Справжній мир можливий лише після повернення конституційних територій України 1991 року, - аналітик Кульпа

Останній Давос і події, що передували засіданням у Давосі, засвідчили, що Дональд Трамп і не тільки Дональд Трамп йдуть на розкол євроатлантичної спільноти. Історія з Гренландією – це надзвичайно серйозно, і водночас це маніфестує певну синхронізацію, можливо, між прагненнями Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна і Путіна, коли йдеться про розподіл світу чи його спробу. Найважливіше - це спроба консолідувати позицію Європи, але, як свого часу казав Йосип Джугашвілі, відомий згодом як Сталін, говорячи про Папу Римського, оскільки в нього дивізії. Тут основне навіть не те, що сказав Емманюель Макрон, а наскільки серйозно Європа буде готова в силовий спосіб захищати свій суверенітет. Сподіваємося, що Україна з Європою будуть цілком синхронізовані. Ваше відчуття після Давосу і, загалом, як ви оцінюєте поточний грізний момент?

Я вважаю, що розподіл, я б сказав, нова ланка в системі розвитку, глобалізації, яка є безперервним процесом, який триває з Середньовіччя і набуває різних форм, це так, як ви сказали, дійсно розподіл. Я не впевнений, що йдеться про розподіл на три частини. Вважаю, що Росія здулася, що Росія втратила свої важелі впливу та можливості, щоб бути рівноправним партнером. Росія вже є китайською шісткою і триває мова про розподіл системи на дві частини. Тривають силові переговори між США і Китаєм. Бачимо, що перший раунд і другий раунд цих переговорів пройшов на користь Китаю. За останній рік Трамп почав тарифну війну, яку Китай виграв. Сьогодні реальний рівень тарифу 14,5%.

Трамп був змушений підібгати хвіст під себе і як результат отримали, що за тарифи заплатив американський платник податків. Зокрема, коли постачальники товарів в США просто змінювали кількість і цей рівень доходів, на який розраховував Трамп, за який має заплатити іноземний постачальник, ця система не працювала. Це був 1-0 на користь Китаю.

Другий раунд, це була технологічна війна, де Китай впровадив обмеження на рідкісноземельні метали у відповідь на американські обмеження на технології. І знову виявилося, що Трамп змушений був підібгати хвіст під себе, просити Китай пом'якшити ці обмеження. Переговори у Південній Кореї саме до цього призвели й виходить вже 2-0.

Зараз так виходить, що США, які виступають як ревізіоністи цієї глобальної системи, яка існувала, в цьому сенсі вони не відрізняються нічим від РФ, почали переговори про місця, де почнеться кінетичний конфлікт. Те, що бачимо, заяви по західній півкулі, там жодної активності Китай не проявив. Те, що ми бачили й бачимо з блокадами танкерів, які перевозили нафту, вони стосуються лише російських, не китайських.

Таким чином США показали Китаю, що якщо Вашингтон захоче, то в Пекіна не буде можливості отримувати ресурси з Америки, з західної півкулі. Очевидно, що якщо Китай почав би конфлікт в Тихому океані, США навряд чи будуть в стані підтримувати своїх союзників. Чому? Тому що неймовірно складна логістика. І якщо, як раніше уявляли собі потенційну війну, яка могла б початися з того, що Китай не те щоб атакує Тавань у цій війні, а блокує острів і змушує США руйнувати цю блокаду. Цей варіант розвитку подій вже може бути неактуальним, оскільки дроноцентрична війна, в якій Китай отримує досвід з однієї сторони напряму від Російської Федерації, але з іншої сторони й від України, оскільки дуже багато покупок йде саме до Києва. В принципі Китай дуже глибоко, набагато глибше, ніж США сидять в цій війні. І можемо собі уявити атаку на Тайвань, як просто чисто дронову і неможливість США прийти з допомогою до союзника.

