Коли бачиш влучання - приносить радість: операторка дронів Катерина (Миша)

Наступна історія про операторку дронів Катерину з позивним Миша. Стати військовою вона мріяла ще з дитинства.  І ось у 29 років досягла своєї мети. Вона у війську всього лише 9 місяців. Але на її рахунку вже  десятки знищених окупантів. 

Катерина з позивним Миша - операторка дронів у 100-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Стати військовою хотіла ще з дитинства. Пробувала бути прикордонницею, але не склалося.Тому стала вихователькою, навчалася в педагогічному інституті. Потім, уже під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, поставила собі за ціль за будь-яку ціну потрапити у військо. 

"З початку повномасштабного вторгнення я ходила до ТЦК, але дівчат тоді не набирали, - розповідає Катерина. -  Набирали в основному медиків і тих, хто вже проходив військову службу. Тому мені довелося три рази ходити. Все ж таки я отримувала відмову. Мені розповідали, що це не жіноча справа. Дівчатам на фронті не місце, тому краще дівчатам іти варити борщ, наше місце на кухні і в такому плані".

Фото: Великобританія

Після відмови в ТЦК Катерина поїхала в Англію за сімейними обставинами. Там працювала на цивільному підприємстві на складі оператором лінії. А через півтора року повернулася в Україну. Ще будучи в Англії, жінка подавала заявки на Work.ua в різні бригади. І, коли повернулася додому, побачила знайомих із ТЦК, які запропонували посаду операторки дронів в 100-й бригаді ЗСУ.

"В мене не було ніякого поняття про дрони. Я знала, що є такі посади, що літають, що дронами працюють, але таких знань масштабних я про них не мала, - каже Катерина. - Тому вже коли мене направляли на посаду, я проходила базову військову підготовку, а потім уже на посаду операторки дрона. Це було дуже цікаво. Мені це все подобалось. Я була щаслива, тому що познайомилася з хорошими людьми. І ми спілкуємося досі. Все дається легко, коли ти знаходиш людей, коли ви на одній хвилі й у вас є одна спільна мета, тоді якось так все йде, скажімо, як по маслу".

За словами Катерини, на початку підготовки вона прийшла не в хорошій фізичній формі, тому були великі навантаження. Перших три дні було дуже важко: постійно бігати, носити бронежилет, каску, автомат. Звикла вже за два тижні й бронежилет не відчувала зовсім. На фаховому навчанні Катерині сказали, що вона буде літати на бомберах.  

"Мені це спочатку не дуже сподобалось, оскільки вони не були тоді популярними. Я хотіла літати на FPV, - зізнається військова. -  Але коли вже потрапили на навчання, у нас були дуже хороші інструктори. Вони нам усе доступно розказували, пояснювали.  Після того як зробила перший виліт, я все ж таки зрозуміла, що краще бомберів немає нічого.

Коли я прийшла в бригаду, я була одна серед усіх і трошки хвилювалася, як до мене будуть ставитися. Все ж таки в мене був досвід із ТЦК, де мене не сприйняли. Я не хотіла, щоб мене сприймали як дівчинку, замість мене носили автомат чи ще щось. Я старалася все сама допомагати хлопцям, перевантажувати  техніку, батарейки, БК. Я думала, що пристосуватися до бойових умов буде трошки важко, але ти завжди з собою береш якісь необхідні речі, тому як таких проблем до адаптування немає. І ти просто розумієш, на що ти сам пішов, де ти знаходишся, яка твоя робота, яка твоя ціль. І, по-перше, ти прийшла сюди сама. В тебе немає такого права, як на щось жалітися". 

Катерина почала літати на бомберах. Пояснює: це великі, масштабні дрони, які носять більш масивну зброю, вибухівку і  ними можна зробити більше роботи. 

