Українські дрони з хибними цілями здійснили наймасованішу атаку на великі об'єкти РФ. Колонка Сергія Згурця

(відеоблог Сергія Згурця вийшов до оприлюднення результатів переговорів в Саудівській Аравії між українцями та американцями, - Ред.)

Масована атака українських дронів по РФ

Сьогодні вночі, 11 березня, в Росії сталося те, що на думку головного російського агресора Володимира Путіна хотіло населення Росії, – це "двіжуха". Росія зазнала найбільш масованої атаки українськими дронами, найбільшої за весь час війни з Україною. Загалом удари були завдані по 10 областях РФ, враховуючи Москву та Московську область. Як заявляло міністерство оборони країни-агресорки, було знищено понад 300 українських безпілотників. Якщо зважити на ефективність роботи російської протиповітряної оборони, то, звісно, дронів було набагато більше.

В аеропортах під Москвою вводили план "Килим", що передбачає заборону на відправлення та приймання літаків. Щодо цілей і результатів, було зафіксовано влучання по потужностях московського нафтопереробного заводу, який забезпечує понад половину потреб російської столиці в паливі. РФ використовувала засоби ППО, уламки ракет падали на російські будівлі. 

Крім того, були удари по військовому летовищу "Дягилево" та по об'єктах у Курчатові, що в Курській області. Вперше було атаковано нафтову базу в Чувашії.  До речі, були й дрони, які виконували завдання в форматі хибних цілей, а також нові дрони, які чимось нагадували "шахеди" з погляду аеродинаміки та зовнішнього вигляду. Тобто фактично використовувалися нові зразки для ураження об'єктів РФ.

Більшість цілей, які були уражені,  - великі об'єкти, зокрема енергетичні підприємства, склади та підприємства військового виробництва. Їхня локація відома, а в більшості випадків не потребує додаткового уточнення. Тобто Україна може використовувати накопичені дані про розвідувальні цілі, які були отримані  ще раніше. 

Зараз Україна оперативно розв'язує питання отримання інформації від наших партнерів. З одного боку, продовжується діалог з американською стороною, з другого боку, є перемовини з іншими країнами. Зокрема, ми знаємо про готовність Великої Британії та Франції ділитися розвідданими щодо російських цілей з нашими Збройними силами, щоб і надалі удари по російській території були ефективними.

Курський напрямок

Згадаємо ще одну тему – бойові дії на Курщині, де ворог продовжує тиснути на нашу лінію оборони на цьому плацдармі. За 10 березня відбулися зміни по багатьох напрямках, насамперед це стосується і півночі, і сходу Суджанського плацдарму, вже можемо так називати. Відомо, що за цю добу площа, яку контролюють українські сили, дещо зменшилася з 288 км² до 197 км². Це відбулося за рахунок відходу наших підрозділів з півночі та зі сходу.

На мапі бачимо, що з багатьох напрямків здійснюється тиск противника на наші лінії оборони. Не знаємо, чи відбувається закріплення російських військ, адже трапляються відео, де на сході Суджі з'являються військові армії РФ. Ймовірно, наші підрозділи відходять на інші позиції.

Вчора, 10 березня, генерал Сирський казав про перехід на інші позиції, які більш прийнятні для оборони. Також головком говорив, що будуть вжиті заходи щодо перекидання підрозділів, які стосуються забезпечення наших Сил оборони безпілотними системами та засобами РЕБ.

Розуміємо, що зараз головні зусилля противника скеровані, аби тиснути по периметру цього плацдарму, також роблять спроби впливати на логістику, яка йде від Суджі до Сум. Сьогодні, 11 березня, речник прикордонної служби говорив, що ворог намагається заходити на східному фланзі, зокрема на населений пункт Новеньке, аби далі здійснювати тиск на нашу лінію оборони та логістику.

Щодо військових цілей, які ставилися у форматі Курської операції, думаю, що за великим рахунком вони виконані. Адже йдеться про те, що було забезпечено унеможливлення атак противника на Суджу, також на Суми. Крім того, створені умови, через які ворог був вимушений сформувати угруповання сил з підрозділів, які брав на інших напрямках. Зараз на території Курщини російське угруповання – десь 60 тис. особового складу, з яких 40 тис. виведені з ладу, 16 тис. вбитими, а решта пораненими. Фактично це ті сили, які могли діяти на інших напрямках, але були сконцентровані тут.

