Новий щит і меч: як Україна та Європа можуть вистояти разом без США. Аналітика Консорціуму оборонної інформації

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Еспресо стисло перекаже аналітику щодо нових викликів, перед якими стикнулася Україна та Європа.

Зміни у міжнародних відносинах: Європа та Україна опинилися на одинці через зближення Трампа й Путіна 

^{Фото: Офіс президента. Саміт у Лондоні}

Прихід Дональда Трампа до Білого дому у 2025 році серйозно похитнув традиційну єдність західного світу. Його неоднозначна позиція щодо НАТО, відновлення діалогу з Росією та скандальні перемовини з президентом Зеленським змусили європейських лідерів переосмислити залежність від США у питаннях безпеки. 

Особливо тривожним стало те, що деякі аналітики заговорили про можливий кінець західного Альянсу, коли Росія, попри статус агресора з ордером на арешт Путіна, знову отримала місце за столом переговорів як ядерна держава. Це не лише підірвало довіру до Вашингтона, а й посилило відчуття вразливості Європи перед кремлівською загрозою.

Після 28 лютого (зустрічі Зеленського та Трампа у Вашингтоні) ситуація ускладнилася ще більше: з’явилися ознаки того, що США можуть припинити військову допомогу Україні, включно з розвідкою та вже підготовленим обладнанням. А вже 4 березня про це заговорили як про доконаний факт, який підвередили у Білому домі - військові постачання в Україну поставлені на паузу за розпорядженням Дональда Трампа, який таким чином змушує президента Зеленського погодитися на американські чи то російські умови для завершення війни. Раніше Білий дім також зробив символічний крок назустріч Кремлю, наказавши Кібернетичному командуванню США зупинити будь-які операції проти Росії. 

Однак, як відзначать аналітики Консорціуму оборонної інформації, всі ці дії не лише послабили позиції України, а й створили нові виклики для європейської безпеки, змушуючи континент шукати шляхи самозахисту в умовах, коли традиційний союзник відступає.

Читайте також: Зупинка допомоги США може послабити ППО України та підвищити загрозу масованих обстрілів, - Згурець

Чим Україна важлива для Європи та як Європа може підтримати Україну

війна з Росією, ілюстрація, Фото: Генштаб

Україна попри три роки повномасштабної війни не лише вистояла, а й стала ключовим гравцем на міжнародній арені, фактично захищаючи східний фланг НАТО. 

Українська армія, хоч і з проблемами в управлінні та резервах, є найсильнішою та найбільш боєздатною в Європі, демонструючи разючу ефективність на полі бою. Наприклад, українські сили відсунули танки ворога на 20 км від лінії фронту, змусили Росію відмовитися від штурмової авіації та розробили інноваційні рішення, як-от дрони-перехоплювачі чи адаптація радянських ракет Р-73 для морських безпілотників. Це доводить, що Україна – не тягар, а цінний актив для Альянсу.

Водночас Європа без США виявилася неготовою до протистояння Росії. У 2024 році провідні країни НАТО визнали брак власних балістичних і крилатих ракет, слабкість протиракетної оборони та ядерного стримування. Франція має певні ядерні потужності, але загалом континент критично залежить від американських технологій, компонентів та військ. 

Натомість Україна стрімко нарощує оборонно-промисловий потенціал: уже чверть її озброєнь – власного виробництва, а інновації, як-от дрони з оптоволокном чи гібридні системи, часто випереджають європейські розробки за швидкістю та вартістю. Це робить Україну не лише військовим щитом від росіян, а й джерелом нових можливостей для Європи.

Аналітики Консорціуму оборонної інформації наголошують, щоб зупинити агресію Москви, Європа має замінити підтримку США, подвоївши власні зусилля. Економісти вважають, що це реально: нинішня допомога становить 0,2–1% ВВП країн ЄС, а конфіскація 210 млрд євро заморожених активів РФ (що знаходяться в Європі) могла б значно підсилити фінансування української армії. 

