Нокдаун для Кличка

До того ж на виборах у Києві тамтешній міський голова та голова КМДА позбавляється простору для політичного маневру.

Спроможність відомих спортсменів трансформуватися у ефективних політиків в Україні не має прецедентів належної якості. Олег Блохін, Андрій Шевченко, Сергій Бубка навряд чи зможуть похвалитися політичними успіхами.

Віталій Кличко зумів досягнути помітної висоти, вигравши минулого травня у першому турі вибори мера столиці. Щоправда, він зробив це, відмовившись від власних президентських амбіцій.

Альянс Порошенка та Кличка сьогодні на користь президентові. Той успішно використовує політичну структуру партії УДАР у власних інтересах, зокрема, забравши партійні "мізки" - Віталія Ковальчука та Ростислава Павленка – працювати на Банкову. Кличко ж, який став на чолі столиці лише з третьої спроби, виявився слабко підготовленим до управління мегаполісом.

Для багатьох киян стало справжнім відкриттям, що всесвітньо відома людина не має чіткого плану розвитку столиці, а фраза "Короля грає почет" у Києві набула максимального підтвердження. Дешевий хліб, імітація боротьби з МАФами (стосовно кількості демонтованих кіосків плутанина спостерігається навіть у рекламних матеріалах КМДА) та вакханалія забудовників відзначили собою перший рік перебування Кличка при владі.

Треба зауважити, що 2/3 Київради складають представники фракції "УДАР-Солідарність", але це не відчувається у ефективності роботи столичного представницького органу. Віталій Кличко та його оточення наполегливо боролися проти проведення у Києві місцевих виборів, аргументуючи це тим, що столичну владу було обрано у травні 2014-го. Проте принцип "Демократія – це процедура" все ж спрацювала, і вибори у столиці будуть проведені 25 жовтня. Цей факт примусив "УДАР" домовлятися з партією президента. Причому учасників переговорів не надто бентежив факт претензій Дмитра Фірташа на статус політичного промоутера Кличка з відповідним інформаційним шлейфом.

Перемовини складно назвати простими. За час їх проведення на вулицях Києва з’явилися не лише «мобільні приймальні» Кличка, але і намети "Солідарності", у яких агітатори цікавилися, чи варто Порошенкові підтримати діючого столичного мера. Тепер відповідь на це питання очевидна: "УДАР" та "БПП-Солідарність" підуть на місцеві вибори разом, оскільки виборчий закон не передбачає утворення блоків. Пропорція 30/70 у партійних списках навряд чи може бути розглядатися як "ударна" перемога. Кличко вчергове поступився власними інтересами. Його альянс з "БПП-Солідарність" виглядає персональним політичним шлюбом, адже принцип 30/70 працюватиме і в Києві, де соратники Порошенка захочуть працювати у Київраді.

Що робитимуть "ударники", обираючи між опозиційністю та мімікрією – питання риторичне. Аналогічна ситуація спостерігатиметься в інших великих містах, де позиції партії Кличка є помітними. До того ж домовленості з пропрезидентською партією не гарантують діючому меру Києва перемоги у першому турі виборів, та й перемоги як такої – кияни відомі своїми опозиційними настроями. Тому альянс з "БПП-Солідарність" для Віталія Кличка, за великим рахунком, є нокдауном у політиці – черговим свідченням відсутності у нього стратегічного мислення та вміння маневрувати.