Чи дійсно "Бібі" гальмує мир на Близькому сході: як останні дії Нетаньягу руйнують плани Трампа про нову Рив'єру в секторі Гази

Це сталося на тлі спроб адміністрації президента США Дональда Трампа налагодити мир у регіоні, зокрема через припинення вогню в Газі та нормалізацію відносин із Сирією. За даними Axios, деякі американські чиновники назвали Нетаньягу "божевільним" через його схильність до поспішних військових рішень, зокрема нещодавнього бомбардування Сирії та єдиної католицької церкви в Газі (Папа Римський назвав це варварством).

Хоча конфлікт із Сирією не переріс у повномасштабну ескалацію завдяки зусиллям США щодо посередництва, ці дії підкреслили, наскільки складно мати відносини з Нетаньягу. 

Еспресо розповість більше про постать Беньяміна Нетаньягу та як його політика впливає на затяжну війну в секторі Гази і не тільки. 

Шлях Нетаньягу до лідерства: багаторічний прем’єр Ізраїлю 

фото: Getty Images

Беньямін Нетаньягу, відомий як "Бібі", є однією з найвпливовіших і найконтроверсійніших фігур в ізраїльській політиці. Народившись у 1949 році в Тель-Авіві, коли незалежний Ізраїль вже рік як був на карті світу, він виріс у родині з сильними сіоністськими традиціями. 

З 18 років служив в ЦАХАЛ (Армії оборони Ізраїлю), де встиг взяти участь у Шестиденній війні (1967 рік) та війні Судного дня (1973 рік). Закінчив службу у званні капітана. Після цього він відправився у США, де здобув ґрунтовну освіту в Массачусетському технологічному інституті та Гарвардському університеті, вивчаючи архітектуру, політологію та менеджмент.

Повернувшись на батьківщину, він зацікавився політикою. Його кар’єра почалася з дипломатичної служби: у 1980-х він був послом Ізраїлю в ООН, де здобув репутацію красномовного захисника інтересів країни. А вже у 1988 році Нетаньягу зміг стати депутатом Кнесету (парламенту). Тоді він активно координував різні конференції по боротьбі з терором та тероризмом. 

У 1996 році на перших в історії прямих виборах прем'єр-міністра Ізраїлю Беньямін Нетаньягу став наймолодшим очільником країни, очоливши партію "Лікуд". Його перший термін (1996–1999) був позначений напруженими відносинами з палестинцями та внутрішніми політичними конфліктами. Після поразки на позачергових виборах, він приєднався до уряду Арієля Шарона, де працював спершу міністром фінансів, а потім міністр закордонних справ. Однак Нетаньягу виступав проти "плану одностороннього розмежування" ізраїльтян та палестинців, тому пішов в опозицію.  

Це рішення принесло йому багато шанувальників, що й дозволило здобути достатньо голосів на виборах, щоб у 2009 році знову стати прем’єром. Другого разу вже набагато більш досвідчений Нетаньягу зміг маневрувати значно довше, адже залишався прем’єром аж до 2021 року! 

Однак наприкінці цієї каденції, його звинуватили у корупції, що підірвало його стабільну популярність. Тому у 2021 році він поступився прем’єрством Нафталі Бенету. Однак вже наприкінці наступного року відбулися чергові вибори на яких знову "Бібі" здобув перемогу і сформував новий уряд. 

Нетаньягу прославився як стратег, який уміє утримувати владу завдяки підтримці правих сил і харизматичному іміджу "захисника Ізраїлю". Однак його стиль правління часто критикують за авторитарні тенденції, зокрема через спроби реформувати судову систему, що викликало масові протести в 2023 році. Саме спротив народу змусив відкласти реформу, яка посягала на демократію. Крім того, Нетаньягу стикнув з обвинуваченнями в корупції, включаючи звинувачення в хабарництві та шахрайстві, які він заперечує.

Судові справи проти Нетаньягу: роки слухань без рішення 

Ще у 2019 році генеральний прокурор Ізраїлю Авіхай Мандельбліт офіційно висунув звинувачення Нетаньягу в хабарництві, шахрайстві та зловживанні довірою за трьома кримінальними справами, відомими як Справа 1000, Справа 2000 і Справа 4000. 

Судовий процес розпочався у травні 2020 року в Єрусалимі, ставши першим випадком, коли чинний прем’єр-міністр Ізраїлю постав перед судом як обвинувачений.

Тож, що це за справи? 

Справа 1000 (Подарунки від бізнесменів)

У Справі 1000 Нетаньягу та його дружину Сару звинувачують в отриманні дорогих подарунків від заможних бізнесменів, зокрема голлівудського продюсера Арнона Мілчена та австралійського мільярдера Джеймса Пекера. Йдеться про елітні сигари, шампанське та ювелірні вироби загальною вартістю близько 300 тис. доларів. Слідство стверджує, що ці подарунки не були просто жестами дружби, а надавалися в обмін на політичні послуги, зокрема сприяння в отриманні віз для Мілчена та інших бізнес-інтересах. Нетаньягу заперечує, що подарунки мали корупційний характер, стверджуючи, що це були дружні жести між близькими знайомими.

