Віталій Портников: Україні потрібно вибратися з кремлівського зачарованого кола

Ну і мова йде, за словами Козака, не тільки про Конституцію, але і про цілий пакет законів, які повинні перетворити окупований Донбас на “державу у державі”.

Український віце-прем'єр Олексій Резніков стверджує, що зберігає оптимізм і навіть що “Росія готова зблизити позиції” - але з точкових питань, таким, як звільнення полонених, режим припинення вогню і навіть (от це прогрес буде!) відкриття пунктів пропуску з окупованих територій на територію України, закритих з моменту початку епідемії за рішенням маріонеткової влади. Втім, компромісів з приводу припинення вогню не виключає і Дмитро Козак.

Що за всім цим стоїть? Очевидно, що українські учасники переговорів уже зрозуміли - залишилося тільки переконати у цьому Володимира Зеленського - що на припинення конфлікту на Донбасі і реінтеграцію окупованої території розраховувати не доводиться. І основну ставку потрібно зробити на заморожування конфлікту, коли “просто перестануть стріляти”. Якщо ж після цього Кремль визнає незалежність “народних республік” або вирішить включити їх територію до складу Росії, так ніякої відповідальності на Зеленському за це не буде. Головне - що не гинутимуть люди, що Україна буде жити мирним життям. А окуповані території? Ну не воювати ж за них із Росією насправді? Чекатимемо, коли подіють санкції або зміниться влада у сусідній країні.

Це абсолютно прозора політична програма. Виникає тільки одне питання - а Путіну це все навіщо? Щоб взяти на себе відповідальність за жителів Донбасу і остаточно втратити Україну? Заради цього він затівав війну?

Вимоги Кремля є також цілком зрозумілими. Путіну і Козаку потрібно, щоб Зеленський спробував протягнути через парламент “особливий статус” окупованих районів, а перед цим почав обговорювати конституційні зміни із керівниками маріонеткових адміністрацій “народних республік”. Навіщо? Зовсім не для того, щоб віддати Донбас. А для того, щоб сприяти дестабілізації в Україні - і було б чудово, щоб конфлікт навколо статусу окупованих районів збігся з економічною і соціальною кризою у нашій країні. Це відкриє шлях до нових територіальних захоплень, нових “народних республік” або хоча б до “відновлення територіальної цілісності” вже існуючих, за рахунок окупації всієї території Донецької та Луганської областей.

Зеленський, втім, не збирається погоджуватися із виконанням цих вимог. А питання статусу окупованих територій збирається обговорювати зовсім не з найманцями, а з представниками переселенців у Мінській групі. Але так український президент може задовольнити тільки себе самого. Путіна він не задовольнить.

А значить, і ніяких компромісів щодо припинення вогню і інших точкових домовленостей теж не буде. Будуть продовжувати стріляти.

І це - навіть не глухий кут. Це - зачароване коло. Якщо ви починаєте виконувати кремлівські вимоги, так починається дестабілізація в країні. А якщо ви їх не виконуєте - так триває військовий конфлікт, який може навіть посилитися.

Вийти з цього кола не дуже складно: потрібно усього лише визнати помилковість підходів Володимира Зеленського, його оточення і його прихильників до вирішення конфлікту з Росією. Потрібно визнати брехливість ставлення Володимира Зеленського, його оточення і його прихильників по відношенню до політики попередньої влади у конфлікті з Росією. Потрібно усвідомити, що політика Володимира Зеленського та його оточення призведе до нової катастрофи у відносинах з Росією, а серед жертв цієї катастрофи - жертв дестабілізації і нової війни - виявляться прихильники Володимира Зеленського. І багато хто з них не зможе вже проголосувати ані за Зеленського, ані за іншого кандидата на пост президента просто тому, що на цвинтарях не голосують.

А тому потрібно перестати розраховувати задовольняти ілюзії людей, які взагалі не розуміють, що навколо них відбувається і тим самим підштовхують себе і інших до могили. Потрібно перестати сподіватися “задобрити” Путіна - людину, що стурбована відновленням “історичної Росії”, “задобрити” не можна до того часу, поки цю “історичну Росію” не буде відновлено ​​у кордонах від Ужгорода до Владивостока.

Потрібно зрозуміти, що війна триватиме, солдати - гинутимуть, люди на лінії розмежування - страждатимуть. І так ще дуже багато років. Наша головна мета - щоб ця війна не переросла у більший конфлікт, щоб лінія розмежування не пересунулася до Києва або Кам'янець-Подільського, щоб Україна навчилася жити і розвиватися в умовах перманентного конфлікту з ворогом. Так, війна може закінчитися в голові Володимира Зеленського, війна може закінчитися в голові кожного з його виборців, але ось тільки Росія і Україна знаходяться не у голові Зеленського. І ми з вами теж не в його голові живемо - хоча, можливо, там набагато затишніше, я це допускаю.

Краще неприємна правда, яка допоможе нам виживати і розвиватися, ніж приємна брехня, яка призведе до нашої загибелі. І краще влада, яка готова захищати країну навіть у безнадійній ситуації ніж влада, яка бреше сама собі і всім нам.