Справа Бубенчика: помилка, реванш чи інформаційна провокація

Протирічь і плутанини в справі затримання та обвинувачення Івана Бубенчика багато. Зараз слідство стверджує, що знайшлися додаткові докази, які дали підстави для його затримання. У Департаменті спецрозслідування кваліфікують дії Бубенчика як порушення ст. 348 ККУ (посягання на життя працівника правоохоронного органу) та ч.2 ст. 115 ККУ (умисне вбивство двох або більше осіб).

Це звучить так, ніби не було до 20 лютого 2014 року ні 18 лютого, коли жертви серед "майданівців" від дій правоохоронців вимірювалися десятками, ні трьох місяців протистояння, коли працівники МВС та "тітушки" учасників Майдану били, викрадали і навіть вбивали.

Як слушно зауважив історик Володимир В‘ятрович: "Бубенчик був одним з тих, хто змінив історію Майдану. Результат суду над ним може змінити долю нашої країни. Якщо Іван стане єдиним, кого посадять за вбивства взимку 2013-2014 років – ми можемо повернутися у минуле до Майдану".

Варто нагадати, як Іван Бубенчик став відомий широкому загалу. 19 лютого 2016 року видання "Bird in flight" опублікувало інтерв’ю з одним з учасників Євромайдану Іваном Бубенчиком, в якому він зізнається у нібито вбивстві двох бійців "Беркуту" на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року. Тоді ж в документальному фільмі "Злам: Слідами революції" Бубенчик розказує, що в той день до нього підійшов хлопець, який в приніс автоматичну зброю, сховану в чехлі від тенісної ракетки. З цієї зброї Бубенчик, за його словами, вбив двох командирів "Беркуту".

Фільм сам по собі змушує глядача задуматися про достовірність зізнання Бубенчика. Авторка стрічки Анастасія Станко, говорить про протиріччя, які містяться в його словах. 20 лютого на Майдані загинуло четверо силовиків. Але, по-перше, ніхто з них не був командиром. А по-друге, виявилося, що з автоматичної зброї в той день не було вбито жодного правоохоронця.

Голова Департаменту спеціальних розслідувань Сергій Горбатюк в інтерв'ю "Укрінформу" в лютому 2017 року розповів, що з місць, на які вказує Бубенчик, дійсно велася стрілянина. Але його покази містять суттєві протиріччя: "Наприклад, він говорить, що там стояв офіцер, а насправді там сидів рядовий, який загинув, причому трохи в іншому місці. Тобто, якщо людина зізнається у вбивстві, дає покази, які не співпадають, то на підставі таких протирічь не можна говорити про підозру йому", - зазначив він.

Горбатюк також додав, що Бубенчик так і не повідомив слідство про місцезнаходження гвинтівки "Сайга", з якої він, по його словам, стріляв. Але ми пам‘ятаємо, що в інтерв'ю мова спочатку йшла про автомат.

Деякі моделі гвинтівки "Сайга" дуже нагадують автоматичну зброю АК/АКМ. Зовні вони схожі. Але тільки зовні. "Сайга", не має перемикача вогню на черги, тому стріляє виключно одиночними пострілами. Є ще кілька суттєвих відмінностей, які людина знайома зі зброєю, не може не помітити. Важко повірити, що колишній військовий Іван Бубенчик, особливо після повернення з АТО - інтерв‘ю він давав у 2016 році - не зміг згадати з якої зброї від стріляв і переплутав карабін з автоматичною зброєю.

В тому ж інтерв'ю він скаржиться журналістці, що слідчі не вірять жодному його слову. На питання чому йому так важливо розказати про вбивство двох правоохоронців, він відповідає: "Мені важливо, щоби мій народ почув, що Яценюк, Тягнибок, Кличко, Парубій кинули Майдан. Мені важливо, щоб люди зрозуміли, що говорить не алкоголік, наркоман, а звичайна людина, звичайний патріот не належний до жодної партії. Мені то важливіше".

Згодом Бубенчик назвав інформацію про те, що він ніби-то вбивав "беркутівців" на Майдані, брехнею. Але на той час попереднє його "зізнання" було розтиражоване російськими ЗМІ, як доказ того, що це саме майданівці почали стрілянину та спровокували "Беркут" на вогонь у відповідь.

