Гасло "Ніколи знову" не відповідає настроям чинної генерації в Європі, - Портников

Про це заявив журналіст Віталій Портников у інтерв'ю Еспресо до Дня Незалежності України.

"Гасло "Ніколи знову" відповідало настроям післявоєнних генерацій. Настроям тих генерацій, які знаходяться сьогодні в Європі, воно не відповідає. І, звичайно, можемо казати: "А європейці насправді хотіли б миру". Так. Але ви бачите, скільки з'являється людей, які експлуатують так званий національний порядок денний, сувереністи, так звані. Вони їх можна називати сувереністами, їх можна назвати неофашистами, ким завгодно", - сказав він.

На його думку, ці люди ігнорують той простий факт, що самі війни в Європі завершилися саме тому, що Європа об'єдналася. 

"Що національний порядок денний в Європі, якщо його втілити в життя так, як вони б хотіли, призведе просто до нових війн. Між Великою Британією і Францією, між Францією і Німеччиною, між Німеччиною і Італією, чи між Італією і Францією. Все те, що ми бачили на початку XX століття, XIX століття. Це були суверенний порядок денний. Тому виникали питання: чому ця територія, яка така важлива для нашої торгівлі? Чого це вона у них? А може вона буде у нас? Що ви кажете, там живуть вони? Так ми їх виженемо, заселимо своїм населенням. В чому проблема? Пам'ять про це залишалася завжди", - зазначив Портников.

Він розповів про свою поїздку до Мерано - італійське місто з часів Першої світової війни.

"Населене німецьким населенням, як і вся земля Південного Тіролю. Практично більшість населення німецькомовна, ви чуєте в кав'ярнях, на вулицях, в супермаркетах німецьку мову. Знамените італійське свято Феррагосто, яке примушує всю Італію завмерти, там навіть не помічають. Це просто одне з релігійних свят. І я пам'ятаю, що ми вийшли з потяга, нас зустрічав з моїм супутником, господар готелю, який ми зараз зарерзували, був в пізній час, мій супутник. Тоді колега був німецькомовний, і він з ним привітався німецькою мовою. "Ви знаєте, що тут було у 1915 році?" А на календарі вже було 21 сторіччя", - сказав журналіст.

Портников зауважив, що не можна сказати, що це повністю загоюється.

"Ні, люди пам'ятають. Кожну з їхнього погляду несправедливість, кожну з їхньої думки неправильно приєднану землю, кожний день, коли тебе вигнали з власного будинку. Якщо ви думаєте, що про це не пам'ятають німці, які жили до Другої світової війни в Кенігсбергу, в Гданську, який зараз який тоді був Данциг чи в Штеттині, який зараз Щецин, ви можете бути впевнені, вони пам'ятають ці їхні нащадки пам'ятають, тому є ці союзи вигнаних. І як ви ж знаєте, що поляки, які мають свої львівські корені, вони ще про це забули? Не забули. Але є консенсус", - зазначив він.

Публіцист наголосив, що чим далі до від Європи, тим менше консенсусу.

"Якби ми були членами Європейського Союзу, я вас переконую, що усіх цих реваншистських настроїв стосовно українців, які зараз є в Польщі, від цих так званих кресовиків би не було. Тому що ці самі кресовики дуже незадоволені, коли німецький союз вигнанців щось таке говорить. Вони кажуть: "Та слухайте, ми ж в Єдиній Європі. Ми ж з вами в Єдиній Європі. Навіщо ви згадуєте про ключі від власної квартири, а Україна не в Європі, тому ось наші львівські ключики, ось ключики" І я вам про чому про це кажу?", - заявив Портников.

На думку журналіста, тільки європейське об'єднання дозволяє оці всі кістяки замкнути в шафі. 

"А якщо воно закінчується, то виникає питання, все ж таки, скажіть, будь ласка, чому я не можу спокійно приїхати до квартири своєї бабусі у Данцигу? Що таке? Що трапилося? Вас вам просто Сталін дав цю територію? Та Сталін вже давно помер. Віддайте територію. Це німецька земля з старовинною культурою німецькою. Це наше, Данциг наш. Росія ж фактично цей порядок денний і втілила в життя, тому росіяни так подобаються різним сувереністам від Орбана до американських ультраправих", - підсумував він.