тоді до нього підійшов Ігнатій Гриневицький і кинув другу бомбу виготовлену Кибальчичем. Вибух смертельно поранив імператора, розірвавши йому ноги. Вже за годину Олександр ІІ помер у Зимовому палаці. Також від вибуху загинув і сам Гриневицький. 

під час судового процесу, фото: соцмережі

Замах став шоком для імперії. Наступник Олександр III посилив репресії, скасувавши реформи батька. Кибальчича заарештували 18 березня в Одесі, де він намагався втекти. Суд над п'ятьма: Кибальчичем, Желябовим, Перовською, Рисаковим і Михайловим, звісно, був фарсом. Адже без адвокатів і у закритому режимі. 

29 березня 1881 року їх засудили до повішення. 3 квітня (15 квітня н.ст.) на Семенівському плацу в Петербурзі стратили всіх. Кибальчич відмовився від помилування, стояв спокійно, шепочучи: "Я не шкодую". 

Шлях винахідника: від вибухівки до зоряного неба

креслення у тюрмі, фото: соцмережі

Кибальчич не був лише "техніком терору", адже його винаходи виходили за межі революції, торкаючись фундаментальних наукових ідей. 

У контексті 1870–1880-х, коли Європа експериментувала з паровими машинами та першими дирижаблями, Кибальчич мріяв про політ. Його ключовий проєкт – схема реактивного літального апарата – народився в тюремній камері за лічені дні до страти. Надряпавши перші креслення уламком ґудзика на стіні, він детально описав систему на папері: пороховий реактивний двигун на броньованому пороху, автоматичну подачу палива за допомогою годинникових механізмів, керування польотом зміною кута нахилу сопла, стабілізацію за допомогою крил-стабілізаторів і навіть гальмування при посадці. 

Кибальчич розрахував співвідношення маси вантажу, палива та камери згоряння, передбачивши програмований режим горіння для тривалого польоту.

Тому Кибальчича часто називають автором першого у світі реактивного апарата. Однак варто зазначити, що це твердження досі є предметом історіографічних дискусій.

проєкт апарату Кибальчича, фото: соцмережі

Винахідник встиг передати адвокату свої креслення та розрахунки проєкту реактивного апарата. Проте царська охорона перехопила документи, долучила їх до кримінальної справи й замкнула в секретних архівах таємної канцелярії. Там вони пролежали десятки років, поки їх не опублікували вже після повалення царату у 1918 році в журналі "Былое". Вони значно випереджали свій час. Адже Костянтин Ціолковський опублікував відому статтю про "дослідження космосу реактивними приладами" лише у 1903 році, а Роберт Годдард побудував першу ракету аж у 1926 році. 

Хоч Кибальчич не мав доступу до сучасних йому даних та всіх можливостей, але інтуїтивно застосував третій закон Ньютона – реактивний принцип. 

з листів Кибальчича, фото: PD

СРСР пізніше реабілітував його як "батька космонавтики". З’явився кратер на Місяці, вулиці в містах і марки як вшанування його імені за неоцінений внесок. 

Сьогодні його ідеї лежать в основі сучасних ракет, в тому числі SpaceX Ілона Маска. Адже вони стали одним із ранніх кроків у розвитку концепції реактивного руху, що дозволяє людям літати в космос та мріяти про інші світи.

Загалом спадщина Кибальчича – це нагадування, що ідея в руках генія може не лише відкривати нові стежки в науці, але й руйнувати тиранію. Сьогодні, коли Росія веде загарбницьку війну проти України, десь у підпіллі чи лабораторії може народитися новий революційний проєкт – безпілотник, ракета чи алгоритм, що одним точним ударом покладе край путінському режиму… Історія ж любить повторюватися.

Читайте також: Найвідоміший американський маестро з українським корінням: 107 років тому народився Леонард Бернстайн