Земля вже не унікальна: NASA виявило найсильніші докази "слідів життя" на Марсі. Пояснюємо

Мікроби на Землі залишають у породах сліди у вигляді унікальних мінералів. Якщо такі мінерали знайдені на Марсі, це може свідчити про давнє життя? Можливо. 

Теперішнє дослідження, яке опубліковане в журналі Nature, викликало хвилю інтересу як серед науковців, так і публіки, адже відкриває нові перспективи для розуміння історії Марса та можливості існування життя в космосі. Чи дійсно ми не унікальні…? 

Більше про цю цікаву знахідку розповість Еспресо. 

Планета з водою, яка стала пустелею 

Земля та Марс, порівняння розмірів планет, фото: Вікіпедія

Люди здавна зачаровані Марсом, уявляючи його як потенційне місце, де могло існувати життя. З появою телескопів, а згодом супутників і марсоходів, вчені отримали можливість зазирнути в минуле Червоної планети. 

Хоча сучасний Марс виглядає сухим і безжиттєвим, велике число зібраних даних свідчить, що мільярди років тому на його поверхні текли річки, існували озера й, можливо, навіть океани. Тоді атмосфера була щільнішою, а клімат – теплішим і вологішим. Згодом планета почала втрачати свою атмосферу. Найімовірніша причина – зникнення глобального магнітного поля, яке колись захищало планету від сонячного вітру. Коли захист зник, потоки заряджених частинок із Сонця поступово "здули" більшість газів. Атмосфера стала тонкою, тиск упав, вода перестала існувати в рідкому вигляді – або замерзла, або випарувалася в космос.

Перші дослідження вчених не виявили якихось видимих ознак життя на планеті, але гіпотеза про приховане життя, яке могло існувати в епоху, коли вода була на Марсі, залишалася правдоподібною. Саме цю ідею тепер підтверджують нові дані, зібрані марсоходом Perseverance (або як його кличуть Персі), який вже майже п’ять років катається по Червоній планеті за сотні мільйонів кілометрів від нас.

Відкриття в кратері Єзеро: рік досліджень "леопардової" знахідки

Марсохід Perseverance, фото: NASA

У липні 2024 року марсохід Perseverance, працюючи в регіоні Неретва Валліс у кратері Єзеро, пробурив і взяв керн зі світло-тонкої, глинястої породи в древньому руслі річки. Він виявив незвичайний камінь, названий "Водоспад Чеява" (Cheyava Falls). Цей зразок, а також інші породи з формації "Яскравий Ангел" і ядра "Сапфіровий Каньйон", привернули увагу вчених завдяки своїм унікальним мінеральним і хімічним характеристикам, які помітні неозброєним оком. 

Протягом року міжнародна команда вчених аналізувала ці зразки за допомогою інструментів марсохода. Дослідження показало незвичайне поєднання хімічних і текстурних ознак: органічний вуглець у сполученні з сіркою, фосфором та залізом, а також дрібні "плями" (яких прозвали леопардовими) й кільцеподібні реакційні структури. За своїми властивостями вони можуть відповідати мінералам вівіаніту (залізо-фосфат) і грейгіту (залізо-сульфід).

На Землі подібні мінеральні комплекси часто утворюються завдяки діяльності мікроорганізмів як побічний продукт їхнього метаболізму. На Марсі ж ці елементи, згруповані в окремих ділянках породи, сформувалися за умов низької температури та наявності води – середовища, яке вважається сприятливим для зародження життя, що могло залишити такі сліди своєї діяльності.

"Поєднання цих мінералів є потенційним відбитком мікробного життя, яке використовувало б ці реакції для виробництва енергії для росту …. Це відкриття, знайдене у молодих осадових породах, свідчить про те, що Марс міг бути придатним для життя протягом довшого періоду або пізніше в історії планети, ніж вважалося раніше, і що старіші породи також можуть містити ознаки життя, які просто важче виявити", - відзначають у NASA.

"Сліди життя" на Марсі, фото: NASA

Шон Даффі, виконувач обов’язків адміністратора NASA, підкреслив на пресконференції: 

"Після року перевірок ми не можемо знайти іншого пояснення. Це цілком може бути найчіткіша ознака життя, яку ми коли-небудь знаходили на Марсі".

На відміну від попередніх знахідок, які завжди мали альтернативні небіологічні пояснення, ці мінеральні утворення та органічні сполуки важко пояснити без участі біологічних процесів.  

"Це підпис. Це свого роду залишковий слід. Це не саме життя. І воно точно могло походити від стародавнього життя, яке існувало мільярди років тому, а не є тим, що існує зараз", – сказав журналістам доктор Нікі Фокс, заступник адміністратора директорату наукових місій NASA.