"Бомберами цікаво працювати через те, що вони можуть розвалити хату з окупантами. Тому це дуже цікаво, - розповідає Катерина. - Я дуже хотіла потрапити на бойове завдання якнайшвидше, тому на третій день я поїхала з командиром роти, зі своїм побратимом і ще двома досвідченими солдатами.Тому не було так страшно і на бойових також все розповідали, куди летіти і чим працювати. Перше моє бойове завдання було влучити в будинок з ворогами. Тому якось було таке переживання. Хотілося все зробити якнайкраще, щоб влучити, тому що це не порівняти, як ти літаєш на полігоні й скидаєте пляшки, як нас учили. А тут ти вже летиш з БК справжнім і летиш убивати. Тому якось був такий мандраж трошечки, але впоралася. Просто ти собі уявляєш, що це твоя ціль, ти повинен влучити, і виконати завдання, і повернути назад борта".

Оператори дронів завжди працюють в екстремальних умовах. Під час першого бойового виїзду Катерина працювала бомбером за півтора кілометра до ворога. 

"Коли навіть виходиш вночі на двір, таке враження, що  ти у вулику якомусь, тому що над тобою літають не тільки бомбери, а FPV, мавіки, і ти вже не розумієш, чи це твій летить, чи це не твій. І доволі шумно надворі через цей гул, - зазначає жінка. - Спочатку я рахувала знищені цілі, а потім перестала.  Найбільш цікаво, коли летиш на одне завдання, а тобі на півшляху кажуть розвертати дрона і летіти на іншу ціль шукати піхоту. І коли ти бачиш влучання, це приносить радість". 

Жінка наголошує: оператори дронів - пріоритетна ціль для росіян. Небезпечно, коли "палиш" свою позицію. Тому стараються поменше виходити на вулицю. Також небезпечно - завжди військові працюють з  БК і не знають,  коли вони можуть зреагувати не так, як потрібно. 

"Ми працюємо в різних умовах, на різних відстанях. Найближче, що нам доводилось працювати до росіян, - це понад кілометр. Але фронт завжди наближається до нас, - зазначає Катерина. -  Насправді не потрібно недооцінювати ворога, оскільки вони теж забезпечені РЕБами. У них навіть піхота має рюкзаки з РЕБами. Коли дрон підлітає, зв'язок з дроном пропадає, тому дуже важко працювати в таких умовах. Але ми все ж таки намагаємося пробити цю стіну. Ми піднімаємо бомбер на певну висоту, або ж вертаємо назад та стараємося обійти іншим шляхом, там, де РЕБ уже не буде досягати нас. Ми знаходимо дірки, хитруємо, тому вдається доїхати  до цілі і влучити в них".

Розповідає про одне з завдань на фронті. 

"Було завдання летіти на мінування на доволі таки велику відстань, але передали по рації, що в якомусь там районі ходять окупанти і їх потрібно знищити, - розповідає про роботу військова. Тому вертаєш дрона й уже летиш шукати свою жертву. Коли ти її знаходиш, бачиш, влучаєш, то це якась така ейфорія".

На бойові завдання Катерина з побратимами  їздить на добу. Спочатку вночі працюють нічними бомберами, а вдень - з денними скидами. 

"Сюди я прийшла з досвідом керування бомберами, але вже тут навчилася літати на всьому. Вже керувала мавіками, FPV, R18 та на різних бомберах. І зараз маю проходити ще навчання на важкому дроні Nemesis. Найбільше мені подобається все ж таки керувати бомбером. Вони роблять велику роботу і знищують більше цілей".

Катерина поки не планує повертатися в цивільне життя. Каже, що її все зараз влаштовує. Не старається загадувати вперед, бо на війні  не знає, чим закінчиться сьогоднішній день. 

"Коли тебе бачать у формі, ти можеш почути "Дякую" або можеш почути "Іди геть звідси". У свій бік я чула "Дякую", але все ж таки були випадки, коли мене ігнорували, коли мене бачили й відверталися, - зазначає Катерина про ставлення цивільних. - До цивільного життя я поки не збираюся повертатися, мені подобається в цьому руслі, де я зараз є. Будучи навіть на службі, я виїжджала на вихідні додому. І, спілкуючись з цивільними, якщо чесно, я не знайшла спільної мови з ними. Не хочу нікого образити, але людям трошки байдуже стало, що відбувається на фронті.