Українська перемога: як ми її бачимо?

Навпаки, після Другої світової війни багато воєн закінчувалися дуже невизначеними результатами, які дозволяли висловлювати десятки інтерпретацій на тему, хто переміг, а хто – програв.

Поширені приклади – це заморожені чи напівзаморожені воєнні конфлікти без договорів про мир чи, навіть, перемир’я, коли лінія фронту перетворюється у квазістабільну лінію, яка може існувати у такому стані десятиріччями.

Основна причина – війни перестали бути закритими, локальними подіями, де є очевидна перевага однієї сили над іншою, відтак результат детермінований співвідношенням сил і закритістю конфлікту. Відкриті війни майже приречені на замороження, бо у світі є багато сил, які підживлюють противників, аби не дати їм програти.

Читайте також: У Росії шукають шляху до миру без Путіна

Війна Росії проти України менш ніж за рік непомітно для багатьох трансформувалася з чисто імперіалістичної реваншистської війни на майже світовий конфлікт (Третю світову війну), бо сьогодні, передусім опосередковано, у ній беруть участь десятки країн світу, і кількість таких країн швидко зростає.

Війна Росії проти України менш ніж за рік непомітно для багатьох трансформувалася з чисто імперіалістичної реваншистської війни на майже світовий конфлікт (Третю світову війну), бо сьогодні, передусім опосередковано, у ній беруть участь десятки країн світу, і кількість таких країн швидко зростає

Навколо України об’єдналися близько 50 демократичних країн, які надають нам різноманітну допомогу; Росія залучила у свою банду ізгоїв світу (Північну Корею, Китай, Іран, Сирію, терористичні угруповання – Хамас, Талібан, Хезболла та інші), які допомагають їй обходити санкції.

Можемо констатувати, що вперше у світовій історії внаслідок війни світ розділився за цивілізаційним розломом: демократична цивілізація протистоїть агресивному воєнному натиску авторитарно-тоталітарної цивілізації.

Чого ми хочемо від перемоги?

– Ідеальний мир для України – це такий результат війни, який дає Україні реальні довготривалі гарантії ненападу на неї у найближчі десятиріччя;

– Росія в сьогоднішніх кордонах, з її історією, за визначенням, не може трансформуватися у демократичну країну, яка живе в мирі зі своїми сусідами. При будь-якій владі вона рано чи пізно знову застабілізується в оновленому імперіалістичному форматі, бо це не Путін створив таку Росію, це така Росія обрала на трон такого злочинця як Путін. І буде обирати й далі, аж до повного, нищівного розгрому.

Читайте також: Чомусь мені здається, що НАТО таки доведеться воювати

Росія в сьогоднішніх кордонах, з її історією, за визначенням, не може трансформуватися у демократичну країну, яка живе в мирі зі своїми сусідами. При будь-якій владі вона рано чи пізно знову застабілізується в оновленому імперіалістичному форматі, бо це не Путін створив таку Росію, це така Росія обрала на трон такого злочинця як Путін. І буде обирати й далі, аж до повного, нищівного розгрому

– Росія повинна вивести усі свої війська з території України за кордони 1991 року;

– Керівництво Росії та всі виконавці злочинних наказів повинні постати перед Міжнародним трибуналом ("Новим Нюрнбергом") та понести заслужене покарання;

– Росія повинна повністю виплатити Україні всі репарації та компенсації за економічні наслідки війни;

– В Україні на найближчі 30 років мусить бути гарантований мир, а це буде можливим лише тоді, коли Росію буде повністю розтрощено, демілітаризовано та дерашизовано.

Якщо наведені вище аксіоми не викликають спротиву, то розуміння Української перемоги однозначно має бути пов’язано з нищівною поразкою Росії в цій війні та її бажано контрольованим розпадом на купу уламків, деякі з яких через десятиріччя мають невеликі шанси стати демократичними країнами.

Розуміння Української перемоги однозначно має бути пов’язано з нищівною поразкою Росії в цій війні та її бажано контрольованим розпадом на купу уламків, деякі з яких через десятиріччя мають невеликі шанси стати демократичними країнами

Читайте також: Росія втратила суб'єктність в міжнародній політиці

Я маю освіту фізика-теоретика і тому часто рефлексую в аспектах теорії ймовірності. Усе викладене у цьому есеї є суб’єктивними думками, заснованими на моїх відчуттях світу, що оточує нас.

Одразу зазначу, що дуже хочу помилитися у своїх оцінках ситуації навколо нашої країни та всередині її.

Спробую позначити чотири основні варіанти результатів цієї війни, як я їх бачу, починаючи з варіанту найменш ймовірного і закінчуючи найімовірнішим:

1-й варіант – ідеальний.

Україна за допомоги союзників перемагає у цій війні, Росія капітулює, міжнародні окупаційні сили контролюють російську територію, під цим контролем Росія розділяється мирно на природні частини, які поступово стають окремими країнами та в яких, внаслідок коаліції союзників, починає системно запроваджуватися нова економічна система, демократичний лад, політичні партії, демократичні вибори, незалежна судова система та інші складові демократичної цивілізації. Приклад – Друга світова війна.

Ціна – дуже великі жертви як людські, так і економічні.

2-й варіант – компромісний.

ЗСУ витісняють російські війська за кордони 1991 року, і на цьому війна на якийсь час припиняється. Росія залишається у своїх кордонах, з авторитарним режимом, під певними санкціями, бо не погоджується на умови переможців, тягне з мирним договором, бо в ньому не зацікавлена, мріє про реванш, збирається з силами, провокує сутички та обстріли через кордон, накопичує зброю та ресурси за допомоги своїх союзників-ізгоїв і через декілька років розпочинає нову війну проти України. Приклад – війна на Близькому Сході.

Ціна – великі людські та економічні жертви.

3-й варіант – незадовільний.

Україні вдається звільнити тільки частину території, умовно до лінії 23 лютого 2022 року, офіційного перемир’я немає, мирного договору – також, бо обидві сторони цього не хочуть, а бажають продовжувати війну, але великих сил немає ні в кого, тому війні немає кінця.

Ціна – помірні жертви.

4-й варіант – безпросвітний.

Після декількох потужних наступів і контрнаступів з обох сторін, восени цього року лінія фронту стає квазістабільною, сил на нові наступи немає ні в кого, війна стає напівзамерзлою, взаємні обстріли тривають з невеликою активністю, трапляються вилазки ДРГ і провокації, ситуація ні миру — ні війни стає перманентною, без надії на кардинальне вирішення. Приклад війна на Донбасі між 2017 та 2022 роками.

Ціна – мінімальні жертви.

Читайте також: Коли розпочалася війна?

Примітки: Зрозуміло, що наведений вище розподіл ймовірностей різних варіантів Української перемоги не є статичним, оскільки залежить від багатьох потужних чинників (нашої мотивації та нашого терпіння, допомоги союзників, а головне – від нашої здатності до масової соціальної інтеграції, і як результат – від терміну досягнення національного консенсусу). Тому ми можемо побачити з часом зміни чи навіть рокірування сусідніх позицій.

Єдине, чого нема і ніколи не буде в цьому розподілі ймовірностей – це нашої поразки.

Джерело

Про автора. Йосиф Зісельс, учасник Ініціативної групи "Першого грудня".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.