Справа 2000 (Змова з медіа)

Справа 2000 стосується звинувачень у змові Нетаньягу з Ноні Мозесом, власником популярної ізраїльської газети Yedioth Ahronoth. Слідство вважає, що Нетаньягу пропонував Мозесу підтримку законодавчих ініціатив, які обмежили б вплив конкуруючої газети Israel Hayom, в обмін на позитивне висвітлення діяльності прем’єра в Yedioth Ahronoth. Нетаньягу наполягає, що переговори з Мозесом були лише "теоретичними" і не мали реальних наслідків.

Справа 4000 (Вплив на телекомунікації)

Найсерйозніша з трьох, Справа 4000, стосується звинувачень у тому, що Нетаньягу, будучи прем’єром і міністром зв’язку водночас, він надавав регуляторні пільги компанії Bezeq та її власнику Шаулю Еловичу в обмін на позитивне висвітлення на новинному сайті Walla, який належить Еловичу. Слідство стверджує, що Нетаньягу та його оточення систематично впливали на редакційну політику Walla, вимагаючи видалення критичних матеріалів і розміщення позитивних статей про прем’єра та його сім’ю.

Сам Нетаньягу називає всі ці звинувачення "полюванням на відьом" і політично вмотивованими, стверджуючи, що вони спрямовані на усунення його від влади. У січні 2020 року він намагався отримати імунітет від Кнесету, але цей запит не був задоволений. Судовий процес триває, і з червня 2024 року Нетаньягу почав давати свідчення тричі на тиждень у суді в Тель-Авіві. У грудні 2024 року він назвав звинувачення "океаном абсурду", наполягаючи на своїй невинуватості. А кілька днів тому суд переніс чергове засідання через стан здоров’я Нетаньягу.

Критики, зокрема ізраїльська газета Haaretz, порівнюють дії офісу Нетаньягу з "мафіозними", стверджуючи, що він підриває довіру до судової системи та медіа, звинувачуючи їх у змові проти нього. Цікаво, що президент США Дональд Трамп у червні публічно підтримав Нетаньягу, закликавши Ізраїль припинити судовий процес або помилувати прем’єра. У дописі в Truth Social Трамп назвав Нетаньягу "великим героєм", який "пройшов пекло" разом із ним у боротьбі проти Ірану. У відповідь, Нетаньягу висунув Трампа на Нобелівську премію з миру. 

Звинувачення у воєнних злочинах: ордер МКС

Сектор Гази. фото: reuters

Критики часто закидають Нетаньягу в тому, що він насправді ставить особисті політичні інтереси вище національних, якими прикривається. Зокрема, його звинувачують не лише у продовженні війни в Газі для збереження своєї влади, але й у найбільшому загострені ситуації на Близькому сході за останні десятиліття. 

Адже після кривавої атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року, яка забрала життя близько 1200 ізраїльтян і призвела до захоплення 251 заручника, Нетаньягу розпочав масштабну військову операцію в Газі, яка й досі триває. Критики стверджують, що він затягував війну, щоб уникнути політичної відповідальності за провали в безпеці та відтермінувати вибори, на яких, за опитуваннями, він міг програти, пишуть у The New York Times Magazine. 

Цікаво те, що за даними The New York Times, як не парадоксально, але Нетаньягу роками підтримував фінансування ХАМАС через Катар, щоб послабити Палестинську автономію та запобігти створенню палестинської держави. Ця стратегія, за словами критиків, сприяла ескалації конфлікту в 2023 році, який забрав життя тисяч цивільних палестинців. 

У підсумку 21 листопада 2024 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт Беньяміна Нетаньягу та колишнього міністра оборони Ізраїлю Йоава Галанта за звинуваченнями у воєнних злочинах і злочинах проти людяності, скоєних у Секторі Гази з 8 жовтня 2023 року по 20 травня 2024 року. Адже смерть 1200 ізраїльтян принесла в секторі Газа загибель понад 50 тис. палестинців. Це стало першим випадком, коли МКС видав ордер на арешт лідера країни, яку підтримують західні демократії.

Головний прокурор МКС Карім Хан звинуватив Нетаньягу та Галанта, зокрема, у використанні голоду як методу ведення війни. МКС стверджує, що ізраїльська блокада Гази призвела до масового голоду серед цивільного населення, що є воєнним злочином.

