Путін втрачає довіру росіян через удари України вглиб країни, — Le Monde

Удари вперше дійшли не лише до прифронтових регіонів, а й до Москви, Санкт-Петербурга і Сибіру — там росіяни вперше в житті побачили війну зі своїх вікон. Найпоказовіший приклад — удар 6 липня по Омському НПЗ у Західному Сибіру, за 2800 км від Києва: найбільший завод країни зупинив роботу. "Сибір тепер у зоні досяжності", — заявив із цього приводу Володимир Зеленський.

Головний удар припав саме на психологію росіян, а не лише на економіку. Черги на заправках розтяглися по всій країні, і, за оцінкою економіста Андрія Яковлєва з Вільного університету Берліна, реальне падіння переробних потужностей (40%) саме по собі не пояснює масштабу дефіциту. Куди більшу роль відіграло те, що влада приховує реальний масштаб ударів і водночас штучно тримає ціни низькими — тож люди не вірять офіційним заявам, готуються до гіршого і скуповують пальне про запас, хоча це й означає довгі черги. Так недовіра сама підживлює кризу.

Спроби влади владнати ситуацію лише посилюють відчуття, що система тріщить: за словами економіста Ніколая Кульбаки з Європейського гуманітарного університету у Вільнюсі, швидко замінити пошкоджену логістику НПЗ нереально — цистерни належать приватним компаніям, яких не можна мобілізувати указом, а обмеження купівлі пального за QR-кодами й перехід на бензин нижчої якості лише підживлюють чорний ринок, адже держкомпанії й військові діятимуть в обхід цих же обмежень.

Економіка Росії вже відчуває ціну війни: зростання сповільнюється, дефіцит бюджету розширюється, а вищі ціни на нафту лише тимчасово згладжують ситуацію, не покриваючи зростаючих витрат на війну. Європейські розвідки у червневому звіті йдуть далі й попереджають про ризик банківської кризи: минулого року в Росії збанкрутувало близько 500 тисяч малих і середніх підприємств — майже на третину більше, ніж роком раніше. Додає тривоги й те, що росіяни досі пам'ятають, як втратили заощадження під час дефолту 1998 року, — тож ризик, що вкладники розчаруються в банках і зараз, цілком реальний.

Паливна криза в РФ

Дефіцит пального в Росії розгортається з кінця травня — тоді обмеження на продаж бензину охопили Москву, Петербург та окуповані території: мережі АЗС ввели ліміти на відпуск пального в одні руки, а в окупованому Криму пальне почали продавати лише за талонами.

17 червня стало відомо, що Росія планує імпортувати бензин морем з країн Азії, не уточнюючи, з яких саме, — тоді йшлося лише про можливий розгляд Китаю, Сінгапуру та Південної Кореї.

Криза відчутно загострилася до кінця червня: дефіцит пального охопив усі 11 часових поясів Росії, на заправках виникли черги, а ціни на бензин зросли до рекордного рівня. Того ж тижня стало відомо, що Росія засекретила статистику цін на бензин і дизель — уряд виключив ці дані з відкритого доступу.

1 липня стало відомо, що Росія розпочала морські поставки бензину з Індії, намагаючись подолати паливну кризу, спричинену українськими ударами по нафтовій інфраструктурі. З Індії вже відправлено щонайменше 60 тис. тонн пального двома танкерами.

Через дефіцит пального в деяких регіонах РФ росіяни почали пересідати на коней — вони виявилися дешевшими за автомобілі УАЗ і не потребують бензину.

Пошуковий запит "як зробити бензин" встановив у "Яндексі" рекорд з початку війни в РФ — у червні його шукали втричі частіше, ніж місяцем раніше, а найактивніше ним цікавилися в Москві, Санкт-Петербурзі та окупованому Криму.