Його роботи продають за сотні тисяч доларів: 150 років тому народився київський художник Олександр Мурашко

Його картини, сповнені світла, кольору та розуміння простого життя, здобули визнання не лише в Україні, але й у Європі. Проте життя художника обірвалося трагічно від рук більшовиків, залишивши по собі спадщину, яка й досі надихає та вражає. 

Еспресо детальніше розповість про постать Олександра Мурашко.

Біографія художника

Мурашко з дружиною, фото: Вікіпедія

Олександр Олександрович Мурашко (при народженні Крачковський) народився 26 серпня (7 вересня) 1875 року в Києві, в епоху, коли Україна перебувала під владою Російської імперії, а національна культура зазнавала значних утисків. 

Його дитинство було непростим: народжений поза шлюбом, він не знав свого батька, а мати, Марія Крачковська, залишила його у віці семи років на виховання бабусі в містечку Борзна на Чернігівщині. Вважається, що бабуся, проста селянка, прищепила хлопцеві любов до української природи та культури, розповідаючи історії про козацькі часи, які вплинули на його світогляд.

У восьмирічному віці Олександр таки возз’єднався з матір’ю, яка вийшла заміж за іконописця Олександра Мурашка, брата відомого художника і педагога Миколи Мурашка. Тоді сім’я переїхала до Чернігова, де вітчим володів іконописною майстернею і малий Олександр почав все більше цікавитися малярством.

Наприкінці 1880-х вони оселилися в Києві, де вітчим отримав замовлення на оздоблення Володимирського собору. Юний Олександр мав змогу спостерігати за роботою видатних художників, таких як Віктор Васнецов і Михайло Нестеров, що розпалило його пристрасть до мистецтва.

Проте шлях до мистецтва був непростим. Адже вітчим бачив у пасинку помічника для своєї майстерні і не підтримував його прагнення стати професійним художником. Тому у 15 років Олександр, не витримавши тиску, втік з дому, жив на вулицях Києва, ночуючи на схилах Дніпра та баржах, що призвело до проблем зі здоров’ям. 

Завдяки підтримці дядька Миколи Мурашка, засновника Київської малювальної школи, та професора Адріана Прахова, юнак отримав шанс навчатися. У 1894 році він вступив до Вищого художнього училища при Петербурзькій Академії мистецтв, а з 1896 року навчався в майстерні Іллі Рєпіна, який став його наставником і значно вплинув на його творчість.

Становлення художником та художній стиль

фото: Вікіпедія

Навчання в Петербурзі (1894–1900) стало переломним етапом у житті Мурашка. Під керівництвом Рєпіна він розвинув свій талант, зосередившись на портретному живописі та історичних темах. Його дипломна робота "Похорон кошового" (1900) відобразила козацьку тематику, натхненну розповідями бабусі та впливом Рєпіна. 

Ця картина здобула золоту медаль і дала Мурашку можливість навчатися за кордоном коштом Академії. У Парижі та Мюнхені він познайомився з імпресіонізмом і модерном, які сформували його унікальний стиль.

Повернувшись до України, Мурашко оселився в Києві, де його любов до рідної землі та культури проявилася в яскравих, сонячних полотнах. Він прагнув зробити Київ культурним центром, що відповідало духу національного відродження початку ХХ століття.

фото: Вікіпедія

Творчість Олександра Мурашка вирізняється синтезом реалізму, імпресіонізму та модерну. Він майстерно поєднував реалістичну точність із легкими, повітряними мазками імпресіонізму та декоративними елементами модерну. Його картини сповнені світла, кольору та емоційної глибини.

Цікаво, що Мурашко не писав парадних портретів, надаючи перевагу зображенням близьких людей – друзів, родичів, знайомих. Його портрети, такі як "Портрет дівчини в червоному капелюсі" (1902–1903) чи "Автопортрет" (1918), передають внутрішній світ персонажів через виразні жести, пози та пейзажне тло.

фото: Вікіпедія

Пейзаж у його творах відіграє важливу роль, доповнюючи образи та створюючи гармонію між людиною і природою. Мурашко експериментував зі світлом і тінями, що додавало його роботам динаміки та живості. Його картини, такі як "Карусель" чи "Селянська родина", відображають любов до української культури, а також новаторське бачення світу.

