Відновити енергетичне коло: як влаштована система енергопостачання Києва та чи є сенс відбудовувати знищені ТЕЦ

Що таке "Київське енергетичне кільце"

Впродовж останніх тижнів все частіше лунає "ворог розбив київське енергетичне кільце". Утім це не означає, що Київ в енергетичному плані такий-собі острів, оточений енергетичним колом. Насправді йдеться про лінії електропередачі та підстанції, які оточують столицю, а також електростанції і теплоелектроцентралі, розташовані всередині умовного кола.     

"Київське енергокільце – у  вузькому розумінні це мережа передачі електричної енергії напругою 330 кВ довкола Києва. У широкому розумінні, про яке зараз говорять, це енергокільце плюс підключені основні ТЕЦ, по яких зараз б'є ворог, та Київська ГЕС, а також підстанції більш високої напруги, які фактично забезпечують взаємодію цього енергокільця з єдиною енергетичною системою країни, – пояснює  віцепрезидент Energy Club, ексголова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Валерій Безус. – Жодних розмов про те, що може бути якась альтернатива київському енергокільцю у професійних колах не може бути. Його не можна не відновлювати. Є лише питання підвищення його стійкості".

Київські ГЕС та ГАЕС у Вишгороді, фото: Wikipedia

За словами фахівця, йдеться про стійкість як відносно природних катаклізмів, так воєнних ризиків – ракетних та дронових атак, терактів, кібератак. 

"Що стосується військово-терористичних атак, які зараз відбуваються, то рівень безпеки можна підвищити, але повністю його забезпечити неможливо. Бо ціна рішень, які б убезпечували енергосистему активним та пасивним захистом тобто, система ППО плюс фізичний захист, космічна. Жодна економіка енергетики цього не витримає", – каже Валерій Безус.

За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, якщо говорити про енергетичне кільце саме як про високовольтні лінії електропередачі та підстанції довкола Києва Укренерго, то вони мають пошкодження, але не знищені. Київська підстанція 750 кВ, через яку до Києва постачають електроенергію з Рівненської АЕС також періодично зазнає атак, але її відновлюють. 

"Основне обладнання підстанцій – це трансформатори. Вони перебувають під другим  рівнем інженерного захисту. Тому, в принципі, трансформатори цілі, але інше обладнання пошкоджується, його відновлюють, і так по колу", – каже Володимир Омельченко. 

Скільки електроенергії споживає столиця

За оцінкою Володимира Омельченка, Київ в середньому споживає 1500 МВт електроенергії. У пікові періоди енергоспоживання столиці сягає 1700-1800 МВт – це майже як потужність двох атомних енергоблоків.  Тож аби забезпечити енергетичну стійкість Києва, варто довкола міста розбудовувати децентралізовану генерацію.  

"Це і когенерація, і сонячні станції, і електростанції на біометані, і потужний Energy Storage.  У самому Києві також треба будувати, щоб система була більш збалансована. Треба, щоб Київ хоча б відсотків на 50 забезпечував себе електроенергією, тому варто збудувати десь 600-700 МВт децентралізованої генерації. Це реальні речі. Якщо активно цим зайнятись, можна впоратись за 2,5 – 3 роки", – каже Володимир Омельченко. 

Тобто йдеться про те, щоб Київ міг себе частково забезпечувати електроенергією на випадок, якщо через пошкодження підстанцій не буде можливості отримати її з-поза меж умовного кільця, тобто з об’єднаної енергосистеми.

фото: НЕК "Укренерго"

"Розглядати ситуацію умовно незалежного функціонування мікроенергетичної системи як сталого рішення абсурдно. Йдеться, про те, аби забезпечити функціонування на кризовий період – поки не відновлять можливості передачі електроенергії з ОЕС, – каже Валерій Безус. –  В умовах війни, з наявністю таких засобів ураження як балістичні ракети та шахеди ставити завдання на 100% забезпечити незалежне функціонування Києва, навіть не треба намагатись. Нам треба визначити рівень забезпечення, аби в умовах зими не допустити техногенної катастрофи. І від цього рівня, на мій погляд, треба і відштовхуватись, ставлячи завдання, розробляючи план Б та план В".  

Йдеться, насамперед про забезпечення певного рівня санітарних вимог. 

