Калашников. Хто наступний?

У Києві застрелено Олега Калашникова – помітного та вельми одіозного екс-парламентарія, організатора галасливого містечка під Печерським судом під час процесу над Юлією Тимошенко та співорганізатора Антимайдану у Маріїнському парку під час Революції гідності.

Реакція в соціальних мережах на смерть відомого, проте навряд чи впливового сьогодні політика виглядає простою та однозначною. Вона може бути описана простою та відомою фразою "Собаці – собача смерть". Можна виправдовувати подібний підхід війною на Сході, далеко не янгольською поведінкою Калашникова під час виконанням ним депутатських обов’язків та іншими різноманітними чинниками. Проте мене дивує, що давнє правило "Про мертвих – або добре або нічого" зникає з суспільного вжитку через брак попиту.

Це при тому, що посмертна аксіома постала у часи не менш жорстокі за нинішні, коли людське життя коштувало менше, ніж сьогодні. В сучасних умовах Олег Калашников за життя був вже не суб’єктом політичного процесу, а об’єктом уваги з боку правоохоронців. Надто вже радо керівники Партії регіонів перекладали на колишнього офіцера та діючого бізнесмена різноманітну брудну роботу під час свого перебування при владі.

Очевидно, Олег Калашников володів цікавою інформацією про фінансування та організаційні зусилля з масованої титушкізації, що були здійснені у 2013 – на початку 2014 років. Ці знання пішли з ним в могилу. Передбачаю хвилю обурення в російських ЗМІ "політичними вбивствами противників нинішньої влади". У всякому разі "спікер парламенту Новоросії" Олег Царьов вже назвав вбивство Калашникова політичним.

Російським пропагандистам стратегічно вигідно підняти хвилю в бік української влади, оскільки це дозволяє не лише дискредитувати офіційний Київ, але і відволікти увагу від смерті Бориса Нємцова. Певен, що Кремль активно задіє мережу своїх євро-лобістів для роздмухування ажіотажу навколо смерті Калашникова. Українській владі смерть Калашникова не вигідна, адже пішов з життя виконавець та важливий свідок.

Говорити про «ескадрони помсти Майдану» не випадає. Нинішній владній команді куди більш вигідне проведення відкритого процесу з політичним забарвленням, на якому підсудні могли б давати свідчення, а суспільство та оточуючий світ – переконатися, що в Україні відновлюється справедливість.

Така «робота над помилками» для українського суспільства є не лише важливим елементом пошуку себе, але і створенням додаткових підстав для європейської інтеграції нашої держави. "Демократія – це процедура", - полюбляють повторювати в Європейському Союзі. І ефективне розслідування резонансних вбивств – важлива складова цієї процедури.

Цікаво, що низка смертей колишніх "регіоналів" розпочалася після приходу на посаду Генерального прокурора Віктора Шокіна. Отже, слідчі працюють у вірному напрямі, а суспільству для відновлення адекватного ставлення до смерті потрібно дізнатися не лише, кому вигідні смерті в істеблішменті, а й побачити невідворотність покарання за вчинені злочини.

Читайте також: Смертельна піке Олега Калашникова