Системний тероризм: примара чи загроза?

З легкої руки окремих політиків і журналістів в нашому публічному просторі виникла дискусія про загрозу «системного тероризму» в Україні. Зрозуміло, що питання терористичної загрози є актуальним і суспільство є чутливим по відношенню до такої постановки, але слід бути обережними з термінологією.

Чи існує поняття «системний тероризм»?

Одразу слід сказати, що наразі усталеного значення терміну «системний тероризм» не існує. Власне, не існує, в суворому сенсі, і самого такого терміну.

Поняття «системного тероризму» формально походить ще від Ганді, який використовував цю концепцію для опису дій колоніального уряду. В останні 20-25 років словосполучення «системний тероризм» використовують для опису систематичного політично або соціально мотивованого насильства. Тут тероризм розглядається як системне явище, тобто явище, яке використовує ресурс соціальної системи для самовідтворення. Це є системно-аналітичне розуміння терміну «системний тероризм». В такому випадку, треба аналізувати розподіл і зміни суспільного ресурсу, які призводять до виникнення, розвитку і самовідтворення тероризму.

Інше розуміння системного тероризму походить від теорії ризиків і стохастичної механіки. Термін «системний тероризм» використовують при аналізі захисту об’єктів інфраструктури від терористичних атак, описуючи поєднання технологічних і інформаційних засобів негативного впливу, які призводять до каскадних наслідків синергетичного характеру. В цьому випадку це чисто технічний і дуже вузький термін.

Зрозуміло, що в рамках публічної дискусії, швидше є сенс використовувати перше - системно-аналітичне визначення терміну «системний тероризм». Також очевидно, що якщо ми вже почали формально некоректну дискусію про «системний тероризм», нам доведеться вийти за межі визначень «терористичної діяльності» і оперувати значно складнішими поняттями терору і тероризму.

Терор і тероризм: громадянин і держава

Організація Об’єднаних Націй визначає тероризм як «будь-яке діяння, яке має за ціль викликати смерть мирних жителів або нон-комбатантів, або заподіяти їм тяжкі тілесні ушкодження, коли мета такого діяння, в силу його характеру або контексту, полягає в тому, щоб залякати населення або змусити уряд або міжнародну організацію вчинити яку-небудь дію або утриматися від її здійснення». Це визначення здається задовільним, але дещо суперечить спостереженням: в останні кілька десятиліть якраз кількість загиблих і постраждалих внаслідок терактів в світі в середньому демонструє сталу тенденцію до зниження. Тобто спричинення загибелі людей не є обов’язковою ціллю терору. Ціллю терору є сам терор, залякування.

З цієї точки зору тероризм слід визначати з урахуванням більш широкого набору соціальних і антропологічних параметрів. Тероризм може бути визначений як публічно здійснювані соціальнонебезпечні дії або загрози таких дій, спрямовані на залякування населення або окремих соціальних груп, в цілях прямого або непрямого впливу на ухвалення якого-небудь рішення або відмову від нього в інтересах терористів. За визначенням російського філософа і політолога Ігоря Яковенко, тероризм завжди слід розглядати в контексті поняття терору. Терор тут визначається як спосіб управління суспільством за допомогою превентивного залякування. На сьогодні існує різниця в трактуванні понять: «терор» трактується як нелегітимне насильство з боку держави по відношенню до суспільства в цілому або до окремих груп населення, тоді як «тероризм» визначається як практика нелегітимного насильства, що реалізовується супротивними державі силами і організаціями.

Якщо виходити з такої, зрозумілої і в цілому прийнятної логіки, по-перше, доведеться визнати, що більшість законодавчих визначень тероризму і терористичної діяльності (в тому числі і національне українське, яке дається в ст. 258 КК України) є недосконалими і істотно репресивними. Найбільш коректним слід визнати визначення тероризму, наведене в Кодексі законів США (розділ 22, глава 38, секція 2656f): «термін «тероризм» слід розуміти як умисне, політично мотивоване насильство, здійснене по відношенню до невоюючих цілей субнаціональними групами або підпільно діючими особами».

По-друге, очевидним є те, що поняття «системного тероризму» простіше застосувати до репресивних дій держави по відношенню до суспільства, ніж до організацій, які здійснюють терористичну діяльність.

Втім, існують ситуації, коли структура і діяльність суспільства починають визначатися терористичною загрозою – постійною загрозою насильства з боку терористичних угруповань «недержавного» типу. В такому випадку, мабуть, можна було б використати термін «системний тероризм».

Терористична загроза об’єктивно зростає

Однак, і в такому випадку слід пам’ятати, що держава, як джерело легітимізованого насильства, є однією з рушійних сил тероризму. Зазвичай не головною, головною причиною тероризму є переконання в ефективності насильства як інструменті вирішення соціальних та особистих протиріч. І це, власне, є головний виклик - зараз, в умовах війни, сприйняття насильства, як прийнятного методу вирішення протиріч, об’єктивно зросло. Суспільство стає більш толерантним до насильства, а значить сьогодні загроза тероризму (будь-якого, в т.ч. «системного») об’єктивно має зростати.

