Українські дрони розглядають у Пентагоні. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на фронті - Запорізький напрямок

Почну з того, що російські війська наразі продовжують наступальні дії на кількох напрямках, але є активізація на півдні України, зокрема у Запорізькій області. Сьогодні, 18 березня, Генеральний штаб ЗСУ знову наголошував на цій ділянці, зазначивши, що ворог проводить наступальні дії в районі населених пунктів Степове, Малі Щербаки та Щербаки. Усі ці населені пункти позначені на карті жовтою зоною, де стрілочками показано, як ворог намагається до них прориватися.



Активізація дій на цьому напрямку почалася на початку березня. 12 березня кількість атак противника була найбільшою - до 12. Ворог і далі використовує тактику малих груп, намагаючись прориватися та закріплюватися в Степовому, Малих Щербаках і Щербаках. Це ділянка від П'ятихаток до Щербаків, приблизно 11 кілометрів, через ці села проходить рокадна дорога до Оріхового. Рокадна дорога - це дорога, яка тягнеться вздовж фронту і забезпечує певну логістику для наших підрозділів.

На Запорізькому напрямку діє 128-ма окрема гірсько-штурмова бригада. Це відео від їхнього батальйону безпілотних систем. 

Також сьогодні було опубліковано відео від окремого 422-го батальйону безпілотних систем, на якому видно, як діє противник. Ворог використовує багі, легку автомобільну техніку, "буханки" та малі групи, які намагаються через посадки прориватися до цих населених пунктів і закріплюватися. Окрім використання дронів, з нашого боку активно застосовується артилерія, є надія, що активізація противника буде призупинена діями наших бригад.

Знаємо, що тривалий час активних бойових дій на Запорізькому напрямку не було. Частина російських підрозділів з цього району була перекинута на Курщину. Останні активні спроби наступу противника відбувалися десь у листопаді минулого року. Тоді говорилося, що ворог ось-ось накопичить сили й може розпочати наступ на Запоріжжя, до якого, здається, близько 30 кілометрів. 

Скоріше за все, загарбник намагається з одного боку тестувати нашу оборону, а з іншого - створювати ілюзію можливості такого наступу, аби ми перекидали свої ресурси та резерви на цю ділянку фронту. Сподіваюся, що нашими силами та засобами нам вдасться призупинити будь-які атакувальні дії противника. Розуміємо, що зараз на багатьох ділянках фронту ворог буде намагатися активізувати дії, намагаючись відкусити якусь частину нашої території.

Пентагон може закупити українські дрони 

Наразі безпілотні комплекси відіграють вирішальну роль на полі бою. Складається враження, що український досвід уже настільки великий, що навіть пробиває формалізовані процедури США. Ми знаємо, що американська армія може оснащуватися зброєю та технікою, виробленою на території США або виключно американськими компаніями. 

Днями з'явилася цікава новина, пов'язана з тим, що дві українські компанії потрапили до короткого списку відділу оборонних інновацій Пентагону. Цей відділ реалізує проєкт ARTEMIS, створений для забезпечення американського, європейського та індо-тихоокеанського командувань дешевими безпілотниками, здатними вражати цілі на відстанях 30-50 км та мати незначну вартість боєприпасу.

Наприкінці минулого року був тендер, на якому було представлено 164 зразки, а в березні з'явився короткий список, до якого потрапили дві американські компанії та дві українські компанії через партнерів зі США. Назви українських компаній не розголошуються з погляду безпеки. Щодо американської компанії, одна з них - AeroVironment, яка виготовляє безпілотники Switchblade, що свого часу постачалися до Збройних Сил України. Зараз ці безпілотники пропонуються і американській армії.

Якщо все буде добре, то вже за певний час ми дізнаємося, які саме українські компанії у партнерстві з американськими можуть постачати продукцію для Пентагону. Якщо це справді стане фактом, то буде підтвердженням того, що український досвід дозволяє американцям переглядати свої підходи щодо створення безпілотних комплексів.

Український ОПК

А далі поговоримо про те, як українські компанії зміцнюють безпілотний потенціал Збройних Сил України. На сьогодні близько 500 українських компаній виробляють безпілотники різного призначення. Причому, якщо ми виокремимо з цих 500 найбільш потужні компанії, що мають досвід понад 10 років, то таких виробників буде близько 10. До цієї десятки входить одна з провідних системних компаній-виробників дронів - НВП "Атлон Авіа", яка відома завдяки виготовленню комплексу артилерійської розвідки та коригування вогню "Фурія". "Фурія" має кілька версій і модифікацій, з урахуванням вимог поля бою, з часом була вдосконалена й зараз активно використовується Силами оборони України.

Артем Вʼюнник, директор компанії "Атлон Авіа", зазначив, що через конкуренцію серед значної кількості підприємств з'являються нові та цікаві зразки. А з іншого боку – якщо бюджет МОУ розділити на 500-600 компаній, то це буде досить незначний обсяг для кожного конкретного підприємства чи компанії-виробника, відповідно, не призведе сталого розвитку. Мабуть, немає перспективи, щоб було 500 чи 600 виробників однотипної продукції, тому що всі вироби треба підтримувати, обслуговувати. Крім того, відмінності в тих чи інших засобах створюють складнощі, наприклад, у сумісності екіпажів різних систем, військові розуміють таку проблему. Тому складеться об'єктивна ситуація, коли певні компанії, не отримавши замовлень, підуть з ринку, а залишаться виробники, які вийдуть на рівень якихось експортних постачань. Буде відбуватися природний процес балансування галузі.

Директор компанії "Атлон Авіа" вважає, що конкуренція має великий сенс, коли відбирається один або максимум три однотипних зразки для виконання певних задач. Коли виробник підтверджує свої спроможності, системність, тоді це має виглядати, як дострокова робота з підтримання життєвого циклу виробу для війська: підготовка, сервісне обслуговування, відпрацювання тактичних підходів до застосування, робота над удосконаленням продукту. Таким чином форми співпраці є зрозумілими, тому природним шляхом складеться так, що не буде великої кількості компаній, яка є сьогодні. Слід зазначити, що багато з цих 500 чи 600 компаній фактично сидять без замовлень, що створює певне непорозуміння в галузі.

Український виробник додав, що дуже погано, коли з'являються на полі бою зразки, які загрожують життю українських військовослужбовців. Відповідно, треба бути з одного боку прагматичними та зважувати на складність, небезпечність зразків, а з іншого боку – відповідати вимогам часу та швидкості. Тому компанії-виробники мали б йти в напрямку прийняття на озброєння їхніх виробів, проходити державні випробування та ставати більш системними, організованими та серйозними виробниками. Адже проходження всього комплексу випробувань призводить до надійності, ефективності та перетворює прототип чи серію прототипів у зразок військової техніки.

Вʼюнник зауважив, що потрібно дозволити компаніям вивозити за межі країни свої зразки для демонстрації, випробувань та перемовин з потенційними замовниками. Такий крок міг би дати розуміння багатьом компаніям, в якому напрямку їм працювати та як багато ще треба зробити. Скоріше за все, близько 90% компаній, стикнувшись з вимогами різного характеру, зрозуміють, що до експорту їм ще дуже далеко. Тому цей крок необхідно зараз зробити – відкрити можливість тимчасового вивозу працюючих зразків для попередніх переговорів та демонстрацій. Звісно, всі компанії-виробники прагнуть працювати на експорт, але потрібно розуміти, що укласти експортний контракт – не так просто, як здається. Не треба вводити себе в оману, що досвіду війни достатньо, аби продавати вироби для армій іноземних країн.