Додатковий ресурс – випуск оборонних облігацій ЄС на 500 млрд євро, ідея яких після зміни уряду в Німеччині (очікується, що канцлером оберуть Фрідріха Мерца в якого чітка проукраїнська позиція) отримала новий поштовх. 

Такі кроки дозволили б закупити для України критично важливу зброю: системи ППО типу Patriot, ракети PrSM (потужніші за ATACMS з дальністю 500 км) для HIMARS, крилаті AGM-158 для F-16 та балістичні ракети Tayfun у Туреччині (дальність польоту яких понад 500 км). Загалом Україні варто посилити довжину "ракетного кулака". Щодо ракет ATACMS, якщо не у США, їх можна придбати в інших країнах, наприклад, найбільше їх має Південна Корея (понад 200).  

Окрім закупівель, Європа могла б передати Україні власні активи: ППО в лізинг, німецькі ракети Taurus, шведські винищувачі Gripen (12–14 одиниць) і берегові комплекси NSM. Спільне виробництво ракет, як-от українських "Нептун", та фінансування інновацій (наприклад, дронів чи РЕБ) посилило б обидві сторони.  У цьому контексті важливим є розвиток "данської" моделі – з фінансуванням виробництв найбільш ефективних ракет і безпілотних систем, а також артилерії, радарів, систем ближнього бою.

Та найскладніше питання залишається досі актуальним – закриття Європою неба над Україною, що потребує прямої конфронтації з РФ. Але без цього у 2025 році стримати наступ Кремля буде важко, особливо якщо Путін, за прогнозами Макрона та розвідки, спочатку атакує Молдову, а потім – Румунію, яка є членом НАТО. 

Спільні дії зараз та гарантії після завершення війни

На початку березня 2025 року Британія та Франція домовилися з Україною розробити мирний план із гарантіями безпеки, який представлять США. Британський прем’єр Стармер наголосив на важливості цих гарантій, хоча без Вашингтона вони залишаються хиткими. 

Утім, це шанс прискорити ідею до створення Сил оборони Європи, запропоновану Консорціумом оборонної інформації: об’єднане командування, ядерне стримування (Франція та Британія вже готові до дискусії) та далекобійні ракети. Україна могла б долучитися до розробки ядерних технологій четвертого покоління та виробництва ракет, як-от французьких ELSA (1000 км) чи власних балістичних зразків, обіцяних на 2025 рік.

Ще одна проблема – розвідка: Європа має лише 49 військових супутників проти 246, які є в розпорядженні США. Натомість Україна компенсує це дешевими дронами та комплексами на кшталт Gekata (моніторинг на 450 км). Як космічна держава, Київ також міг би допомогти створити європейське супутникове угруповання. А українська 300-тисячна армія з унікальним досвідом здатна закрити дефіцит Європи в механізованих і бронетанкових силах, зробивши континент сильнішим перед лицем російської загрози.

Якщо США заблокують членство України в НАТО на догоду Кремлю, проміжним рішенням могло б стати розміщення в Україні американських систем Typhon із крилатими ракетами Tomahawk (дальність до 2500 км) і зенітними ракетами SM-6 (дальність до 370 км). Це стало б альтернативою їх розгортанню в Німеччині, створивши щит проти 12 ключових ракетних заводів РФ, розташованих за 500–1500 км від кордону. Спільні підприємства ОПК України та Заходу, а також миротворчі сили чи патрулювання неба літаками НАТО посилили б безпеку обох сторін.

Проте справжня стабільність можлива лише за умови технологічної та військової переваги України над РФ. Поки путінський режим існує, Україна залишатиметься головним захисником демократичних цінностей і сили Альянсу. Її внесок – від інновацій до бойового досвіду – заслуговує на реальні гарантії, які Європа спільно з партнерами має забезпечити, інтегруючи Україну в нову архітектуру безпеки континенту.

Читайте також: Європа без США: якою може бути безпека континенту та України. Аналітика Консорціуму оборонної інформації