Події у Курській та Білгородської областях РФ мають взаємопов'язану інтригу. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на фронті - Білгородський напрямок

Почнемо з фронту, де за минулу добу відбулося 165 бойових зіткнень. Це середня динаміка впродовж останніх тижнів. Третина бойових зіткнень відбулася на Покровському напрямку, а от про Курщину і Білгородщину у звіті Генерального штабу ЗСУ не згадується. 

Однак є одна гарна новина про те, що Повітряні сили здійснили удар по зосередженню окупантів у населеному пункті Кондратівка на Курщині, де загинуло 30 російських солдатів, про що Генштаб повідомив сьогодні, 25 березня. 

Але бойові дії на Курщині й Білгородщині мають внутрішню взаємопов'язану інтригу. Ми знаємо, що після виведення частини українських підрозділів з Курської області, наші війська організували нову лінію оборони.

Наразі можна зробити висновок, що наша лінія оборони проходить вздовж висот із заходу на схід, тобто від нашої Басівки й далі по ворожій території Гоголівка - Олешня - Гуєво. Зараз формується така лінія оборони на території противника. Там діють наші десантно-штурмові бригади у взаємодії з батальйонами інших бригад. А частина бригад, які воювали на Курщині, здійснюють наступальні дії в районі низки сіл у Білгородській області.



На Білгородщині є низка населених пунктів, що розташовані десь за 13 км від Гуєво. Знаємо, що на Білгородській ділянці 18 березня українські підрозділи прорвали кордон з певними втратами бронетехніки й захопили Демидівку. Це те, що на мапі позначено блакитним кольором. Ворог під нашою атакою відкотився. Українські військові провели розмінування і зайшли в село. Також є інформація про захоплення населеного пункту Попівка, який розташований на північ від Демидівки, та про атаки на селище Прилісся.
 

Це відео з нашої машини розмінування УР-77 здійснюється запуск спеціальних снарядів для розмінування. І потім відкриваються проходи в мінних полях, по якому можуть йти наші військові. 

Також на цій ділянці відбуваються бойові дії поблизу Графівки. Вчора, 24 березня, ми повідомляли про знищені мости на цій ділянці, один міст поділяє Графівку навпіл. Крім цього відбулося знищення мостів далі на схід, що суттєво ускладнює логістику противника. 

Яким чином дії в Білгородській області пов'язані з Курщиною? Це наші заходи, аби унеможливити перекидання російських військ з Курської області на інші ділянки, розтягнути чи розподілити сили ворога для того, щоб ускладнити бойові дії противника в напрямку Сумської області. А також це може позбавити ворога можливості використовувати безпілотні апарати зі зручних ділянок і створити невизначеність для російських військ щодо наших подальших дій у веденні активної оборони на цій ділянці. 

Вважаю, що зараз наші війська не заходять глибше 2 км від лінії фронту, спираючись на надійну логістику з української території. Думаю, що це і далі буде створювати суттєві складнощі для противника, який буде реагувати на наші дії.

Наземні роботизовані комплекси для ЗСУ

Але ми знаємо, що з огляду на переваги російської армії в чисельності, воювати з нею лоб в лоб не варто. Треба шукати асиметричні відповіді, і це стосується використання для бойових дій наземних роботизованих комплексів, які можуть зараз виконувати різні місії на полі бою. 

Лише за минулий рік було долучено до експлуатації майже 70 зразків наземних роботизованих комплексів різних типів і призначення. Всі ці зразки є українського виробництва. І про один з таких зразків ми поговоримо з українським розробником, який виробляє відомий роботизований комплекс під назвою Sirko-S1.

Євгеній Рвачов, інженер-розробник та власник компанії SkyLab UA, розповів, що Sirko-S1 – це дистанційно керована машина, якою може керувати оператор на відстані. Цей наземний дрон може виконувати завдання різного характеру, наприклад, з логістики або дистанційного мінування. Зараз акцент робиться на дистанційне розмінування. На наземні роботизовані комплекси встановлюється невеличка система. Оператор дистанційно під'їжджає до замінованої ділянки на цьому комплексі та запускає пусковий механізм, бустер, який розмотує трос для розмінування. Трос опускається і підриває всі міни, які зустрічаються на шляху. Якщо необхідно дистанційно мінувати територію, то встановлюється спеціальний модуль для цієї мети.

Інженер зазначив, що вже є стабільний модуль для протитанкових мін. Зараз йде робота над іншими модулями й скоро буде повідомлення, які саме підривні механізми будуть використовуватися для дистанційного мінування. Якщо зняти всі модулі з дрона Sirko-S1, то він перетворюється на звичайний логістичний засіб, який дуже корисний на фронті, наприклад, для транспортування води, провізії чи бойового комплекту. Найголовніша перевага Sirko-S1 – простота: два військових можуть зняти його з машини, за 10-15 секунд увімкнути й вирушити на місію. Керування здійснюється через джойстики. Кожен військовий протягом одного-двох днів може освоїти керування цим наземним комплексом.

