Чому українську культуру не бачать в світі

У Києві 15 червня стартував перший в Україні масштабний Тиждень мистецтва, аналогом якого є всесвітньо відомий Art Basel. Протягом п'яти днів на 17 арт-локаціях столиці будуть представлені шедеври світового мистецтва з різних галерей світу.

Унікальний мистецький проект нового для України формату об'єднує виставки галерей з різних країн світу, експозиції колекцій визнаних художників різних періодів, арт-ярмарки, конференції, концерти та перформанси. Серед галерей, які представляють українцям своє мистецтво, представники Франції, Грузії, Білорусі, Литви, Польщі, України, Вірменії.

Читайте також: Тиждень мистецтва в Україні. 10 цікавих подій Kyiv Art Week

У день відкриття Kyiv Art Week її куратор та галерист Євген Березницький розповів Еспресо.TV про перспективи України на світовому арт-ринку та значення культурної політики для іміджу країни в світі.

Чи існує Україна на світовому ринку мистецтва?

На жаль, сказати голосно, що Україна є важливим і повноправним членом культурного процесу Європи і світу, не можна.

Що потрібно зробити, щоб ми стали видимими?

Нас не видно, бо у нас відсутня державна політика і стратегія розвитку сфери культури всередині країни, а також пропаганди української культури за кордоном. У наших державних мужів немає уявлення про те, що культура є дуже важливим компонентом розвитку держави і єдності нації. 

Як наслідок цієї короткозорості ми стикаємося з тим, що держава не підтримує культуру і навіть в певному плані створює проблеми. Це веде до того, що українську культуру просто не видно в світі. Нас нікуди не кличуть. Ми беремо участь в якихось форумах, з горем навпіл у Венеціанському бієнале, і то не завжди.

Цього року в нас нема свого павільйону в архітектурному Венеціанському бієнале. І це жахливе упущення, адже архітектурна бієнале ще більш цікава, ніж художня.

Список можна продовжувати без кінця. Добре, що у нас є якісь приватні ініціативи, які намагаються за допомогою своїх зусиль, ентузіазму, меценатських коштів та підтримки реалізовувати проекти, які в підсумку можуть допомогти становленню культурного середовища держави і залучення уваги міжнародних, іноземних фахівців з мистецтва до нашої культури.

Чи відокремлюють у світі українське мистецтво від російського, чи досі вважають його частиною?

Нас сприймають як частину радянського і російського арт-ринку. Навіть російські сучасні арт-фахівці називають українське сучасне мистецтво "південноросійською хвилею". Тому що "Малоросія" і "південна хвиля" - це як і раніше актуальний інформаційний тренд.

Цьому посприяло ще й те, що за радянських часів концептуальне мистецтво розвивалося в основному в Москві та Одесі. Багато московських концептуалістів насправді родом з Одеси.

Це було пов'язано з тим, що Одеса була своєрідним Порто-франко, вільним містом, в якому, звичайно ж, було багато інформаційного підживлення з-за кордону, і у людей були вільні думки. І у Москві відбувалися подібні процеси, адже це столиця і туди всі прагнули.

Ми зараз себе транслюємо тільки як країну з традиційною культурою. Це абсолютно неактуально і недоречно, адже українська традиційна культура з точки зору іноземного глядача невиразна.

Коли вся комунікація будується навколо національного народного танцю та вишиванки, це неефективно. Адже вишиванка є практично в кожному етносі Європи, як і танці, і вони всі схожі. Хоча фахівці зі мною і не погодяться, але з точки зору обивателя дуже важко відрізнити українців від словаків.

Але ж у нас є сучасні художники, які роблять акцент не на цьому...

Це поодинокі, дуже малі потуги.

Наскільки в Україні складно організувати подію такого формату? Чи популярні подібні заходи на сьогодні серед українців?

Ми спостерігаємо все більше і більше інтересу. Сподіваємося, що масштаб такої події переконає українців, що у нас серйозні задачі, це серйозний проект, і до нього потрібно ставитися з інтересом.

Свій захід ми адаптуємо до української реальності з тим, щоб Україна нарешті з'явилася на культурній мапі світу. Адже про Україну зараз знають тільки з новин і, як правило, не дуже хороших. Ми хотіли заявити про те, що у нас тут є культурний процес, він активний і він не замкнутий. Він орієнтований не тільки на внутрішню картинку, а є міжнародним.

Я радий, що нам вдалося отримати дуже велику грузинську презентацію. Вони дуже активно відгукнулися. Грузія дуже серйозно ставиться до культурної презентації себе зовні, активно показує свою культуру тут. Україна ж цього не робить ніде.

У нас в країні презентація культури замкнута на демонстрації традиційної культури і якихось артефактів 17 століття. Це тотальна помилка, яка не дозволяє презентувати країну як актуальну, сучасну, динамічну. Ми вважаємо, що подібна подія, якою ми займалися останні 5 місяців, допоможе трохи розповісти про те, що у нас відбувається щось корисне.

Kyiv Art Week представляє як класичний, так і сучасний арт. Багато хто нарікає на те, що сучасне мистецтво незрозуміле. Як ви вважаєте, чи має мистецтво ставати елітарним? 

Мистецтво повинно бути різним. І елітарним воно теж повинно бути, щоб йти в авангарді. Є можливість пояснити мистецтво, і тоді воно стає зрозумілим. Інше питання, що і з боку людей повинні бути інтерес та воля. І ці інтерес і воля мають виражатися як мінімум в цікавості і толерантності.

Фото: Еспресо.TV