"Тоска русская"

Серед інших, позлітково-дешевих стереотипів, які десятиліттями вкидалися у мізки іноземців і експлуатувалися не тільки дипломатичним "корпусом" імперії, але й відверто кримінальними персонажами (як відмазки), цей – "тоска русская" посідає чільне місце. Бо, до прикладу, можна "любіть по-русскі" (специфіку цього "почуття" уповні відчули мешканці тимчасово окупованих територій України), пояснювати абсолютно дикі вчинки "загадочностью русской души", але "тосковать по-русскі", - це ще той, скажу я вам, синдром… Картина тотальної безпробудності, сірості, глухого кута, присмачена випарами оковитої, сповита романтикою хворої фантазії, "лагєрних песєн", упереміж з готовністю руйнувати, вбивати та гвалтувати далі.

Сцени "тоскі русской" зустрічаються майже у кожному літературному творі, і від того уся ця белетристика спочатку проймає, а відтак – відштовхує огидністю безсилля "тоскующіх", та певним, я б сказав, фатальним просторовим кретинізмом. Й країна у них велика, є де розгулятися, — а чомусь ваблять їх ізби, бункери, сховки, ведмежі закутки, — бо там "тоскуєтся вволю".

Читайте також: Ви впевнені, що 2022 рік закінчився?

Картина тотальної безпробудності, сірості, глухого кута, присмачена випарами оковитої, сповита романтикою хворої фантазії, "лагєрних песєн", упереміж з готовністю руйнувати, вбивати та гвалтувати далі

Васілій Шукшин, — цей майстер "тосклівих сцен" з "разговорами при чістой лунє", - не знайшов би словесних барв, аби описати картину звернення Путіна до "народца" 31 грудня року, що минув. Та навіть Звягінцев зі своїм "Лєвіафаном" безсилий. І Сокуров з "Тєльцом"...

Здавалося б, — новоріччя, привід для радості, олів'є, відер водкі, загулу, — і… понурий кадр (куди там Васі Ложкіну!), "тоска русская" на скам'янілих ликах статистів, убраних у мілітарний стрій, пластиліновий вождь, що рече дивну чухню про "отєчєство в опасності". Тут не тільки зап'єш, тут у зашморг полізеш від такої "родіни"…

Насправді "тоска русская" у виконанні Путіна та перевдягнутої у камуфляж масовки з ФСО (бо таких незворушних мармиз ще слід пошукати), - це старт нового етапу "лідера". Особистої війни – не тільки проти України й всіх світових буржуїв, але й жорстокої битви за власне виживання. Можливо, навіть герцю зі самим собою, спроба усвідомити, чого насправді хоче звироднілий у своїх забаганках диктатор. Адже у самому звороті "тоска русская" закладено світоглядну дилему: лінгвіст Шмельов пояснював її як "почуття людини, яка чогось бажає, та не знає точно, чого. Однак розуміє, що воно недосяжне".

У самому звороті "тоска русская" закладено світоглядну дилему: лінгвіст Шмельов пояснював її як "почуття людини, яка чогось бажає, та не знає точно, чого. Однак розуміє, що воно недосяжне".

Читайте також: Раша і "мєдвєдь"

З усіх запланованих кремлівським стратегом цілей вийшов грандіозний пшик. Великий комбінатор прогадав з помпезним "укладенням нового союзного договору" акурат на століття лєнінсько-сталінсько-брежнєвського покруча. Не вийшло йому зламати, підкорити Україну, тож який союз? У новорічній промові є лише сумнозвісний "Данбас" і "новий суб'єкт федерації" – Новоросія, без конкретних характеристик, меж і вказівників.

Путін став посміховиськом в очах світу. Кляті американці у київському посольстві під ударами його хвалених "Калібрів" відверто зубоскалять на тему "русского воєнного корабля".

Путін поступово стає токсичним у середовищах, де колись почував себе беззаперечним лідером. На саміті ШОС — десь на загумінку, на зустрічі СНД – не ближче відстані витягнутої руки від "партнерів". Прохач зброї для "другої армії світу" у Пекіні та Тегерані.

Тому він апелює до "народца", який мав би розділити "тоску русскую", втямити метання його душі, відгукнутися на одчайдушний крик.

Народ же мовчить, приймаючи сотні вантажів "200" з українського фронту. Народу заціпило в очікуванні новорічної мобілізації та закриття кордонів. Народ безмовний, бо сам собі обирав царя, власними ж ручками аплодував "Кримнашому", марив "вєлічієм" у забутих богом "мухосранськах".

Читайте також: Путінська Росія стає дедалі більше схожою на сталінський концтабір

Народ мовчить, бо його вже давно пройняла "тоска русская", і, здається, жодні фесеошні та ефесбешні пики не здатні вирвати його з цієї тяглої прострації

Народ мовчить, бо його вже давно пройняла "тоска русская", і, здається, жодні фесеошні та ефесбешні пики не здатні вирвати його з цієї тяглої прострації.

…Тільки ж зловісним є оте безмов'я. Відгонить від нього бунтом, разінщиною, кривавими банями…

Ось так по колу. Війна, бунт, диктатура, гниль, війна… Тоска русская…

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Слідкуйте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.