Виробник додав, що при встановленні ретранслятора сигналу та антени, яка дозволяє не тільки працювати з укриттів, а й подовжує дистанцію, досягається відстань 13-15 км від оператора. Критичне навантаження на дрон становить 200-210 кг.

Український розробник розказав, що змінювали тип колісної бази наземного дрона, бо багнюка на Донеччині й на Сумщині дуже відрізняється. А ще виробнику потрібно швидко вносити зміни, зважаючи на пору року, бо роботизовані платформи повинні працювати, а не простоювати. Слід зазначити, що покриття значно впливає на функціонал та характеристики дрона. Хоч і кажуть, що танки багнюки не бояться, але теж саме стосується колісних та гусеничних наземних роботизованих комплексів. Звісно, оператору треба обирати правильний маршрут і не сподіватися на те, що платформа є всюдиходом. Результативність місії дають три ознаки. Перша - оператор має знати маршрут, за яким буде рухатися наземна роботизована платформа. Друге – має бути візуальна картинка від наземного дрона. Третє – зображення наземного комплексу з повітряного дрона.

Рвачов зауважив, що за 2024 рік було поставлено приблизно 100 платформ у базовій версії, не враховуючи локальні замовлення від спецпідрозділів, які замовляють особливі версії. На 2025 рік є можливості виготовляти близько 100 одиниць дронів, але виробництво поки що на всю потужність не працює. Є компоненти, які замовляються з Китаю, тому має місце обмеження логістикою, часом та деякими домовленостями з китайською стороною. Бо інколи те, що приходить з Китаю, не завжди відповідає очікуванням виробника. Також на обсяг виробництва впливають прямі замовлення від держави: розуміючи завантаження виробництва на рік, можна з партнерами корегувати ціни, швидкість постачання необхідних компонентів. Тобто є три компоненти, які впливають на обсяг виробництва, – логістика, брак та прогнозованість замовлень.

Власник компанії SkyLab UA резюмував, що на сьогодні з планів – зробити серійну версію дрона S1, яка буде за протоколами та всіма процесами повністю виготовлятися в Україні. Відповідно, частину того, що поки замовляється з Китаю, буде виготовлятися в Україні. Наступною ціллю – кодифікувати покращену версію Sirko-S2, в якій будуть інші двигуни, база, шини. Також хотілося б, щоб запрацював експорт.

Деталі ланцюга МОУ - ДСУ- Lechmar у закупівлі снарядів для ЗСУ

А далі поговоримо про зброю, але вже ту, яку намагаємося закупити за кордоном. Вчора, 24 березня, ми говорили про польську компанію Lechmar, яка має постачати ЗСУ боєприпаси через ДПСУ. Була інформація від народного депутата України Ярослава Железняка, що у компанії Lechmar є дебіторська заборгованість у 26,5 млрд грн, з яких 1,7 млрд грн – прострочена заборгованість, тобто те, що не поставлено вчасно.

Сьогодні ДПСУ заявила, що дебіторська заборгованість з порушенням строків виконання немає жодного стосунку до компанії Lechmar, мова про ці 1,7 млрд грн, і що це не стосується постачання боєприпасів в рамках контрактів на 23 млрд грн, які Lechmar отримала від ДПСУ. Державна прикордонна служба пояснила ситуацію навколо дебіторської заборгованості компанії Lechmar. Виявляється, що за цей час від ДПСУ було перераховано на цю компанію майже 60 млрд грн.

ДПСУ стверджує, що немає затримки невчасного постачання цих боєприпасів для ЗСУ. Терміни постачання боєприпасів не називають. Хоча, якщо я не помиляюся, коли ми робили аналіз цих контрактів, тоді йшлося про те, що одну партію боєприпасів Lechmar має поставити до 30 березня, а іншу партію – до 30 квітня. Ймовірно, ДПСУ виходить з того, що ця польська компанія встигне поставити всі снаряди до 30 квітня.

Але є інші нові та цікаві подробиці від нардепа Железняка, який сьогодні повідомив, що у лютому 2025 року МОУ знову перерахувало на ДПСУ ще 78 млрд грн, окрім тих 50 млрд грн, які були перераховані торік на Lechmar. І ці 78 млрд грн відправлені цій польській компанії на закупівлю боєприпасів для ЗСУ.

Якщо ці гроші де-юре були зняті із забезпечення ЗСУ і перераховуються на ДПСУ, яка укладає контракт з Lechmar, то постає питання – навіщо тоді Міноборони Агенція оборонних закупівель, якщо так добре працює польська компанія Lechmar, яка влаштовує і МОУ, і ДПСУ? Адже АОЗ створювалася для закупівлі, насамперед у виробників, боєприпасів та іншої техніки.

Питання залишається відкритим, тому і далі будемо слідкувати за цією історією і розбиратися, чому саме компанія-посередник Lechmar, яка не є виробником, має такі переваги над іншими компаніями, що постачають зброю до України.