Провокативний Ройтбурд унаочнив у Львові "Хроніки чумного року"

Йдеться про інтелектуальні рефлексії відомого живописця, куратора, блогера, філософа  та очільника Одеського художнього музею на геополітичні та соціо-культурні  обставини в Україні.

Як акцентують організатори, Олександр Ройтбурд  увійшов в історію українського сучасного мистецтва ще в кінці 80-х років ХХ століття як лідер  середовища "нової хвилі" в одеському мистецтві. Взявши за лейтмотив своєї творчості становлення  в Україні громадянського суспільства, художник дуже часто провокує, іронізує і навіть жорстоко глузує, але не для епатажу, а щоби добитися відгуку від глядача, розбудити думку.  І йому це вдається. Приміром, хоча би розмірковуючи на тему глобальної пандемії, що є чудовим часом для мерзотників, коли можна і реваншистські марші провадити і двірцеві перевороти робити. 

За словами куратора виставки у Львові, мистецтвознавця Богдана Мисюги, Олександр Ройтбурд зумів взяти багато від "південноукраїнського декадентства", дуже вправно при цьому уникаючи  моралізаторства і тривіальних тем. 

"У своїх задумах Олександр Ройтбурд часто маніпулює сюжетами класичного мистецтва, цитує шедеври заради їхньої відкритості в інші часові виміри, - рекламує подію Львівська галерея мистецтв. -Торкаючись тематики цінностей різних релігій, моральних систем, Ройтбурд вибудовує свою іронічну лінію фундаментальної мудрості, позбавлену вікових стереотипів та обрядовості. Він є особливо цікавим для справжніх інтелектуалів, о трансформував у своїй творчості рефлексію на різні покоління українських демагогів, псевдопатріотів та циніків. Художник має активну громадську позицію щодо "маргіналізації культури". На тлі судових процесів із рейдерством одеського музею впродовж останнього року ця його виставка — справжня естетична віддушина для поціновувачів сучасного мистецтва”.

Варто додати, що виставка експонуватиметься у Львові до 31 серпня. Як і те, що 2009 року  картина Ройтбурда із серії "Прощавай, Караваджо!" була куплена на лондонському аукціоні Phіllіps de Puru & Co за рекордну на той час для українського живопису суму – 97 тисяч доларів.