Отже, виходить так, що на сьогодні ми отримуємо цю згоду, щоб кінетична війна проходила за допомогою проксі сил. Бо Росія є проксі, китайською шісткою, ця війна працює на користь Китаю, можемо собі уявити таку ж війну на Близькому Сході. Це найочевидніший сценарій майбутнього. І те, що Трамп зараз намагається робити, це організувати коаліцію, яка буде приватним підприємством, яка буде працювати як фірма з охорони майна - за гроші й за покору. Так я просто бачу цей план, який показав Трамп.

Пане амбасадоре, але є Гренландія і колосальна напруга.

Стовідсотково! Треба подивитись на це таким чином, що, з погляду Трампа, він намагається не тільки зруйнувати всі інституції, які зв'язували руки США, але зробити це руками не США. 

У Трампа немає повноважень, щоб вийти з, наприклад, НАТО. Для цього потрібне рішення Конгресу. Саме тому Трамп створює штучні конфлікти, щоб добитися розпаду НАТО, який вважає тягарем. 

З його погляду, союзники отримують безплатну охорону, за яку, на його думку, платять США. От коли поставити питання Гренландії, одразу вирішується питання того, що НАТО розвалюється, що в принципі, з погляду Трампа, в його розумінні, працює на його користь.

Таким же чином він добивається розпаду Європейського Союзу. Адже, європейські трактати зобов'язують всіх членів Європейського Союзу безумовно допомагати будь-якому члену, у якого суверенітет піддається зовнішній атаці. Оскільки в Європі не буде згоди, наприклад, Угорщина повідомила, що вважає це питання двостороннім і не бачить обов'язку підтримувати свого європейського союзника, в принципі, можна говорити про руйнування Європейського Союзу, в значній, основній його частині, що стосується взаємної допомоги у випадку нападу. І одночасно руйнується, і Трамп також це робить, ООН. 

Трамп вже вийшов з багатьох угод і так далі, намагається перекласти повноваження на раду, в якій сам назвав себе царем. 

Ну от, як би це абсурдно не звучало, це ставить трансатлантичні, внутрішньоєвропейські стосунки на неймовірну розтяжку. В принципі, те, що робить Трамп, відповідає філософії, яку показав нам Путін. Навіть якісь історичні паралелі, бо говорить, що права Данії на Гренландію повʼязані з якимись кораблями. Також у нас були кораблі, про що говорить Трамп, але не було тоді США, оскільки 300 років тому з'явилася тільки Росія. Середньовічні права США на Гренландію були такі ж, як середньовічні права Путіна на Київську Русь. Ні, немає жодного звʼязку. Просто це не їхній спадок, не їхні права. Це просто чиста маячня, яка звучить сьогодні як з Москви, так і з Вашингтона. В цілому, я бачу цей процес, як процес силових переговорів. За переговорами, які є підготовкою до зустрічі Трампа і товариша Сі, яких у 2026 році будуть чотири, і в принципі вони дадуть нам відповідь, як буде поділений світ, як буде виглядати нова система безпеки, якою буде війна, чи не буде війни, буде вона набирати кінетичний характер, чи вона обмежиться лише до економічної Холодної війни, що знаємо з минулого. Ось більш-менш так, як Ви сказали, крім одного моменту, що в цьому прямокутнику США, Європа, Росія, Китай найслабшою ланкою є Москва.

І тут економічні проблеми й розтяжка, на яку сьогодні Росія стала, вони руйнівні. У Росії закінчуються гроші. Україна має підтримку Європи, найбагатшого економічного простору. Відбулась воєнна інтеграція Європи й України. Немає вже європейської безпеки без України. На 220 бригад в Європі, 120 українські, а їх бойова сила оцінюється на 180. Насправді Україна є центром сили в часи, коли сила є єдиним законом. Україна - не тільки реальна армія, але також технології дроноцентричної війни, на основі яких можна побудувати силу безпеки континенту. Тому що дрони, це крилаті ракети, балістичні ракети, космос.

