Пояснення щодо Закону про особливий статус

Аналіз законопроекту про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей

Зміст

Дочекались прояснення, що значить особливий статус окремих районів Донбасу в розумінні нашої влади. Навіть важко зробити якісь висновки:

1. Стаття 1 законопроекту не визначає на якій конкретній території буде діяти цей особливий порядок. «Райони, міста, селища, села, розташовані… за станом на день набрання чинності цим законому межах району проведення АТО» - це не визначена законом територія. Крім того територія зони АТО може змінюватися з часом, чи приводитиме це до змін статусу органів публічної адміністрації?

2. Стаття 2 встановлює «недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей». А також «забороняється дискримінація, переслідування та притягнення до відповідальності осіб з приводу подій, що мали місце у Донецькій, Луганській областях». Як це можна взагалі розуміти? Про які події йдеться? Про які часові рамки цих подій?

3. Стаття 4 в порушення статті 10 Конституції України встановлює фактично, що на території окремих районів Донецької, Луганської областей не використовується державна мова. Навіть органи державної влади зобов’язуються сприяти використанню російської мови в усіх сферах суспільного життя. Українська мова не згадується.

4. Фактично, як випливає із статей 5 і 6, вся повнота влади на цих територіях передається до органів місцевого самоврядування обраних на позачергових виборах 9 листопада 2014 року. Навіть призначення керівників органів прокуратури та судів відбуватиметься за їхньою згодою. А органи державної виконавчої влади – Кабінет Міністрів, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади – можуть укладати з органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів причому виключно за ініціативою відповідних органів місцевого самоврядування. Звичайно, нефункціонування конституційних органів влади у межах і спосіб, визначений Конституцією, є також прямим порушенням Конституції.

5. Зате Держава, згідно статті 7 законопроекту, надає підтримку соціально-економічному розвитку «окремих районів» шляхом запровадження відмінного від загального економічного режиму господарської та інвестиційної діяльності, затвердження Державної цільової програми та щорічного передбачення у Державному бюджеті видатків на соціально-економічний розвиток «окремих районів». Причому вони визначаються захищеними, тобто їх розмір не може змінюватися при скороченні бюджетних призначень, навіть, якщо всі інші регіони України будуть голодати чи замерзати без газу.

6. Стаття 8 ще раз згадує органи виконавчої влади, встановлюючи їм обов’язок сприяти розвитку транскордонного співробітництва спрямованого на поглиблення добросусідських відносин «окремих районів» з адміністративно-територіальними одиницями «Російської Федерації». Очевидно ця стаття має полегшити завезення важкого озброєння, так званих «гуманітарних конвоїв», вивезення заводів тощо.

7. Стаття 9 встановлює, що за рішенням органів місцевого самоврядування створюються «загони народної міліції» підконтрольні відповідним нововибраним міським, селищним і сільським головам. Це, так виглядає, необхідно для легалізації сьогоднішніх бандитських формувань, які, до речі, забезпечать правильне волевиявлення на дострокових виборах 9 листопада.

8. Ні слова в законопроекті не згадується про відновлення чи встановлення на новому місці державного кордону з Московією, про виведення з території України окупаційних військ, про відновлення діяльності в «окремих районах» конституційних органів державної влади України, про гарантування та захист прав і свобод громадян України, про відшкодування понесених ними збитків. Навіть самі «окремі райони» не називаються тимчасово окуповані. Все подається так ніби ми проводимо експеримент перед тим як дозволити децентралізацію на інших територіях країни.

2026, неділя

19 липня