Шлях до себе – 5 книг про еміграцію та інтеграцію

Тож не дивно, що в решті історії, як варіант, розглядаються реалізації також в Америці або деінде. Крім того, розповідається про те, як це бувало у минулі "емігрантські" часи.

Салман Рушді. Золотий дім. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2019

Це останній на сьогодні роман відомого письменника, в якому змальована масштабна картина життя США, на тлі якої, у свою чергу, автор описати найгостріші проблеми, про які важко змовчати.

Гендерна, расова самоідентифікація, кохання, стосунки у родині, політика, злочини та кара, еміграція ‒ Рушді міркує над тим, що визначає сучасність, створюючи особливу атмосферу Нью-Йорка, міста, де може трапитися що завгодно. По суті,це розіграна в декораціях Нижнього Мангеттена антична трагедія, щедро приправлена алюзіями до стародавніх міфологій, текстів західного канону літератури та сучасної поп-культури. На сторінках роману, часовим тлом для якого слугує президентська каденція Барака Обами, розгортаються історії сліпого, жертовного і зрадливого кохання, пошуків невловимих ідентичностей і втечі від них, а ще — розквіту бомбейської кіноіндустрії, організованої злочинності разом із розслідуванням  кримінальних схем і міркуваннями про авторське кіно.

Софія Яблонська. Далекі обрії. – К.: Родовід, 2019

Це третій роман про мандри 1934-1935-х років української парижанки, яка до того вже об’їздила зі своїм фотоапаратом півсвіту, і тепер описує власну навколосвітню подорож. роман нагадує своєрідний подорожній щоденник, до якого авторка зверталась, щоб схопити найцікавіші моменти мандрівки: зафіксувати особливі місця, описати зникаючі народності, довірити найінтимніші переживання, як-от зустрічі з в’єтнамським князем, та думки щодо колонізаційних процесів, які вона спостерігала, подорожуючи голландськими та французькими колоніями. Після похмурого Китаю вона мріяла знайти "рай на землі", і ними стали острови Французької Полінезії, і зокрема Таїті. Але навіть в раю зазвичай цілком "земні" розцінки. "- Скажіть, будь ласка, я зможу порозумітися з тубільцями? На двірці, при наймах авта чи коня?.. – По-сіямськи або маляйськи. – А як хто не знає ні одної, ні другої мови? – То грішми! – відповів нічим не збентежений капітан".

Василь Махно. Околиці та пограниччя. – К.: Yakaboo Publishing, 2019

Починається ця збірка есеїв з того, як "Нью-Йорк відбивався від весняних вітрів, а Тоні відбивав­ся від мене", адже її автор – тернопільський поет, який вже два десятиліття мешкає в Америці, тож згаданий герой мешкає на 39 вулиці у Мангеттені і "мав би мати стосунок до Фердинанда Респалдізи, полковника кава­лерії, останнього пана села Базар".

Тобто мова про те, в які б краї не заносило автора, і хоч би якими екзотичними були назви його оповідок – "Францоз із Чорткова", "Зелені собачі дні" або "Шлунок верблюдиці" - це завжди порятунок саме "українського" світу в усіх його «заморських» різновидах. Тож цілком в дусі сучасних інтеграцій, реновацій та іншої зовнішньої політики, він залишається українським, чи пак європейським поетом, творчість якого з’єднує, як-то кажуть, країни та континенти.

"За стільки разів, що я перелітав Атлантичний океан, - розповідає автор, - мені завжди хотілося відчути у легенях лоскотання європейського по­вітря разом із сиґаретним димом на летовищах або переміша­ним запахом, який втримують вигорілі під сонцем смуги трав або ж розкислі глина із чорноземом, якщо випаде дощ. І якщо в Україні травневе тепло вже нагрівало землю, то в Єв­ропі безперервно падали дощі"».

Оксана Лозинська. Шлях до себе. Відверто. — Брустурів: Дискурсус, 2019

"Ця книга — про самореалізацію й успіх, злети й падіння, особистісний та професійний ріст. Це моя відверта історія про те, як не втратити себе на життєвому шляху, - пише авторка і додає: Ніколи не сумнівайтеся в собі, ніколи не бійтеся впасти. Не бійтеся робити помилки: вони вчать нас правильно чинити наступного разу та відкристалізовувати свій професіоналізм".

Загалом це історія молодої українки про міграцію та інтеграцію в Нідерландах. Оксана Лозинська розповідає про власний досвід навчання і викладання в голландських вишах, про систему нідерландської вищої освіти та проектно-дослідницьку діяльність, про культурний шок, про емоційне вигорання як діагноз та його лікування в Нідерландах, про медитацію і її вплив на самопочуття людини, про занурення в нідерландську мову і культуру.  

"Коли очікування великою мірою не збігаються з реальністю — і так на роботі та поза нею, включно з особистим життям, — є високі шанси вигоріти, тимчасово втратити відчуття і розуміння реальності. Вигорання (англійською burn out, а нідерландською overspannen zijn)2 в Нідерландах та західному світі загалом вважається серйозним діагнозом".

Люба Олексієнко. Анонімні алкоголіки, або Як жити в іншій країні. – К.: Брайт Стар Паблішинг, 2018

"Ми їдемо в чужу країну, де на рік стаємо няньками, - розповідає авторка цієї книжки. - Мене особисто цей рік вбив інтелектуально. Я провела рік з дітьми, граючись, але не розвиваючись. І саме тому я вважаю героїчними тих дівчат, які їдуть на рік просто нянькувати".

Загалом це історія про життя за кордоном, про те, як героїня шукає там друзів, звикає до законів іншої країни, вчиться жити за ними, пристосовується до суспільства, шукає та втрачає роботу, подорожує, згадує Батьківщину.

"Тут, у Німеччині, я побачила, що усі ми, емігранти, хворіємо на ностальгію, - зауважує вона. - Ми завжди хочемо повернутись туди, де нам було добре, але ніколи не повертаємось, тому що знаємо реальність. Тобто ми, як анонімні алкоголіки, які хочуть вернутись до пляшки, але не роблять цього".