Усе це є в українському ВПК. І те, що потрібно з боку Європи, це створення програм довгої руки, фінансування на довгі роки таким чином, щоб українська військова продукція отримала гарантії довгострокового фінансування. Це на сьогодні абсолютний ключ, який створить альтернативу для залежності, в яку Трамп хоче поставити Європу.

Я б хотів попросити Вас про невеличке уточнення. Я погоджуюсь з Вами, що в цьому трикутнику сили Росія є найслабшою ланкою. Водночас Росію використовують як інструмент, як таран. Коли це робив Китай, зокрема, як таран, щоб демонтувати світовий лад, система ще балансувала й трималась. Коли ж долучився Дональд Трамп з метою знищення, якщо не знищення, то суттєвого послаблення і фрагментації Європейського Союзу та його впливів, стає ситуація значно гіршою. Я погоджуюсь з Вами, що Україна і Європа в одному човні. Ми є цивілізаційно єдиним цілим. Але є ще певні речі, як залежність Європи від військової потуги Сполучених Штатів, відсутність спільного, єдиного, наприклад, командного центру між країнами Європи, Францією, Німеччиною, можливо, і Британією, хоча вона не член Європейського Союзу, і Україною. Якщо оговорити про сценарій економічного демонтажу Європи? Трамп зацікавлений в цьому і тут можна провести аналогію. У XX столітті Сполучені Штати так само натхненно займалися демонтажем Британської імперії. Тобто, паралелі очевидні, і вони хотіли просто отримати ті ніші, які займала раніше Британія, зараз, можливо, займає Європа. Це просто аналогія для наших глядачів. І, відповідно, якщо говорити про реальні швидкі кроки, прем'єр Канади Карні дуже чітко окреслив ситуацію, він згадав навіть світлої пам'яті Вацлава Гавела, надзвичайно чітко і гостро виступив президент Макрон, і не лише вони, але крім декларацій і грошей, які, ну, не знаю, курс євро зараз достатньо добрий, ми не знаємо, що буде за пів року, коли почнуть гуляти фондові ринки. Крім грошей, потрібна політична воля, тому що війна - це не віртуальна історія, ми в Україні знаємо, війна - це військові й цивільні гинуть. Повторюю свою початкову тезу, на жаль, американці зараз також можуть бути готовими використовувати Росію як певний інструмент тиску на Європу. Вам слово.

Саме так, але я хотів би звернути увагу на протиріччя. Основне протиріччя і спір триває між США та Китаєм. Трамп зацікавлений, як ви справді сказали, у використанні Путіна як тарана, як бандита, який буде лякати Європу. Одночасно, налякана Європа не вигідна Китаю. Абсолютно не вигідна. Тому що налякана Європа буде звертатись до Трампа за захистом. Просто, якщо Китай буде підтримувати Росію, щоб Росія лякала Європу, тоді Європа буде звертатись до Трампа. Ціль Трампа - використовувати саме таким чином Путіна. І тому цей сценарій, про який ви говорили, має протиріччя. Китай не буде зацікавлений у тому, щоб його шістка, Путін, могла залякувати Європу.

Тут йдеться про силові переговори і лише про центральну Європу. Зокрема, про Україну, Польщу, Балтійські країни, як мінімум. Ці країни отримують підтримку від Скандинавії й Туреччини, між греками й варягами. Весь цей простір - суверенітет, якого є темою суперечки, коли йдуть переговори. І, дивіться, я вважаю, що як тільки Трамп, і зараз йде насправді, я це бачу таким чином, всі розуміють, що Росія втратила важелі глобального тиску, що Росія втратила можливість сама себе підтримувати. Росія залізла в нору, з якої без зовнішньої допомоги їй не видряпатися. Дивіться, якщо дивитися на економіку, там йде глибоке економічне падіння. Все тримається на рівні падіння незначного, тому що до 3-4% - це не багато, все тримається тільки на ВПК. Це відбувається коштом грабунку всіх інших галузей, в яких падіння на 20, на 30, на 40 відсотків.

