У Львові покажуть найзнаковіші словацькі фільми

Як культурну підтримку Україні, Словаччина представляє добірку своїх класичних та нових фільмів у програмі "Словацький фокус", що йтиме у Львівському кіноцентрі. Про це Еспресо.TV повідомили у прес-службі "Молодості".

Національне кіно Словаччини представлять глядачам у семи художніх та документальних стрічках: народний епос, романтичне кохання, конфлікт батьків і дітей, соціальні рефлексії та пошук колективної ідентичності народу, чия незалежність формувалася синхронно з українською.

"Сонце в тенетах" (1963)

Стрічка Штефана Угера – це історія кохання, що спалахує між молодими людьми. Вони обоє звикли ховати сумніви, брак досвіду і страх дорослого життя за маскою цинізму й заперечення суспільних норм. Цей фільм став ключовим у переході від соцреалістичних шаблонів 50-х років до Чехословацької нової хвилі 60-х, що принесла країні соціально критичне та експериментальне кіно.

"До кінця цієї ночі" (1965)

Дві чиновниці, що витрачають свої заощадження на кілька днів безтурботного життя; двоє сантехніків у пошуках еротичних пригод; будівельний підрядник, рішуче налаштований пропити зарплатню своїх робітників, та колишній майор, що спився через політичні переслідування. У режисера Петера Солана "До кінця цієї ночі"(1965) вони відкриють свої нездійснені мрії, ілюзії та розчарування. Перший в історії Словацького кіно експеримент без жорсткого сценарію, з наголосом на імпровізацію: у розпорядженні акторів були лише умовні ситуації та базові риси характерів.

"Пташки, сироти і блазні" (1969)

Події фільму-мозаїки Юрая Якубіско відбуваються у невизначеному місці в невизначений час. Троє стали сиротами внаслідок політичних переслідувань і тепер виживають лише завдяки своїй "нерозважливості" – життю, заснованому на грі та філософії радості. Після серпневих подій 1968 року намір режисера знати фільм про абсурдність і безнадію сучасного життя за два тижні оформився у кінопроект. Після того, як за цю стрічку Якубіско був нагороджений на кінофестивалі в Сорренто (Італія), в Радянському союзі її заборонили аж до 1989.

"Конопатий Макс і привиди" (1987)

Іще одна робота Якубіско, відомого також доробком дитячих фільмів. Їх  режисер знімав у масштабній міжнародній копродукції (в цьому випадку – Чехословаччина, ФРН, Австрія, Франція, Іспанія та Італія). Як і багато інших чехословацьких фільмів тих часів, "Конопатий Макс…" – пародія. Маленький сирота, що втікає від злих опікунів, потрапляє в замок Графа Франкенштейна – світ, сповнений таємничих і подекуди дивакуватих страховищ. Хоча жодне з них не схоже на інших, усі мають дещо спільне: їм дуже самотньо, й вони прагнуть дещиці любові та прихильності.

"Образи старого світу" (1972)

Фільм Душана Ганака – колекція чорно-білих сугестивних портретів старих людей зі словацької провінції. Вони насолоджуються приватною свободою навіть у час непевності й громадянського хаосу. Серед них – чоловік, який сам впрягається у плуг, безногий каліка, який між тим тримає вівцю, рубає дрова і навіть побудував будинок, колишній солдат австро-угорської армії, який зараз вирощує картоплю та інший, що розважає вівцю, граючи їй на волинці. Символами нестримної живучості та жаги до життя виступають фактури облич, рук і краєвидів. Ганак, якого ручна червона критика таврувала за стиль "естетики потворного", завдяки своєму чуйному ставленню до теми, зняв одну з найкращих робіт світової документалістики. Приголомшлива документальна стрічка Ганака була заборонена до 1988 року, доки про неї не заговорила світова спільнота кінокритиків. Фільм удостоївся численних міжнародних нагород, а у 2000 році словацькі критики визнали її найкращою національною картиною всіх часів.

"Ніжність" (1991)

Стрічка Мартіна Шуліка – кінокартина про стосунки на межі ніжності й жорстокості. Двадцятирічний Шімон, полишаючи батьківський дім, вирушає в подорож, аби знайти самого себе. На шляху він зустрічає Віктора й Марію – і чимдалі тим більше перебирає дивний спосіб життя цього подружжя. Це дебютний фільм Шуліка в ігровому кіно, який засвідчив внутрішній зв’язок режисера з чеським кіно 60-х та його неповторною лагідною інтонацією.

"Словаччина 2.0" (2014)

Найновіший колективний проект про 20 років незалежності Словаччини. Що таке "Словаччина"? Як пояснити визначення "Словаччини" останніх двадцяти років пересічному незнайомцю, гостю з іншої планети? Десять визнаних режисерів пропонують свої відповіді на ці питання – відповіді, зрозумілі людям різних поколінь, поглядів і способів життя. Фільм складається з 10-хвилинних фільмів різних жанрів: від драми, через анімацію й документалістику, до експериментального кіно. Про Словаччину і її феномен. 20 років. 10 думок. 1 фільм.