Сам Нетаньягу різко розкритикував рішення МКС, назвавши його обурливим   звинувативши прокурора Хана в антисемітизмі. Він заявив, що ордер "підриває право демократій на самозахист від тероризму". Уряд та президент Ізраїлю Іцхак Герцог теж назвали рішення абсурдним, а ізраїльська влада стверджує, що МКС не має юрисдикції над Ізраїлем, оскільки країна не є членом суду. Натомість усі 125 країн-членів МКС, включно з Францією та Великою Британією, зобов’язані заарештувати Нетаньягу та Галанта, якщо вони з’являться на їхній території. Однак США, які не є членом МКС, підтримали Ізраїль, засудивши ордер. 

Інші війни та напружені стосунки з Трампом

Дональд Трамп та Беньямін Нетаньягу, фото: Аtlanticcouncil

У 2024–2025 роках Нетаньягу активізував військові та спецоперації не лише в Газі, а й проти інших регіональних ворогів Ізраїлю. Зокрема, на півдні сусідського Лівану ЦАХАЛ зміг завдати низки точкових ударів по позиціях Хезболли, знищивши склади з озброєнням, командні пункти та кількох польових командирів. Ці дії стали відповіддю на постійні обстріли із півдня Лівану, що створювали загрозу для північних ізраїльських міст.

Також Ізраїль провів серію таємних операцій у Сирії, спрямованих проти іранських підрозділів "Корпусу вартових ісламської революції" та проіранських бойовиків. У результаті авіаударів було знищено кілька військових об'єктів біля Дамаска й Алеппо, що, за повідомленнями, використовувалися для перевезення іранської зброї в Ліван. 

Окрему увагу ізраїльські служби приділили й зусиллям на Західному березі, де тривали арешти палестинських бойовиків та запобігання терактам. Потім була серія спецоперації проти лідерів ХАМАСу, Хезболли та іранських військових посадовців, коли звичайні пейджери стали небезпечною зброєю, що вибухала в їх кишенях. 

Та найбільше галасу наробила успішна операція проти Ірану в червні цього року, підтримана США, яка значно зміцнила позиції Беньямін Нетаньягу всередині країни, де 83% ізраїльтян підтримали удари по ядерних об’єктах Тегерану. Падіння режиму Асада в Сирії в грудні 2024 року також дали Нетаньягу змогу позиціювати себе як сильного лідера. 

Проте всі ці дії періодично викликали занепокоєння в США. Зокрема, минулого тижня Трамп висловив роздратування через несподівані ізраїльські удари по столиці Сирії в середині липня. Бо, здавалося, чергова  ширша війна була неминучою, тимчасовий президент Сирії  заявив, що вони готові до будь-якої ситуації. Та за посередництва США обидві країни домовилися про перемир'я. 

За довгий час співпраці відносини Нетаньягу з Дональдом Трампом завжди були складними, але стратегічно важливими для обох. Під час першого президентства Трампа (2017–2021) Нетаньягу отримав значну підтримку, зокрема через перенесення посольства США до Єрусалима та підписання Авраамових угод. У 2025 році, після повернення Трампа до влади, Нетаньягу постійно намагався зміцнити ці відносини, демонструючи лояльність і політичну синхронність у ключових питаннях безпеки. Він підтримав нову ініціативу Білого дому щодо ізоляції Ірану, а також узгодив дії Ізраїлю із зовнішньополітичними кроками США на Близькому Сході. А "маленька переможна війна" над іранською ядерною програмою додала політичих балів обом, відзначив експосол України в Ірані Олександр Самарський в етері Еспресо. 

Водночас між ними неодноразово виникало напруження. Наприклад, ідея Трампа про те, щоб перетворити сектор Гази на близькосхідну Рив’єру (переселити палестинців і знести все там для побудови нового мегаполіса) не знайшла ентузіазму в риториці Нетаньягу. Так само Трампу не сподобалася активізація військових дій в секторі Гази з боку Ізраїлю в квітні-травні, тоді NBC писало, що між двома лідерами "сильно загострилися відносини". 

Також останні дії Нетаньягу, зокрема удари по Сирії та католицькій церкві в Газі, викликали роздратування в Білому домі. 

"Бомбардування в Сирії застало президента та Білий дім зненацька. Президенту не подобається вмикати телевізор і бачити, як бомби падають на країну, в якій він прагне миру та зробив монументальну заяву про допомогу у відбудов", – сказав американський чиновник виданню Axios.

Тобто Трамп, прагнучи позиціювати себе як миротворця, не розуміє дій Нетаньягу, бо хоче, щоб той чим швидше уклав угоду про припинення вогню в Газі та не загострював ситуацію в Сирії з якої США нещодавно зняли санкції. Президент США має намір нарешті зосередитися на ширших регіональних пріоритетах, таких як нормалізація відносин Ізраїлю з Саудівською Аравією, які можливі лише після припинення війни з палестинцями і в підсумку можуть стати ключовими у налагоджені довготривалого спокою в регіоні. 