Це розпад і сьогодні без зовнішньої підтримки Росія розвалюється. Триває переговорне питання між Китаєм і США. Хто більше зацікавлений тим, щоб Росія не розвалилась? І тут йде відповідь з боку Китаю, яка вважає, що США більше зацікавлені тим, щоб Росія не розвалилась. Це питання, звідки Трамп візьме гроші, щоб не допустити розпаду Росії. Розпад Росії просто невигідний США, тому що США дивляться на Росію, як на свою кишенькову імперію, за допомогою якої англосакси розбили Наполеона, Вільгельма II, Гітлера. Розпадом Росії США займалися протягом всієї історії. Пам'ятаєте Буша, який приїжджав до Києва і переконував, що розпад СРСР не потрібен і так далі. Зараз, оскільки США не були в стані врятувати СРСР від розпаду, так і не будуть вони в стані врятувати від розпаду Росію.

Тепер подивімось з боку Китаю. Ця ситуація виглядає трохи інакше, тому що незалежно, як би Росія не розпалася, на скільки шматків, значна частина її буде орієнтуватися на Китай. Далі Китай отримає можливість відновлювати свої історичні кордони з половини ХІХ ст. 

Всі ці моменти показують, що Китай не буде вкладатися в підтримку Росії, бо зараз не вкладається в те, щоб Росія могла успішно вести цю війну. Китай використовує кожен день цієї війни для того, щоб Росію грабувати. 

Товари, які продає Китай в Росію, коштують для них у два рази більше. Вже пораховано, це на понад 87% дорожче, ніж на інших ринках. У Росії ж Китай купує все у два з половиною рази дешевше, ніж Росія в стані продавати на інших ринках. Це колоніальний грабунок. І бачимо, що Китай використовує цей момент, щоб тримати Росію слабкою. Це перша ціль, яку Китай здійснює завдяки цій війні. Друга ціль, яку Китай здійснює, це те, що ця війна тримає увагу і ресурси Заходу далеко від Китаю. І що ця війна, в принципі, веде до руйнування глобальних союзів США. Тому що занепад трансатлантичних відносин також працює на користь Китаю. Виходить ситуація, в якій, з одного боку, пройшов рік правління Трампа, і три невдалі спроби встановити мир.

Чому невдалі? Бо у США немає власної сили, щоб на своїх умовах встановити мир, заставити Путіна піти на поступки проти волі Пекіна. А з іншого боку бачимо, що Трамп намагається доплачувати свої слабкості активами України, Польщі, Балтійських народів, доплативши їх суверенітетам. І це не виходить, тому що Центральна Європа отримує підтримку з боку Європи. От це рівняння і не працює. Трамп цю баталію програв. Що отримує? Як результат, отримали візит Макрона в Пекін. Після цього візиту, раптово, із Москви Пєсков заявляє, що Росія готова вести переговори з Францією. Що це означає? Це означає, що Макрон в Пекіні добився, щоб товариш Сі подзвонив Путіну і сказав йому про готовність, про рішення щодо готовності Росії вести переговори з Францією. Насправді це відкриває перспективу встановлення миру без участі Трампа, без участі США. І тут, з роллю Китаю, як гаранта виконання обов'язків і того, що не буде нападу з боку Путіна. Таким чином, бачимо, що відбувалося і відбувається у відносинах між Францією і США. Чому? Бо ситуація, в якій можна б уявити собі при зупиненні агресії з боку Росії за наказом Пекіна, на умовах, за якими не буде ніякої здачі території й так далі. Просто це показує, що Китай використовує свої сили.