Говорячи про тероризм, як системне соціальне явище, тобто явище, яке використовує ресурс системи для самовідтворення, ми маємо аналізувати розподіл і зміни суспільного ресурсу. Говорячи про загрозу системного тероризму, слід аналізувати ресурси тероризму, в тому числі соціальну базу, матеріальні ресурси, джерела, ареали розповсюдження і шляхи транспортування терористичної загрози. На сьогодні, всі, або більшість ресурсів терористичної діяльності Україні мають зовнішнє походження.

Структурованої внутрішньої бази системного тероризму в Україні наразі немає, хоча наш супротивник докладає великих зусиль на фронті інформаційно-психологічного впливу, щоб сформувати таку базу – радикально налаштувати частину суспільства. Навіть не по відношенню до конкретної нинішньої влади, а до системи взагалі, тобто створити «універсальних руйнівників».

Терористична загроза: чинники і ресурси

Чинники системного тероризму в загальному випадку можна розділити на соціально-економічні, етнічно-релігійні і військово-політичні. Власне, на певних періодах, а особливо на регіональному рівні можна виділяти окремо чисто політичні (ідеологічні), або кримінальні (серед соціально-економічних) чинники тероризму.

Які з чинників тероризму зараз є в Україні? Зважаючи на те, що наявні лише військово-політичні чинники, можна говорити радше про диверсійний характер загроз, про підпільників, а не про терористів у класичному розумінні.

Але це насамперед стосується території України, яка знаходиться під повним контролем уряду. Що стосується територій АТО, там ситуація дещо інша. Завдяки потужній інформаційно-психологічній обробці і специфіці регіону, там можна говорити про соціальну базу сепаратистського руху, якій має чіткі ознаки терористичної діяльності. Втім, навіть на цих територіях частка місцевих мешканців серед членів бойових підрозділів терористів ніколи не була панівною – за останні 10 місяців кількість закордонних найманців та кадрових військовослужбовців в лавах бойовиків складала від 45 до 75%. Там ми можемо говорити про «системний тероризм»: існує відновлюваний, диверсифікований суспільний ресурс, якій використовується для здійснення терористичної діяльності. Очевидно, що більша частина цього ресурсу також має зовнішнє походження, але значна диверсифікація робить систему більш сталою і здатною до самовідтворення. При цьому, зважаючи на зумовлену слабкістю ресурсів низьку потужність зворотних зв’язків, ця система здатна функціонувати лише в напів-автономному режимі, тобто ризик розповсюдження системного тероризму на інші території є мінімальним.

Терорист vs. диверсант

Отже, можна з високою ймовірністю припустити, що загроза «системного тероризму» (навіть беручи до уваги невизначеність терміну) в Україні не є значною, хоча теоретичні передумови для її ескалації безперечно існують. Терористична загроза - у традиційному визначенні, безперечно існує, хоча наразі більш коректним є говорити більшою мірою про диверсійну загрозу, ніж про терористичну.

З точки зору правоохоронних органів, зокрема, з огляду на методики протидії - це принципова різниця Але для пересічних громадян, на яких спрямована загроза, чи велика різниця, хто вас підірве – терорист чи диверсант? Різниця, між тим, існує. Якщо ми говоримо про диверсанта, ми маємо знати, що нас не вб’є свій, людина, що живе поруч. Джерелом загрози завжди буде чужий. І єдиний спосіб мінімізувати загрозу – збільшити щільність і інтенсивність соціальних зв’язків, зробити так, щоб «чужим» в нашому оточенні не залишилося місця. Умовно кажучи, хочете убезпечити себе від диверсантів – перезнайомтесь з сусідами. Соціальна самоорганізація – шлях зменшення загрози.

Тероризм і права людини

А якщо поставити класичне питання: чи існує загроза системного тероризму з боку держави по відношенню до всього суспільства чи будь-якої соціальної групи в умовах боротьби з терористичною загрозою? Майже завжди застосування системних заходів з боротьби з тероризмом призводило до обмежень прав і свобод людини. Традиційне обґрунтування цього утискання полягає в тому, що сама терористична діяльність є більшою загрозою для прав людини, ніж правоохоронна діяльність. Але це вочевидь безглузда і тупикова дискусія. Права і свободи людини є наріжною цінністю, якою ні за яких обставин не можна нехтувати. І відповідальність держави, діяльність якої за визначенням спрямована на захист добробуту, прав і свобод громадян, тут є більшою, ніж групи осіб, об’єднаних в терористичне угруповання. Виникає парадоксальна і аморальна ситуація: ми боремося за забезпечення прав людини шляхом обмеження її прав.

Довести неефективність насильства насильницькими методами неможливо. Тому тероризм буде самовідтворюватися. Саме так і відбувається зазвичай. Це доводить, що тероризм є віддзеркаленням спотвореної структури соціальних відносин, притаманних суспільству на конкретному етапі розвитку. «Лікувати» суспільні відносини слід за допомогою інструментів соціальної комунікації, а не репресивного апарату. Чи зможемо ми сьогодні виробити і вчасно застосувати потрібні ліки від тероризму?