Це дещо нагадує ситуацію з завершенням війни в Україні. Трамп теж перестав розуміти дії Путіна, однак не спішить вдаватися до якихось крайніх заходів як у випадку з Путіним, так і у випадку з Нетаньягу.

Читайте також: Термін спливає: чи отримає Путін ще 50 днів від Трампа після закінчення ультиматуму та яка з цього нам користь. Пояснюємо

Думка експертів: чи зацікавлений Нетаньягу у вирішенні питання з палестинцями?

ізраїльскі військові в Секторі Гази, фото: wsj.net

Експерти поділяються в думках щодо справжніх мотивів Нетаньягу. Одні вважають, що він не зацікавлений у довгостроковому вирішенні палестинського питання, оскільки припинення конфлікту може послабити його політичну позицію, яка призведе до втрати влади. Натомість інші вказують на складність політичної ситуації в самому Ізраїлі, де впливові праворадикальні групи не дають знайти компромісу з ХАМАС.

За словами Шалома Ліпнера, ексрадника кількох ізраїльських прем’єрів, Нетаньягу маневрує, щоб зберегти коаліцію з ультраправими партнерами, які виступають за окупацію Гази. Це підтверджує The New York Times, зазначаючи, що Нетаньягу відкладав припинення вогню, щоб уникнути виборів, які він міг би програти.

Інші експерти, як-от Люсі Куртцер-Елленбоген з Інституту миру США, вважають, що нинішній момент, після успіху операції проти Ірану, дає Нетаньягу унікальну можливість таки укласти угоду в Газі, не втрачаючи підтримки вдома. 

"Політично у Нетаньягу не буде кращої можливості, ніж та, що виникла після успіху з Іраном, і яка з часом зникне. Він може укласти якусь регіональну угоду з Сирією, розпочати процес щодо Саудівської Аравії, повернути заручників – це, загалом, зараз найбільша перевага, яку він зможе отримати перед виборами, які заплановані за рік", – сказав Ісраель Зів, генерал-майор у відставці та колишній начальник Оперативного відділу Армії оборони Ізраїлю. 

Однак відмова Нетаньягу від компромісів, зокрема щодо гуманітарної допомоги та виведення військ, ускладнює переговори. Як відзначають у BBC, наразі розмова між Ізраїлем та ХАМАС зайшла в глухий кут, хоч США продовжують наполягати на її продовженні. Натомість Time of Israel стверджує, що Ізраїль "вивчає відповідь" ХАМАС на нову пропозицію щодо Гази, хоча їх джерела справді кажуть, що прогресу поки немає, звинувачуючи палестинців у цьому.

Експертка Нессрін Малік у своїй колонці у The Guardian написала, що Нетаньягу насправді використовує військові операції, зокрема проти Ірану та Сирії, щоб відвернути увагу від гуманітарної катастрофи в Газі та відновити підтримку ультраправих союзників. Вона стверджує, що його дії порушують міжнародне право та довіру партнерів. Тобто він нібито свідомо затягує з рішенням про примирення з ХАМАС, щоб не показувати всіх наслідків катастрофи, яка сталася і триває в секторі Гази. 

Натомість професор Вільям Фігуероа з Університету Гронінгена каже, що залежність Ізраїлю від американської військової підтримки змушує Нетаньягу реагувати на тиск США. Однак його дії в Сирії та Газі, чи повторення чогось подібного, несе ризик підірвати ширші цілі Трампа щодо стабільності в регіоні. Тому попри видиме єднання між двома лідерами триває тліючий конфлікт. Не дивно, що видання Time нещодавно вийшло з заголовком: "Ізраїль грає в азартні ігри з терпінням адміністрації Трампа".

"Трамп продовжує невдалу політику своїх попередників, поступаючись ініціативою Ізраїлю", – каже аналітик із зовнішньої політики Інституту Катона Джон Гоффман, який відзначає, що адміністрація Трампа не має рішення, як заспокоїти імпульсивного Нетаньягу, хоча саме американці і надають ізраїльтянам найбільше зброї, однак вони не хочуть натискати на цей важіль тиску.

У підсумку, Беньямін Нетаньягу залишається майстром політичного виживання. Хоча останні дії прем’єра підкреслюють його схильність до ризикованих рішень, які можуть зруйнувати хиткий баланс, що зараз склався в регіоні, щоб нарешті дійти до угоди з ХАМАС і розпочати відновлення сектору Гази. Та чи хоче цього 75-річний Нетаньягу, який може програти наступні вибори, над якими триває судовий процес і якого прагне арештувати Міжнародний кримінальний суд? Чи все ж краще максимально затягувати військові дії та процес врегулювання, поки є така можливість? Ось перед якою дилемою стоїть зараз "Бібі".