Форум видавців-2021 – 7 незвичайних книжок, на які варто звернути увагу

Ренсом Ріґґз. Спустошення Диявольського Акра. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021

Ця фінальна частина циклу про дивних дітей - бестселер The New York Times, USA Today та The Wall Street Journal. За сюжетом, дивом уцілівши під час колапсу часової петлі Ві, Джейкоб і Нур опиняються там, де все почалося, — у будинку діда Портмана. Вони мають якнайшвидше повернутися до друзів, щоб повідомити: зло таки воскресло, воно сильніше, ніж будь-коли, тож усьому Дивосвіту загрожує смертельна небезпека. Буремні часи вимагають мужності й аж ніяк не дитячих рішень, однак Джейкобу з друзями до цього не звикати… Чи вдасться мешканцям Диявольського Акра вистояти у цій боротьбі попри дивні “спустошенн” і вдосконалену армію прибічників Коула? Чи втілиться в життя пророцтво про сімох визволителів, на яке покладають стільки надій? Здається, Коул от-от поневолить увесь Дивосвіт, однак і в нього є ахіллесова п’ята…”Двері злегка прочинилися, і в щілині з’явилася ведмежа морда. Усі поспіхом відступили назад до стіни — крім Едисона та пані Шуліки, які дозволили ведмедю себе обнюхати. — Bonjour, Jacques, — доброзичливо привіталася з ним імбрина. — J’ai amené des invités pour rendre visite à ma soeur. Ведмідь відступив від дверей, щоби ми змогли увійти. — Це Жак, один із ведмегримів моєї сестри, — пояснила пані Шуліка, — він охороняє вхід до цієї петлі. — Радий знайомству, — мовив Едисон, та ведмідь озвався бурчанням, і це трохи образило пса. — Ні, я не глузую з тебе. Серед моїх найкращих друзів є ведмеді. Ведмідь ще трохи подався назад, щоб нас пропустити”. Цікаво, що фотографії, якими рясно ілюстрована ця книжка, автентичні, вінтажні, знайдені шляхом тривалих пошуків, про що нагадує автор. Їх старанно збирали впродовж кількох років на блошиних ринках, виставках старих газет і в архівах колекціонерів.

Андрій Горбунов. Розволокнення. – К: Фенікс, 2021

Дивовижна історія приватного детектива Тіма Ворпера у цій книжці – це захоплива подорож у світ незнаного, а якщо точніше, то перша у світі науково коректна історія про подорожі в часі. У будь-якому разі, на читача чекає 2079-рік, де про можливість пересуватися у часовому просторі один з героїв оповіді, буденно розповідає у своїй лекції. “Я тримаюся за голову в марній спробі переварити все почуте. – Маю сказати, що ми з вашим дідусем ніколи не намагалися зупинити Гітлера чи врятувати Цезаря, – закінчує Кнопф. – У нас навіть не було дослідних моделей, здатних стрибнути настільки далеко в минуле. Також ми не створили в лабораторії жодного збіжного ланцюга; принаймні нам про це нічого не було відомо.”. Загалом книжка настільки науково правильна, що містить у кінці посилання на використані наукові роботи. Незважаючи на це, перед вами – пригодницький детектив, що не потребує для прочитання і розуміння жодних попередніх спеціалізованих знань. Крім того, у ньому є чотиривимірний квантовий секс, кольорові ілюстрації та QR-коди з посиланнями на відеоматеріали і терміни, не вигадані автором, а такі, що відповідають дійсності за межами книжки.