На мою думку, щодо військових завдань, то плани цієї операції виконані. Хоча розуміємо, що в процесі виконання операції цілі могли змінюватися: додалися певні політичні умови для перебування українських військ на Курщині, як перспектива обміну певними ділянками.

Якщо буде ухвалено рішення про виведення наших військ з Курщини та закріплення на Сумщині, то, думаю, це буде цілком обґрунтований варіант подальшого розвитку подій. Просуватися противник далі на Сумщину не зможе, бо там є і фортифікації, і ландшафтні умови, які унеможливлюють глибоке просування, і вже з проблемою логістики для російських військ.

Можемо говорити, що загалом Курська операція була вдалою, ефективною щодо першочергових цілей. Зараз побачимо, як буде діяти наше військово-політичне керівництво, ухвалюючи рішення щодо продовження цієї операції на території РФ.

Перемовини в Саудівській Аравії

Власне, удари по території РФ відбувалися напередодні зустрічі в Джидді, це Саудівська Аравія, де наразі тривають перемовини між українською та американською делегаціями. Попередньо оцінювалося, що ці перемовини можуть стати шансом для Києва на певне полегшення або ж черговим жорстким ударом з боку США, оскільки ми не знаємо підсумків цих перемовин. 

Перед самими перемовинами держсекретар США Марко Рубіо стверджував, що Україні доведеться піти на територіальні поступки в рамках будь-якої угоди. Така категоричність, звісно, не може не турбувати. Також відомо, що Україна буде наполягати на певному форматі гарантій безпеки, хоча в поточних умовах це вкрай складно, адже про гарантії безпеки в США взагалі не згадують. Окрім того, це можуть бути опосередковані економічні гарантії безпеки після підписання угоди щодо українських копалин. Всі ці нюанси наразі досить складно оцінити з погляду змін у стосунках між Україною та США в контексті досягнення мирної угоди.

Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень висловив думку щодо перемовин у Саудівській Аравії, зазначивши, що однією з тем, яку зараз можуть обговорювати, - зниження інтенсивності бойових дій. Такий результат буде проголошений, можливо, як припинення вогню. Ми підходимо до того етапу, коли можемо розрізняти, коли будуть припинені бойові дії – це один трек, яким займаються Сполучені Штати, а інший трек – які можуть бути тривалі гарантії того, що війна не відновиться. Один з варіантів гарантій може бути розповсюдження моделі, яка зараз є в Східній Європі, де присутні союзники. Тобто у випадку нападу сили союзників мають стати частиною збройних сил відповідної країни. А другий варіант – військово-повітряне патрулювання з можливим базуванням в Україні. Така модель є у Східній Європі, хоча відрізняється для Польщі та країн Балтії.

Аналітик зауважив, що проблема зараз у тому, що НАТО, як політичної організації на чолі з США, більше не існує. Хоч це звучить і трагічно, але означає, що не існує американських зобов'язань, окрім тих, що стосуються ядерної зброї. Однак НАТО існує як організація. У цьому є певний парадокс. НАТО, як політичний союз, переформатовується, але організація цього договору існує, тобто нічого з нею не трапилося. Є всі військові механізми, які гарантують виконання союзних зобов'язань, але просто нема союзних зобов'язань. Зараз формується нова політична основа для організації.

Їжак вважає, що НАТО залишатиметься найбільш ефективним військовим альянсом в історії, хоч буде називатися по-іншому. В основі цієї організації лежатиме, можливо, інший договір, але все це буде працювати. Саме таким шляхом нині йдуть переговори в Європі. А в той самий час у США лунають заяви про суттєве скорочення військових видатків. Відповідно, там першою жертвою таких скорочень можу стати найбільш коштовні проєкти. Є ризики для основної американської програми F-35, до якої команда Трампа скептично ставиться. Виникає питання: навіщо європейцям такий коштовний проєкт F-35? Тому в Європі треба перезапускати всі свої заморожені ініціативи щодо бойової авіації. Найімовірніше, країни Європи зараз гроші не будуть витрачати на американську зброю, а спрямують на свою. Також нема сенсу європейцям вкладатися в Patriot, а треба розширювати власний SAMP/T та ті системи, які також були заморожені. Але для цього всього потрібен час.

Експерт додав, що актуальними є розробки ударних засобів, які дешевші за авіацію, наприклад, інтелектуальні дрони різних видів. Поки цей напрямок не дуже помітний, але саме тут Україна може запропонувати нарощування  зусиль. Україна зараз по-справжньому повертається в Європу, а разом з Європою ми переможемо.