Навколо звинувачування Бубенчика вже підіймається хвиля протесту. Багато хто сприйняв затримання Бубенчика як особисту образу. Сам фігурант справи також докидає хмизу у вогонь. 4 квітня з‘явилося відеозвернення, в якому Іван Бубенчик говорить, що обурений звинувачуваннями на свою адресу і просить українців об’єднатися задля "майбутнього наших дітей". Також він заявляє, що підозра - це "виклик кинутий всьому Майдану і всій Революції Гідності, всьому суспільству і всім хто загинув за незалежність".

На відео є також слова, які належать людині з нашивкою батальйону "Донбас", про те, що сьогоднішній генпрокурор Юрій Луценко закликав в 2014 році майданівців до повалення влади. Є і про Андрія Парубія - голову ВР, який тоді відповідав за силову підтримку Майдана. Ці слова буквально повторюють гасла, які нещодавно озвучувала Надія Савченко. Враження, що обидва цитувала одну методичку. Яка також співзвучна з тими пропагандиськими тезами, які постійно повторюють адвокати Віктора Януковича в суді.

Читайте також: 10 тез російської пропаганди щодо Майдану, які просувають адвокати Януковича в суді, та їх спростування

Справа Бубенчика вже використовується для того, щоб звинуватити чинну владу у збройному перевороті в 2014 році. "Злочини Майдану", "провокація вогню", "невинно вбиті силовики" - все це мислевіруси виробництва російських пропагандистів, які лунають зараз навколо зізнання/не зізнання Бубенчика.

Під час Євромайдану був активістом 9-ї сотні Самооборони, на початку війни вступив до лав добровольчого батальйону МВС "Дніпро-1", отримав бойове поранення, нагороджений орденом "За мужність", а також волонтерської медаллю "За оборону країни", отримав звання Народного Героя України.

Постать Івана Бубенчика є більш вагомою для українців, ніж маргіналізована Надія Савченко. Хіба прокуратура не бачить зв‘язку між біографією Бубенчика та загрозою спровокувати необачним звинуваченням інформаційну кампанію на захист "жертви злочинного режиму"? Хіба слідчі не помічають кремлівські вуха, які стирчать з цієї справи? Тоді навіщо підіграють? Навіщо дозволяють використовувати себе в брудних інформаційних кампаніях?

Відповідаючи на питання: навіщо вся ця справа проти Бубенчика, прокурор Департаменту спецрозслідувань Олексій Донський почав розказувати про тиск міжнародних структур. "В багатьох звітах міжнародних правозахисних організацій слідство у справах Майдану називається необ'єктивним саме через те, що немає обвинувачених у загибелі силовиків", - апелює Донський. Тут варто зазначити, що Інтерпол і справді відмовляється включати до міжнародного розшуку підозрюваних і обвинувачених у справах пов’язаних з вбивствами на Майдані, посилаючись на "політичний характер справ".

Але чи варто посилатися на думку міжнародних бюрократів, коли мова іде про суспільно-резонансну справу, яка є сумішшю протиріч і дивних збігів? Навіщо прокурор в своїй публічній комунікації дає суспільству натяк, що Бубенчика намагаються арештувати не за його уявну чи дійсну "провину", а тому що так хочуть міжнародні організації?

В цій справі інформаційна складова навколо зізнання, а потім підозри про скоєння злочину Івана Бубенчика набагато цікавіша за його участь в подіях 20 лютого 2014 року.

Генпрокурор Юрій Луценко вже повідомив, що мала місце "неправильна кваліфікація дій учасника Революції Гідності" та пообіцяв змінити групу прокурорів щодо цього епізоду розслідувань подій на Майдані. Але виходячи з того, як стрімко і цілеспрямовано викидалася в інформаційний простір "справа жертви режиму" варто почати розслідування з приводу здійснення провокації, яка може призвести до тяжких наслідків.

Не варто забувати, що гібридна війна - це в першу чергу інформаційна агресія, в який військова складова виконує допоміжну роль.