Радек Рак. Порожнє небо. – К.: Видавництво Жупанського, 2021

Автор цієї книжки родом із польського Підкарпаття, і в інтерв’ю часто говорить про себе як про нащадка польських селян-кріпаків. Тож не дивно, що ця подвійна оптика – міського жителя, який засвоїв культурні та літературні канони сучасного світу, та людини, яка намагається не забувати свого коріння, – накладає відбиток на його творчість. В якій з’являються химерно переплетені сюжети, де персонажі народної демонології та (квазі)історичні герої зіштовхуються у вирі місць та міст, занурюються в польське повсякдення останніх трьох століть, – та ще й так майстерно переплетені, що часом і не відділити міф від реальності. Зокрема у цьому романі в жанрі магічного реалізму маємо Люблін міжвоєнних років – і невелике русинське село на Підкарпатті. Алхіміки, чаклуни, демонічні та пекельні істоти, що крокують вулицями міста поряд з їхніми мешканцями, і трагедія людей, в яких залишається лише пам’ять про самих себе: пам’ять розмита й нетривка, де реальність поєднується із казкою та міфом; пам’ять, носієм якої є лише ті, хто пережив – і вижив. Пам’ять, яка відходить разом із ними. Місто й село, реальність і казка утворюють на сторінках книжки вигадливі візерунки.

Юлія Чернінька. Лицар Смарагдієвого Ордену. Дніпроленд. – К.: КМ-Букс, 2021

За сюжетом цієї фантастичної історії, у загадковий Портал між двома світами, який утворився на перетині славетних рік - Дніпра й Тисорії, стал потрапляти люди з нашого світу. А це неприпустимо, адже Терра Інкогніта, звідки чистильники викидають зайшлих гостей, не має ні минулого, ні майбутнього, у ній викривлений простір і час, і зависнути у ній можна на все життя. “Вид був фантастичний, як і всюди в Дніпроленді, лише гіперболізований, - дізнаємося ми про тамтешню Долину Здійснення Мрій. - Усе здавалося немов у безмежному достатку, якого можна досягти лише у мріях. Якщо квітів - то безкраї поля. Якщо спів птахів - то в терцію і у виконанні гігантських хорів. Якщо гірське джерело утамувати спрагу - то неодмінно з лимонаду. Якщо гриби на пеньку - то, звісно, із солодкого імбирного пряника». Закрити Портал, вирушивши у паралельну реальність назвою Дніпроленд – саме зі станції метро “Дніпро” - береться малий Ярослав, якому допомагає його хрещений і славнозвісний котик Вовко-Славко.  Авторкою створений цілий дивосвіт, в якому живуть і друзі – професор Голдрик, старійшина Горс – і вороги, яким протистоїть Лицар Смарагдієвого ордену, знайомий нам з попередніх книжок серії,  які свого часу увійшли до довгих списків “Книга року BBC” та Всеукраїнського рейтингу “Книга року”.


 

Павло Матюша. Коло з крапкою. – К.: Фенікс, 2021

Автор циклу новел, зібраних у цій книжці, пропонує спершу зануритися у міжнародний політичний детектив шпигунського типу, а потім продовжити спуск на глибину життєвих стосунків, які панували у недалеких двотисячних. Крім іронічного тону, на який заслуговують наші можновладці, у збірці чимало серйозної аналітики художнього характеру та прогнозів на майбутнє. Чи справдилися вони – вирахувати легко, адже писалася збірка 2008 року. “Я – молодий держслужбовець, якого, немов мокрим рядном, накрило від усвідомлення місця, в якому я перебував, - згадує автор ті часи. - Патріотичне піднесення після Помаранчевої революції почало спадати. Ще ніхто не здогадувався про дуже близьке захоплення влади тим, хто програв у третьому турі, і про майбутню Революцію гідності. Я працював у Верховній Раді та був свідком подій, які для більшості людей залишалися невидимими за важкими темними кулісами. Мені хотілося ділитися цим досвідом, адже найгірші штампи виявилися правдою. Всім нам прагнулося іншого розвитку подій для нашої країни – без кумівства та корупції. Розвитку, заснованого на відкритості й чесній ініціативі. Бажання бути почутим і бетонне мовчання у відповідь від видавців, яким надсилав рукопис, майже змусили мене зійти з літературної стежки. Якоїсь миті мені навіть здалося, що в цій сфері все працювало за схожими принципами, як у Верховній Раді. Відтоді змінилася країна, змінився я сам, але деякі речі не міняються. Якщо розмовляти з вітром – вітер не заговорить у відповідь. Але шукайте – і знайдете, стукайте – і вам відчинять. Коли я написав чотири новели про ту дійсність, яка існувала тоді довкола мене, а також, вочевидь, у мені самому, я не знав, що позитивну відповідь отримаю аж через 12 років”.

