Гола тусовка Кіркорова і знищений "Новочеркаськ"

Розкручування жорсткої обструкції учасників голої вечірки, на перший погляд, здається виключно неадекватною реакцією автократії на тусовку, яка заїлася і втратила відчуття часу. Але, мені здається, процеси, запущені зараз, мають дещо глибший, системніший характер.

Почати потрібно з того, що перша реакція влади не передбачала якихось кардинальних речей. Все виглядало так, що артисти проситимуть вибачення і справа спуститься на гальмах.

Але тут "несподівано втрутилися" ЗСУ, які знищили БДК "Новочеркаськ". І в Кремлі, судячи з усього, прийняли рішення максимально посилити історію з голою вечіркою і тим самим закрити в інформпросторі питання знищення корабля. І все може б теж на цьому завершилося, але в Кремлі було прийнято рішення показово принизити та покарати учасників вечірки. Якщо говорити історичними паралелями, які завжди кульгаві — це така собі, сучасна реінкарнація справи журналів "Звєзда" і "Ленінград".

Читайте також: Визнають — не визнають? Путін і поріг легітимності

Вся ця тусовка, м'яко кажучи, не антивладна і зовсім не виступає проти Путіна. Але вона дратує Кремль недостатньою лояльністю. Владі потрібні шамани (новітній Кобзон), а не кіркорови, які явно мають за собою шлейф гомосексуальності, вседозволеності та спогадів про вільне життя не лише з гей-клубами, а й просто більш заможним і безтурботним для більшості росіян періодом. Кіркорови та собчаки — це символи недобитого лібералізму, який у будь-який момент може підняти голову. Але вся ця історія — це вершина айсберга.

Як на мене, є ще один важливий аспект, значно складніший за попередній. Це початок дуже складної перебудови державної моделі РФ, згідно з новими ввідними (скасування ідеї транзиту влади й повна втрата навіть квазіопозиції). Зараз конкурують між собою дві моделі: одна, яку можемо умовно вважати моделлю Патрушева і назвати "неоандроповщиною". Суть її зводиться до повного підпорядкування всіх процесів силовикам з керівною і спрямовувальною роллю ФСБ. Головним союзником Патрушева тут виступає керівник Ростеху Чемезов.

Друга модель, яку можемо умовно назвати моделлю Кірієнка, передбачає утворення балансу між силовиками і якимось гібридом новітньої КПРС чи навіть КПК, яка забезпечує цивільні соціальні ліфти й відповідає, перш за все, за економіку та соціалку.

Читайте також: Чому вибори в Росії важливі й для нас?

Яка модель переможе, сказати важко (звільнення Кірієнка, про яке останнім часом заговорили, зовсім не означає смерть цієї концепції). Поки точно більше шансів у першої моделі, але Путін явно боятиметься надмірного посилення силовиків. Є ще один козир у другої моделі: при ній телевізор не буде таким скучним, а значить система управління населенням не буде зводитися виключно до страху. Правда, питання, чи це важливо Путіну зараз — відкрите.

Росія вступає в період трансформації системи. І від цієї трансформації буде, багато в чому залежати не лише те, що відбуватиметься в Росії завтра, але й через кілька років.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.