Думки експертів: дивовижний прорив чи обережний оптимізм?

Наукова спільнота з ентузіазмом, але й з обережністю сприйняла цю новину. Хоч керівники місії й автори дослідження кажуть, що це – найсильніший випадок потенційної біосигнатури (слідів життя), який вдалося отримати на Марсі, але водночас підкреслюють потребу в обережності й верифікації всіх даних. Абіотичні (небіологічні) процеси, при певних комбінаціях, теж можуть давати схожі набори мінералів і хімії, хоч це і менш імовірно.

Тому остаточне підтвердження вимагає або повернення зразка на Землю для глибшого аналізу сучасними лабораторними методами, або дуже переконливих додаткових даних. 

Зокрема, Кеті Стек-Морґен, науковий співробітник програми Perseverance, зазначила: 

"Відкриття потенційної біосигнатури – це результат багатьох років наполегливої праці. Ми ділимося цими даними, але для остаточного підтвердження потрібні подальші дослідження на Землі. Хоча абіотичні пояснення того, що ми бачимо на "Яскравому Ангелі", менш ймовірні, враховуючи висновки статті, ми не можемо їх виключати".

Інші експерти, як-от автори дослідження в Nature, вказують на те, що нерівномірний розподіл мінералів у зразках посилює ймовірність їхнього біологічного походження. Проте вони теж застерігають, що хімічні процеси без участі життя теоретично також могли створити такі структури. Відповідно, щоб виключити ці альтернативні сценарії, вчені наполягають на необхідності повернення зразків на Землю для детального аналізу. Але є проблема, оскільки місія з повернення зразків наразі перебуває під загрозою недофінансування через позицію адміністрації президента США Дональда Трампа. 

Незалежні палеобіологи та геохіміки у коментарях для преси також відзначили: поєднання мінералів і органічних компонентів робить сценарій біогенезу правдоподібним, але аналогічні мінеральні трансформації можуть бути викликані й небіологічною хімією в присутності води й змін окиснювально-відновного режиму – тому доказ має бути кількісним і комплексним.

"Причина… чому ми не можемо стверджувати, що це щось більше, ніж потенційна біосигнатура, полягає в тому, що існують хімічні процеси, які можуть викликати подібні реакції за відсутності біології, і ми не можемо повністю виключити ці процеси лише на основі даних марсохода", – каже доктор Джоел Гуровіц, геохімік і планетолог з Університету Стоні-Брук.

Вчені, які шукають позаземне життя, часто цитують цитату популярного астронома Карла Сагана: "Надзвичайні твердження вимагають надзвичайних доказів". Поки що докази зі скелі "Водоспад Чеява" є інтригуючими, а не надзвичайними, наголошують експерти з якими поговорив The New York Times. 

Значення для людства: можливо, новий крок до розуміння нашого місця у Всесвіті

ілюстрація, як виглядатиме колонія на Марсі з ракетами Starship, фото: SpaceX

Це відкриття має далекосяжні наслідки для науки й людства загалом. Виявлення потенційних біосигнатур на Марсі підтверджує ідею, що життя могло існувати за межами Землі, а це кардинально змінює наше уявлення про космос і думку про унікальність життя.

Якщо ці зразки справді містять сліди давнього життя, це може стати першим прямим доказом його позаземного біологічного існування! Така знахідка відкриє безліч нових питань: як саме зароджується життя, які умови є критично важливими для його появи й збереження? Скільки форм життя може існувати серед мільярдів інших сонячних систем, що нас оточують? Чи є серед них цивілізації, схожі на нашу – або навіть набагато розвиненіші? І, зрештою, постане питання глибшого філософського та релігійного осмислення нашого місця у Всесвіті. 

Також така знахідка спонукає до роздумів про майбутнє дослідження Марса. Чи могли якісь організми пережити катаклізми, що перетворили Марс на пустелю? Вчені припускають, що в надрах планети, де можуть зберігатися запаси підземної води чи геотермальної енергії, або навіть під льодовими шапками, мікробне життя теоретично могло вижити. Хоч шанс дуже невеликий, та майбутні місії можуть пролити нове світло на долю Червоної планети. Якщо Space X та Ілону Маску вдасться вдосконалити свій Starship, цілком можливо, що в наступні 5-10 років людство зможе вперше зробити новий крок – відправити людину на Марс. Тоді ми знову зможемо почути славнозвісну фразу:

"Маленький крок для людини, але величезний стрибок для людства".

Читайте також: Starship із 10-го разу успішно злетів: прорив Маска на шляху до Марса чи лише чергова спроба. Пояснюємо