Сергій Соколов. Дрімкотіння для Поліни. - К.: Саміт-книга, 2021

Непідробний ліризм у цій збірці ґрунтується на таких, здавалося, простих речах, як буденне життя. Утім, уміння запримітити у ньому цілий казковий всесвіт, надихаючись поетикою цих речей, а насамперед, як вказано у вихідних даних книжки – живою музою автора: дівчинкою Поліною, для якої й створено це диво – здатен, погодьмося, не кожний. Тож часом щирі почуття, буденні радощі, радісні очікування – це те, що найбільше важить у житті, надаючи йому сенс. І зрозуміло, що таке можливо лише за спілкування зі щирою і відкритою душею, тобто з дитиною, чиї відчуття відверті, а увага до вас – непідробна. Тож що може бути краще за чисту емоцію дитини? Вона вперше сіла, поповзла або радіє, коли прийшов дідусь чи бабуся. Ці моменти в житті кожного малюка можна прирівняти до історичних подій планетарного масштабу. Власне, ця ілюстрована збірка віршів — це й є спроба збагнути, відчути та описати емоції дитини, переживаючи і спостерігаючи за неповторними моментами її життя. “Це вірші очима моєї доньки Поліни, - зауважує автор, - якими вона нагородила мене і надихнула записати на папері. Чиста любов до світу і радість через зміни самого себе — це квінтесенція віршів нашого з вами дитинства. Читайте вірші разом з малюками і знову ловіть відчуття радості й щастя”. Що ж до віршиків, то вони у цій книжці – і веселі, і кумедні, і навіть філософські. “Хто там грає на гітарі? / Хто співає там у парі? / Хто танцює гопака / Із завзяттям гусака? / То мій тато гучно грає / Краще навіть й не буває. / Я до нього поверну / Тричі кашу проковтну / Три акорди – й кашу з’їм / З задоволенням моїм. / Щоб поїсти, грати слід. / То концерт, а не обід”.

Сергій Щербаков. Ніщо не істина: стисла історія людської дурості. – Х.: Фабула, 2021

Автор цієї книжки, використовуючи метод “від зворотного”, по суті, перевертає все з ніг на голову – щоби читач, за традицією, повстав з канапи, вигукнувши класичне: “Тварюка я тремтячи чи право маю?” Насамперед – право дізнатися хоч один інакший варіант “правди”, яка існує у нашій Матриці. Так, автор з’ясовує, чому корупцію потрібно заохочувати, а власну дружину — підштовхувати до зради., яка це дурня — подорожувати, займатися аматорським спортом (пропонуючи 50 відтінків спортивного мазохізму) і ходити на вибори. чому бізнесменам у жодному разі не треба витрачати час на нетворкінг або створювати особистий бренд, і навіщо виправдовувати брехню як життєву стратегію, кладучи вінок на могилу статистики разом з її методологією. “Якщо раптом ви молода мама, топменеджер, TikTok-блогер або будь-який інший типаж надмірно зайнятої людини, що навіть вітер пускає за розкладом, - уточнює автор. - то ось вам стислий переказ книжки: жодної остаточної правди не існує і не з’явиться, а все, у чому ви на 100 % упевнені сьогодні, зі стовідсотковою гарантією втратить актуальність, зміниться до непізнаваності або відімре — варто лише почекати. Краще кажучи — "ніщо не істина”.