Москаль: Попов може керувати сантехніками, а не «Беркутом»

Ми проводили паралельне розслідування, але не оприлюднювали його результатів, бо чекали на висновки ГПУ. Вона дуже довго розслідувала і шокувала нас тим, що вручила повідомлення про підозру пану Попову - голові КМДА, пану Сівковичу - заступнику секретаря РНБО, і пану Коряку - начальнику головного управління МВС України у Києві.

Давайте для початку повернемось до правової бази. Є чинний закон України про міліцію, який не опротестований Конституційним судом і не відмінений Верховною Радою. В цьому законі сказано, що у своїй діяльності міліція підпорядковується МВС. Міністр внутрішніх справ здійснює керівництво всією міліцією України. Ні Попов, ні Сівкович такого керівництва абсолютно не здійснюють. 

А тепер, як розвивалися події. До 30 листопада, тобто до початку подій на Майдані, міністр внутрішніх справ пан Захарченко шифрограмою, номер і корпія якої в нас і ми готові, не зважаючи на те, що вона під грифом «таємно», надати її ГПУ, дав вказівку всім областям, крім Закарпатської, Тарнопільської та Івано-Франківської направити в розпорядження МВС підрозділи «Беркут». Ні в розпорядження головного управління МВС України в м. Києві. 

Тобто колишній начальник київської міліції Валерій Коряк не міг керувати і не мав на це абсолютно ніякого права. 

У Попова міліції теж не було в підпорядкуванні. Якби це була муніципальна міліція, от тоді Попов би мав відповідати. Я не розумію, як Попов може керувати міліцією, він може керувати двірниками, сантехніками і тому подібне.

Що стосується пана Сівковича, то він є заступником секретаря РНБО. Якщо він повз всіх своїх керівників діяв на власний розсуд, то, вибачте, як могла міліція слухати його накази, коли міліція підпорядковується тільки главі МВС. Внутрішні війська ще підпорядковуються головнокомандуючому збройними силами, тобто президенту України. 

Там ще там Петра Фещука звинувачують. Він крайній негідник, який  тільки може бути в міліції, але у нас поки прямих даних на нього немає, можливо такі дані є в ГПУ.

Таким чином, вся міліція і «Беркут», що були дислоковані у місті Києві, підпорядковувались міністру внутрішніх справ України. О 03:45 Мариненко О.І., начальник управління громадської безпеки головного управління МВС у Києві , який чомусь ніде не фігурує, проводить інструктаж, за вказівкою Департаменту громадської безпеки МВС і ставить завдання підрозділам, які я перерахую, щоб чітко знали, хто з «беркутів» бив. Це «Беркути» Криму, Полтавської, Чернігівської, Сумської, Луганської областей та міста Києва. Наказ дослівно звучав так: «Розігнати мітинг на Євромайдані». Один із працівників «Беркуту» записав це на свій мобільний телефон. 

Особовий склад підрозділів було вишикувано навколо Майдану Незалежності, наказ на розгін давав заступник начальника управління громадської безпеки підполковник міліції Кириндюк С.В. який і керував усіма цими підрозділами.

Розгін Майдану був спланований і працівникам міліції були видані не гумові, а пластикові кийки, які набагато більш небезпечні і заборонені усіма конвенціями, які тільки є в світі, і яякі не передбачені ніяким законодавством України.

Незрозуміло, чому не вручено повідомлення про підозру пану Мариненку, чому не вручено повідомлення про підозру начальникам «Беркуту» у вказаних областях, які виконували явно злочинні накази. 

І основне.  На наказі міністра внутрішніх справ України №529 «Про затвердження положень про підрозділи міліції особливого призначення «Беркут» немає штампу «Зареєстровано в Мінюсті». Відповідно до указу президента України 1992 року Кравчука, з 1 січня 1993 року усі нормативно правові акти, які зачіпляють права і свободи громадян, повинні реєструватися в Міністерстві юстиції  України. Незареєстровані документи не є чинними і не підлягають виконанню на території України.

Крім того, відповідно до Конституції України, закони України і нормативно-правові акти, які не доведені до відома населення України, також не є чинними. Ми зробили запити до газет «Урядовий кур’єр», «Голос України» і всіх  відомчих видань МВС. Ніхто даний наказ не оприлюднював, і до відома населення він не був доведений. Таким чином, не зважаючи ні на які заяви МВС, підрозділ «Беркут» сьогодні є незаконним парамілітарним формуванням, діє всупереч Конституції України і законів України і вся відповідальність за все, що здійснювалось, безпосередньо лягає на міністра внутрішніх справ Захарченка. 

Якщо не буде вжито заходів по відношенню до нього з боку вищого політичного керівництва держави, буде направлено звернення до Міжнародного кримінального трибуналу в Гаазі і для цього є всі підстави. Встановлено 45 фактів побиття журналістів – жодному з працівників міліції, в тому числі і тим, кого я назвав, не вручено повідомлення про підозру. Розгін мирних демонстрантів і побиття 1 та 11 грудня фактично залишилися безкарними. 

Як відомо, Україна не приєдналася до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, оскільки Конституційний суд у 2001 році визнав приєднання до цього суду неконституційним, у зв’язку з тим, що почалася подача заяв в даний суд на колишнього президента Кучму у зв’язку зі справою Гонгадзе.  Але серед постраждалих є чимало осіб з подвійним громадянством та громадян України, які законно проживають у країнах ЄС і мають у цих країнах всі права, як і громадянин даної країни, крім прав бути на державній службі, служити в національному війську, обирати та бути обраним. Такі люди можуть подавати заяви від імені даної держави до Гаазького трибуналу.

Такі люди є, наразі ведуться переговори з тими країнами, де вони проживають, щоб вони підтримали їхні заяви. Отже я надав конкретні прізвища, назвав конкретні посади, конкретні обласні підрозділи «Беркуту», які брали участь. У мене питання сьогодні, чому їм  не вручено повідомлення про підозру? 

Я просто допомагаю слідству. Прошу, беріть цих людей і притягуйте їх до відповідальності, я не хочу доходити до кожного сержанта. У кожного сержанта є свій командир, якій віддавав йому накази, хай вони і відповідають. А кожний сержант буде відповідати, кого конкретно він вдарив - Іванова, Петрова, Сидорова. Це все має встановлювати слідство і прокурори.

Якщо ця інформація буде доведена до населення, завтра на моєму місці з’явиться значно більше працівників міліції, які скажуть значно більше ніж я.