Дискусії про "високі зарплати військових" ідіотські

Дискурс про "військовим, які не на передку, не потрібні такі високі зарплати" і "військові отримують втричі більше, ніж середня зарплата по країні" - ідіотський. Дискурс про "зараз погано з доходами, тому треба адаптувати витрати" (коштом військових) - ідіотський. Дискурс "військові, що в тилу і зараз не воюють, а дивляться ролики на ютуб, мають отримувати менше" - ідіотський. Боже, я це реально ж прочитав. Реально! Це все ідіотизм, навіть якщо цю дискусію запустив "мобілізований у львівську Нацгвардію".

(Колись, мабуть, треба написати, як так відбувається, що люди "мобілізуються" в охорону будки на околиці Ужгорода і перебувають там постійно, але у цьому конкретному випадку я свічку не тримав, тому утримаюсь).

Читайте також: 100 тисяч розбрату. Чи варто рахувати гроші військових?

Це все про "щось забагато вони отримують" за рівнем ідіотизму приблизно як пости та новини на тему "засоби ППО дорожчі за російські ракети, Україна витрачає на збиття ракет набагато більше ніж Росія на їх запуск". Знаєте, чому це говорить про порушену наглухо логіку людей, які це пишуть? Бо в них неправильно визначена база для аналізу/порівняння. Витрати на ППО треба порівнювати не з вартістю ракет. А з вартістю майна та потенційними економічними збитками, яких ППО дозволило уникнути. Витрати на зарплату військових треба оцінювати не відносно "цивільних" професій чи того, що "ото мобілізовані звикнуть до нормальних зарплат і їм буде важко повернутися у цивільне життя" (А що, війну вже виграно? Вже все?).

Читайте також: "Кидати" нас точно не збираються

Оцінювати доречність ЗП військових треба відносно а) ризиків; б) обмежень; в) непередбачуваних витрат під час і після війни, з якими ці люди матимуть справу; г) непередбачуваності строку перебування на війні (так, цивільний може завтра звільнитися і шукати іншу роботу, у військового немає такої можливості, у мобілізованого де-факто теж нема)

Оцінювати доречність ЗП військових треба відносно а) ризиків; б) обмежень; в) непередбачуваних витрат під час і після війни, з якими ці люди матимуть справу; г) непередбачуваності строку перебування на війні (так, цивільний може завтра звільнитися і шукати іншу роботу, у військового немає такої можливості, у мобілізованого де-факто теж нема).

Якщо хтось не знав, армія — це постійне навантаження на психіку та фізичний стан. Це підвищені ризики та апріорі звужені права. Це неможливість бачити родину, мати нормальне дозвілля. Необхідність постійно жити під тиском дуже недосконалої бюрократичної машини й (наприклад) компенсувати рака-інтенданта власним коштом. Не тільки на передку. Так, для багатьох 40-100 тис. це гроші, які вони бачать вперше в житті. Але це не тому, що це дуже багато. Атому, що ми — дуже бідна країна. А люди, які до війни заробляли 2+ тис доларів (нездійсненна мрія для більшості українців), іноді про це наглухо не пам'ятають.

Читайте також: Ціна Соледара — наш наступ

Військові (в тому числі — мобілізовані) мають апріорі мати більшу матеріальне заохочення ніж будь-які цивільні спеціальності тільки вже тому, що вони залишають можливість усім іншим працювати й більш-менш нормально жити

Так, зараз військові (в тому числі — мобілізовані) мають апріорі мати більшу матеріальне заохочення ніж будь-які цивільні спеціальності тільки вже тому, що вони залишають можливість усім іншим працювати й більш-менш нормально жити.

Я сьогодні був учасником двох зустрічей з українським бізнесом. Жоден з учасників не казав про те, що йому важко утримувати військових. Вони казали, що їм важко без електрики. І важко, бо державна економічна політика калічна. Була, є і найближчим часом буде. Як їх дістало блокування податкових накладних, кончені суди. Як виробників дістало, що українська держава останні 30 років не закуповує українське, навіть коли воно краще і дешевше (так, коли український виробник дискримінується за фактом того що він український). І це по більшій частині позицій не змінилося ані 2014, ані зараз. А військовим бізнес вдячний, що вони живі та можуть працювати. Це у фантазерів-теоретиків щось з контактами з реальністю не так.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.