"У нас є нормативні вимоги з часів Радянського Союзу, що у житлових приміщеннях має бути не менше 20° С. Треба чесно визнати, що в кризовій ситуації регламентована температура може впасти, наприклад, до 15° С, але це має відбуватися, умовно, впродовж п'яти годин. Тобто треба визначити мінімально допустимі умови, погодити їх з громадськістю і відповідно до цього ставити технічні завдання", – каже експерт.

Чи варто відновлювати зруйновані київські ТЕЦ

Система теплопостачання Києва тримається на трьох ТЕЦ – Дарницькій (ТЕЦ-4), ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, які генерують як теплову, так і електричну енергію. Є ще майже дві сотні дрібних котелень, однак найбільш густонаселені мікрорайони столиці залежать саме від великих ТЕЦ. Однак система, яка працювала доволі ефективно у мирний час, стала ахілесовою п’ятою столиці під час війни. Росія цієї зими зосередила атаки на цих теплоелектроцентралях, і після кожного обстрілу тисячі будинків залишились не лише без електрики, а й без тепла. Відтак, міському голові Києва Віталію Кличку закидають, що за чотири роки війни можна було розбудувати мережу локальних котелень. 

зруйнована Дарницька ТЕЦ, фото: ТОВ "Євро-Реконструкція"

Попри критику, мер наполягає, що повністю замінити систему централізованого опалення столиці (найбільшу в Європі і побудовану колись під великі ТЕЦ) на теплозабезпечення локальними джерелами тепла чи когенераційними установками неможливо.

"При цьому напрям розвитку когенерації є однозначно важливим — для додаткової генерації електроенергії для критичної інфраструктури та інших міських потреб. Тобто впроваджувати альтернативні технології потрібно паралельно з модернізацією і захистом централізованої системи теплопостачання", – повідомив Віталій Кличко після засідання ради з енергетичної безпеки та стійкості Києва. 

"Варто подумати, чи усе треба відновлювати. Якщо говорити про ТЕЦ, то можна починати відновлення саме з теплової частини, а не електроенергетичної. Треба дивитись, яке обладнання, можливо, залишилось у країнах, які відмовились від великих ТЕЦ, і воно у них є на складах. Наприклад, Литви нам привезли там достатньо велику кількість обладнання, – каже Володимир Омельченко. – Можливо, до наступної зими вдасться відновити 30-40 % теплової генерації від того, що було на ТЕЦ. Але цього недостатньо і знову ж таки – ризиковано. Бо хто сказав, що рашисти у наступну зиму не будуть обстрілювати ці ТЕЦ? Ставити життєдіяльність цілого Лівого берега (а там півтора мільйона проживає) у залежність від кількох ТЕЦ – неправильно". 

За його словами, поряд з відновленням пошкоджень ТЕЦ требу будувати мобільні модульні котельні потужністю до 10 МВт. 50-70 таких котелень можна збудувати  достатньо швидко і вони значно дешевші, ніж когенераційні установки, які генерують і тепло, і електрику. Також потрібно будувати газопоршневі електростанції.

Натомість Валерій Безус переконаний, що Києву варто зберегти цілісність теплоенергетичної системи міста Києва абсолютно необхідно, бо розподілена теплогенерація коштуватиме споживачам дорожче. Тож, скажімо, блочно-модульні котельні можуть бути лише тимчасовим джерелом теплопостачання – доки не мине кризовий період.

"ТЕЦ потрібно відновлювати. Звичайно, треба забезпечити можливість роботи додаткової малої розподіленої високоефективної когенерації. Щодо потужностей –  можна сперечатися. На мою думку, 100-120 МВт розподіленої високоефективної малої когенерації для міста Києва може бути достатньо для функціонування в  пріоритетному режимі. Також потрібно приблизно 200 МВт встановленої потужності блочно-модульних котелень, які можна було б швидко включати і швидко консервувати після закінчення кризових періодів, – каже Валерій Безус. І це відносно дешеве рішення для того, щоб включати оцей от план А, план Б, і план В, – Але в принципі та модель теплозабезпечення Києва, яка функціонувала до повномасштабного вторгення, є достатньо здоровою і такою, яка відкриває перспективу якісної модернізації. Це спадок Радянського Союзу, але це – хороший спадок і він далеко не в кожному місті збережений на тому рівні, як в Києві, на жаль".