Чому російське мило з українського ТБ ніколи не зникне

Російський актор Іван Охлобистін у соцмережах заявляє, що бажає українцям, аби підірвали усі енергоблоки в країні, а люди загинули. Сергій Безруков підписав лист на підтримку жорсткої політики Путіна щодо України.

У той же час з українських екранів досі лунають епатажні жарти Охлобистіна в "Інтренах" (ТРК Україна), а Безруков у серіалі "Дільниця" (канал "Інтер") досі популяризує чесну та віддану російську міліцію. 

Журналісти Еспресо.TV вирішили розібратися, чому український телепростір майже на 100% заповнений "мильною продукцією"  із зовсім не дружньої країни. 

Існує кілька основних причин, які спонукають українські канали показувати російський продукт, зазначає народний депутат України Микола Княжицький, який нещодавно вніс до парламенту законопроект, покликаний заборонити розповсюдження фільмів і серіалів, які популяризують російські правоохоронні органи, армію РФ та культивують кримінальний світ.

Серед основних причин засилля російського мила на українському екрані, впевнений Княжицький, є корумпованість менеджерів українських каналів. Зокрема залежно від продукту українські мовники платять за 1 серію російського серіалу $ 70-120 тис. Тоді як весь продакшн може коштувати компанії-виробнику $ 50-100 тис за серію. Тобто українські менеджери лише на одній серії можуть заробити від $ 20 тис.

Цікаво, що ті ж серіали росіяни продають у Білорусь чи Казахстан за нижчими цінами, зазначають фахівці. 

Фото: Микола Княжицький

Ще одна вагома причина – простіше продукт купити, ніж його виготовляти. Причому, в нашому варіанті, купити саме в Росії. Адже, купуючи російський продукт, не потрібно витрачати зайві кошти на дубляж. Наприклад, озвучка одного фільму для прокату в кінотеатрі коштує від $ 20 до 25 тис. А суми, яких потребує озвучення серіалів, значно кругліші через більший хронометраж продукту. 

Щоправда західний контент у десять разів дешевший за російський. Однак даний продукт не збирає потрібних рейтингів у прайм-таймі (19:00-23:00), а тому часто з'являється вночі (після 23:00). 

Натомість російські серіали мають високі рейтинги і приваблюють більшу кількість рекламодавців. Такі показники експерти пов’язують з близькістю менталітету та зрозумілістю ситуацій, які демонтрують у російських серіалах.  

Можливим виходом із кризи для українських телегруп може стати більш бюджетний контент закупівель. Пошук альтернативних ринків два роки тому привів групу «1+1 медіа» до Туреччини. Турецькі серіали канал «1+1» досить успішно транслює в передпраймових слотах. Найуспішнішим для каналу виявився серіал «Величне століття» з дубляжем українською мовою. За оцінками експертів, турецьке «мило» обійшлося групі в середньому не більше ніж у $20 тис − $30 тис за стандартну для Туреччини 90-хвилинну серію, що у принципі коштує так само, як американські та європейські серіали. 

Коли ж українські телеглядачі дочекаються українського продукту?

Вітчизняні канали запевняють, що глядачі хочуть бачити український продукт.  Але українських серіалів надзвичайно мало. «Зняти вітчизняний серіал можна за $ 20-30 тис. А з урахуванням інфляції, зараз ця сума може бути і меншою», - запевняє Микола Княжицький. Але готовий продукт може, як-то кажуть, не піти, тож менеджери воліють використовувати уже перевірений контент.

Є і суто технічні причини. Більшість фільмів та серіалів купували давно і за немалі гроші. Зараз важливо показати цей продукт, а уже потім думати про патріотизм.  

«Ці проблеми виникли не раптово. Вони накопичувались роками. Ми десятиріччями купували в Росії телепроекти, фільми, серіали», - зазначає шеф-редактор журналу "Телекритика" Наталя Лігачова. За її словами, сьогодні українські виробники не можуть задовольнити потреби нашого медіапрстору. Аби забезпечити всі існуючі канали вітчизняними серіалами має минути не рік, не два і не п’ять. 

Фото: Наталя Лігачова

Та Україна, все-таки, виготовляє свій продукт.  Але вигідніше зняти російською мовою та з російськими акторами. Це допоможе продати фільми в РФ, де дуже великий ринок.

Є в Україні й канали, на яких майже відсутні сучасні фільми, виготовлені в Росії. «Якщо ми і показуємо російські фільми, то це лише «старе добре кіно», - наголошує генеральний директор каналу ТОНІС Олександр Бутко. Ціна прокату цих стрічок «нижче середньоринкових». Ще один варіант - кіно європейське. Купівля у дистриб’юторів італійських чи французьких стрічок обійдеться дешевше ніж сучасні російські фільми.

Фото: Олександр Бутко

Варіантом може стати спільне з європейськими країнами виготовлення контенту або міжнародні угоди щодо обміну кінопродукцією.

«Все реально. Як тільки зменшиться вплив олігархів на медіапростір і буде політична воля цей вплив  зменшити, як тільки канали почнуть думати про те, щоб бути прибутковим, а не пропагандистським ресурсом,  вони почнуть знімати українські фільми та серіали», - зазначає народний депутат України Микола Княжицький.

Ще один варіант – розвивати власне виробництво. Для цього потрібна не лише законодавча та фінансова підтримка держави. Продюсери також мають вирішити, що в даній ситуації важливіше – Україна чи рейтинг, зазначають фахівці. Ті самі $ 70-120 тис можна витратити не на купівлю, а на виготовлення продукту. 

Враховуючи нинішню ситуацію, деякі експерти прогнозують витіснення російського контенту упродовж 2-3 років, та є і такі, хто говорить про майже десять років.