Мурашко здобув популярність ще за життя. Його роботи експонувалися на міжнародних виставках у Мюнхені, Парижі та інших європейських містах, де отримували схвальні відгуки критиків. 

У 1908 році на ювілейній виставці дядька Миколи Мурашка в Києві його полотна привернули значну увагу. У 1911–1912 роках він брав участь у виставках мюнхенського "Сецесіону", де його твори відзначали за новаторство та колористичну виразність. 

Загалом за роботами Мурашка стоїть помітний перехід українського малярства до європейських художніх течій початку XX ст. Він поєднував академічну школу з модерністськими впливами і вважався одним із найважливіших українських художників свого часу.

Громадська діяльність і погляди

фото: Вікіпедія

Олександр Мурашко був не лише художником, а й активним громадським діячем та педагогом. Зокрема, він викладав у Київському художньому училищі (1909–1912).

Мурашко мріяв про створення в Києві мистецького осередку світового рівня. У 1913 році він відкрив власну художню студію на горищі "першого київського хмарочоса" – будинку Гінзбурга на Інститутській. З цієї студії вийшли відомі митці, такі як Ниссон Шифрин, Борис Аронсон та Олександр Тишлер.

Мурашко також став одним із засновників Української академії мистецтв у 1917 році, виконуючи обов’язки ректора в останні місяці життя.

Крім цього він брав участь у створенні художніх об’єднань у Києві (зокрема "Нове товариство художників" та "Товариство київських художників"), надихаючи молоде покоління.

Його погляди були проукраїнськими, що в умовах подальшої більшовицької окупації робило його небезпечною постаттю для нової влади. Мурашко вірив у силу української культури та її здатність зайняти гідне місце в європейському мистецтві. Він писав: "Тут світло, тут сонце, тут чудова природа, тут своя культура", підкреслюючи любов до України.

Трагічна смерть

фото: Вікіпедія

Життя Олександра Мурашка трагічно обірвалося 14 червня 1919 року в Києві у віці 44 років. Повертаючись із дружиною Маргаритою Мурашко-Крюгер додому пізно ввечері, він був зупинений патрулем матросів-балтійців, які, ймовірно, виконували завдання більшовицької ЧК. 

Після перевірки документів дружину відпустили, а художника повели "розбиратися". Його застрелили пострілом у потилицю неподалік від будинку на вулиці Дорогожицькій. Офіційна версія більшовицької преси стверджувала, що Мурашка пограбували та вбили "бандити", однак вдова заперечувала це, адже на тілі залишилися цінні речі, такі як шпилька та черевики. Тому на думку багатьох істориків, скоріш за все, вбивство було політично мотивованим через проукраїнські погляди художника в період більшовицького терору в Києві. 

Поховали Мурашка на Лук’янівському цвинтарі.

Цінність картин і сучасна вартість

Картини Олександра Мурашка є надзвичайно цінними через їхню художню унікальність, історичне значення та обмежену кількість. Його твори зберігаються в Національному художньому музеї України, а також у приватних колекціях. 

Найвідоміші роботи, такі як згаданий "Портрет дівчини в червоному капелюсі", "Похорони кошового" та "Автопортрет", вважаються шедеврами українського мистецтва.

На міжнародних аукціонах картини Мурашка рідко з’являються через їхній статус національного надбання, але коли це відбувається, ціни можуть сягати сотень тисяч доларів. 

Наприклад, на аукціоні MacDougall’s в 2021 році полотно "Female Portrait" було продано за 312 000 фунтів стерлінгів (близько 17 млн грн). Варто відзначити, що аукціон MacDougall’s створений на російські гроші, тому як опинилася картина українського художника на цьому майданчику – не відомо.

Тож, Олександр Мурашко – одна з центральних фігур українського мистецтва початку XX століття: талановитий живописець, педагог і організатор мистецького життя Києва. Його роботи поєднують реалістичну традицію з європейським імпресіоністично-модерним впливом. Сьогодні його полотна – бажані лоти на ринку мистецтва, а його ім’я частина української історичної пам’яті.

Читайте також: "Долі не обирають…": 40 років з дня загибелі у радянському карцері видатного Василя Стуса