А от власне, що ми говоримо про формулу миру. Так, можливу формулу миру. Ви абсолютно справедливо окреслили параметри того, як будуть відбуватися великі торги. Але як би це виглядало в реаліях для країн Центральної Європи? Насамперед мене цікавить Польща, Литва, Латвія, Естонія, наші друзі й, звісно, український кейс. Так, хто б міг давати гарантії?

Я вважаю, що була б, по-перше, конструкція, в якій всі зберігають суверенітет. Це, по-перше. Росія не була б ніяким гарантом, жодної безпеки й не була б частиною архітектури європейської безпеки. Так, як вони намагаються домовитися з Трампом, адже, вони намагаються поставити себе як гаранта.

Гаранти мають право втручатися у внутрішні справи. Встановлювати, хто у що вірить, який гарант може розвивати те або інше військо і так далі. Ось цього взагалі немає. 

Я вважаю, що справжній мир можливий лише після повернення конституційних територій України 1991 року. 

Тому що уявляю собі так, що не буде ніякої влади в Україні, яка отримає дозвіл, щоб офіційно відмовитися від своєї території. Значить, будь-яка влада буде намагатися добитися повернення своєї території усіма можливими методами. З іншого боку, нікуди не зникне бажання в Москві знищення української незалежності й суверенітету. Значить, буде війна, але вона буде набирати нових форм, не кінетичних. З цим треба рахуватися, що ця війна буде продовжуватися. Війна з Москви йде завжди, коли в неї є ресурси. Коли немає ресурсів, наступає смута.

Смута - це період, коли Росія не веде стосовно сусідів агресивних дій. Я вважаю, що цей мир буде наступним періодом. Зараз, я вважаю, що якби відбулося припинення конфлікту, тоді можемо побачити заморожування Росії у форму Північної Кореї. Це відображає бажання путінського режиму перетворюватись в Північну Корею. Обмеження прав людини, економічна криза, коли люди будуть зайняті виживанням. Бачимо, що інфляція, наприклад, на продукти споживання, на їжу і так далі, на рівні 20%. Все це обмеження, яке буде сприяти закріпленню режиму за методом, який використовували в Північній Кореї. 

І такий перехідний період буде нам створювати ситуацію, якусь лінію демаркаційну, яка існує між Північною і Південною Кореєю. Я, до речі, про це написав 24 лютого 2022 року, написав статтю “Виграти війну, не програти мир”, в якому цей сценарій найімовірніший. Просто питання в тому, що для того, щоб такий сценарій відбувся, тому що я наголошую, війна укріплює Китай, ця війна працює на користь Китаю і Пекін чекає за призупинення цієї війни, за те, що дасть згоду Путіну, щоб ця війна призупинилась, компенсацій. Гарантії ненападу з боку США, гарантії доступу до ринків, призупинення спроб оточувати Китай, обмежуючи йому доступ до ресурсів і так далі. На всі ці питання відповіді ми отримаємо у 2026-му році.

Чотири зустрічі Трампа і Сі вирішать це. Путіна в цьому немає. Про жоден розподіл на три сторони там не йдеться, бо Росія - банкрут. Єдині переговори, які тривають, будуть її рятувати й хто буде в це вкладатися. Ми маємо бути зацікавлені в тому, щоб санкції зберігалися — так само як і щодо Північної Кореї. Це неймовірний шанс. Історія показує, що той, хто стоїть на кордоні отримує дозволи на розвиток технології. Наприклад, Західна Німеччина, Південна Корея і приклад Тайваню. Така модель, вона ефективна. Український креатив - це стратегічний простір. І  думаю, що сьогодні більш ймовірним є, я б сказав, такий поворот подій, за якого буде відновлено простір Трансатлантичного союзу. Простір НАТО. Думаю, що в США маємо справи, не з, я б сказав, стратегічно схваленою політикою. Ця політика не підтримується американськими громадянами. Я вважаю, що політика, яку веде Трамп, – самовбивча.