live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Віталій Портников: у Єревані звичайний Майдан


фото: REUTERS
Ми не знаємо, як поведе себе Москва, якщо її ставленики почнуть втрачати владу по-справжньому

Не тільки російські, але й українські коментатори намагаються переконати у несхожості  українських подій 2013-2014 років і протестів у Вірменії. Паралелей не бачить навіть прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков. А його колега з російського МЗС Марія Захарова привітала вірменський народ із відставкою авторитарного правителя. І ці привітання переконують українських спостерігачів, що в Єревані ніякого Майдану немає. Інакше з чого б це Москва стала вітати вірмен?

Ну, почнемо з того, що перемога на президентських виборах у США Дональда Трампа - справжнього могильника російської економіки і нормального життя олігархів - теж викликала у Москві непідробну радість. Поки ми не зрозуміємо, що при владі в сусідній країні класичні ідіоти, ми не навчимося прогнозувати їхніх дій і давати оцінки їх словам.

Вірменія залежна від Росії куди більше, ніж Україна. Відставка Саргсяна аж ніяк не означає краху цієї залежності - тим більше, що на своїх позиціях залишається все керівництво країни, при владі - Республіканська партія, ця вірменська "Єдина Росія".

Ми не знаємо, як поведе себе Москва, якщо її ставленики почнуть втрачати владу по-справжньому. І - найголовніше - ми не знаємо, як поведуть себе вірменські правоохоронці. У Москві вказують на мирний характер вірменських протестів - і вже цим протиставляють те, що відбувається в Єревані, українському Майдану.

Але і Майдан був мирним протестом до застосування сили "Беркутом". Він переріс у силове протистояння тільки після спроб розігнати протест.

А ось вірменський протест 2008 року зовсім не був мирним - його розігнали, загинули люди, лідер протесту Нікола Пашинян (той самий) опинився у в'язниці. А мирним був український Майдан 2004 року. І його цілком можна порівняти з подіями на вулицях Єревана сьогодні - поки на цих вулицях не пролилася кров.

Тому що те, що ми спостерігаємо сьогодні - це лише перша фаза Майдану. Це ситуація, коли правляча група ще не відчуває справжньої загрози для своєї влади і грошей. А люди все ще розраховують відтіснити цю групу від влади за допомогою мирного протесту.

Цілком можливо, що вірменській владі вдасться "перечекати" протест - це те, що на першому етапі українського Майдану збирався зробити Янукович. Цілком можливо, що вірменській владі вдасться розігнати протест силою - тоді російські керівники і їхні спікери вже не будуть вітати людей на вулицях. І цілком можливо, що вірменській владі доведеться піти і поступитися владою опозиції. Що плани, які представники влади сьогодні обговорюють в Москві, виявляться нікчемними.

Тоді у Вірменії відбудеться те, що відбулося в Україні після Майдану - почнеться війна. Для України слабким місцем був Крим і Донбас. Слабке місце Вірменії - Карабах. Спробу вирішити карабахську проблему силою буде зроблено буквально наступного дня після краху нинішньої вірменської влади. А у Москві будуть лише знизувати плечима і закликати Вірменію і Азербайджан до переговорів.

Це, до речі, те, про що зараз говорять прихильники влади і те, чого не хоче чути і розуміти вулиця. Але прихильники влади мають рацію: революція завжди призводить до дезорганізації державної машини і цим завжди користується ворог.

Прихильники українського Майдану навіть і уявити собі не могли реакції Росії на їхню перемогу. Прогнози про те, що після Олімпіади в Сочі Путін "займатиметься" Україною, просто не сприймалися ними серйозно. Прихильники протестів в Єревані не вірять у нову велику війну. До того ж і там, і там більшість учасників протестів - молоді люди, які звикли до миру, а не до війни.

З іншого боку, завжди є питання, на яке повинен відповісти собі кожен учасник протесту: чи вартий Париж меси? Чи має сенс територіальна цілісність України - коли платою за це є диктатура, безвихідь, життя в колонії Росії? Чи має сенс збереження Вірменією контролю над Карабахом і прикордонними азербайджанськими районами - коли платою за це є диктатура, безвихідь, життя в колонії Росії?

Але ж Україна до 2014 року була звичайною російською колонією. І Вірменія сьогодні - просто російська колонія. Колонія, жителі якої борються за свою свободу. Вони тільки думають, що борються зі своєю владою. Але насправді вони борються з російськими намісниками цієї влади. Вони борються з Путіним.

А така боротьба в разі свого  успіху ніколи не буває просто вуличним фестивалем.

новини партнерів

18 листопада, 2018 неділя

17 листопада, 2018 субота

18 листопада, 2018 неділя

17 листопада, 2018 субота

16 листопада, 2018 п'ятниця

Відео

Введіть слово, щоб почати