Польща в прицілі РФ як можливість створення антипутінської коаліції

Можливо, парадоксально, але після атаки РФ на Польщу справді з’явились певні можливості для протидії Росії та її союзникам з боку Заходу й України. Багато в чому вони залежать від людського фактору, передусім сприйняття ситуації президентом США Трампом та його найближчим оточенням. У другу, але не в останню чергу, від європейських лідерів. Але, зрештою,  і від самої України. 

Чи призведе безпрецедентний інцидент до повороту у війні

Отже, уночі 10 вересня ударні безпілотники Росії цілеспрямовано атакували територію Польщі. Дрони-кілери й раніше залітали на територію Польщі, порушували її повітряний простір і вертольоти. Навіть було відомо, що Москва готувала дронові атаки на Польщу щонайменше з липня 2025 року, а на російських безпілотниках було зафіксовано польські SIM-карти . 

Однак ніколи раніше у Польщу не залітало так багато ударних безпілотників. Одразу після нічного нападу прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, виступаючи перед Сеймом зазначив, що до Польщі влетіло близько 19 дронів, додавши, що вперше частина з них прилетіла з території Білорусі. Крім дронів, на території Польщі знайшли уламки однієї ракети, повідомило МВС Польщі. 

Але нині поворотний момент у тому, що поляки вперше почали перехоплювати російські дрони-кілери над своєю територією, а частину з них польські військові змогли збити. Показовим стало й те, що знищувати дрони допомагала авіація НАТО та Нідерландів. Активну участь у перехопленні цілей брали винищувачі F-35A ПС Нідерландів спільно з винищувачами F-16 ВПС Польщі. Крім того, було приведено в стан бойової готовності ЗРК Patriot PAC-3 зі складу ВПС Німеччини, у повітря підіймався літак ДРЛВ Gulfstream G550 CAEW ВПС Італії.

фото: radiosvoboda

І все ж НАТО далі демонструє слабкість. 

Перший рівень слабкості – військовий: за різними даними, збито було від трьох до чотирьох атакуючих дронів. Тобто, Кремль досяг головної мети – продемонстрував на прикладі Польщі абсолютну неготовність системи ППО-ПРО Польщі, а відповідно, НАТО - до комбінованої ракетно-дронової атаки сучасного рівню. Це при тому, що Польща є беззаперечним лідером у переозброєнні Альянсу та витрачає на оборону 4,48% ВВП. 

Другий рівень слабкості – політичний. Військово-політичне керівництво Польщі настільки приголомшене, що навіть не спромоглося назвати Росію агресором. Звісно, васальна Білорусь вустами першого заступника міністра оборони країни встигла заявити про передачу Польщі інформації про “заблукалі” російські дрони та наплести історій про “знищення силами протиповітряної оборони країни над територією республіки” частини цих дронів. Крім того, медіа почали активно просувати інформацію про те, що мав місце наліт не БАК типу Shahed, а саме “Гербер”, тобто імітаційних безпілотників без смертоносної начинки – а значить, безпечних.   

Оглядачі слушно звернули увагу, що масштабна атака Польщі відбулася напередодні військових маневрів “Захід-2025” в Білорусі, які слугують певним щитом від ймовірної негативної для РФ реакції Заходу. Пам’ятають в Європі й заяви ще одного неадекватного росіянина – Мєдвєдєва, - про бажання змінити кордони Фінляндії та тлі колосального нарощування військ до 500 тисяч військових на півночі РФ, впритул до Скандинавських держав.

Через кілька годин Reuters з посиланням на власні джерела повідомив, що НАТО відмовилося визнати приліт російських дронів у Польщу нападом.

При цьому важко повірити, що йдеться про країну, яку видання POLITICO ще у листопаді 2022 року назвало  “новою військовою супердержавою Європи” .

Справді, якщо Польща, яка будує найбільшу сухопутну армію в Європі, як вказував The Telegraph  ще у березні 2023 року, тисне на гальма, то що казати про інші країни європейського НАТО? І чи не є така реакція запрошенням кривавого московського чекіста продовжити “збирання земель”?!

Моделювання майбутнього: як Європа принизливо крокує до неминучого зіткнення з РФ

Неважко здогадатися, чому для атаки обрана саме Польща. Адже з початку 90-х років ХХ століття Польща формувалася як винятковий форпост США. Без перебільшення, приниження Польщі дорівнює ляпасу Трампу від Путіна. І це відбулося після феєричних зустрічей злочинного диктатора з Трампом на Алясці, а потім – із Сі Цзіньпіном, а також Нарендрою Моді та Ким Чен Ином, - на полях саміту ШОС. Невербальною мовою Путін говорить: я вбиваю тисячі людей, руйную міста в центрі Європи, і мене за це тільки ще більше поважають.

Тому ключовим вузлом цієї історії очевидно стане реакція Трампа на тривожну подію у Польщі. Не якийсь заплутаний вислів, а саме реалізоване рішення чи дія. Бо якщо Трамп не продемонструє лідерства в Альянсі, то про 5 статтю Статуту організації і колективний захист можна буде забути. 

Чи можна знайти у події тінь Китаю? Чимало експертів висловилися саме за таку версію, адже після військового параду Сі Цзіньпін кинув відвертий виклик Вашингтону та майже напевно буде використовувати залежного від позиції Пекіну Путіна. Річ і про поставки важливої для підживлення воєнної машини РФ продукції та обладнання, і про закупівлю російських енергоносіїв. Існує додаткове припущення, яке стосується пропонованих Путіним для замирення з Америкою рідкоземельних металів, що не дуже подобається лідеру КНР. То ж, цілком можливо, що Сі Цзіньпін нав’язав Путіну ідею атаки Європи або масштабної провокації, здатної слугувати не тільки залякуванням, але й виведенням із рівноваги Трампа. Якщо так, то Путін опинився на певній розтяжці – у виборі між більш тісною дружбою з Китаєм та замиренням із США. Що ж, це повністю відповідає стратегії Сі Цзіньпіна: підтримувати режим Путіна рівно настільки, щоб той міг продовжувати вести війну, водночас перешкодити величі РФ та перетворенню її на самостійний полюс планетарного впливу.

Зрештою, наступ на Європу за підтримки союзників цілком відповідає загальній стратегії Путіна. У цьому контексті передбачення канцлера Німеччини Фрідріха Мерца починають трансформуватися у реальність: лише два дні тому він зауважив, що імперські плани російського диктатора Путіна не обмежаться лише Україною – навпаки, з неї все починається . 

Шанс для України: як його реалізувати

Так, Україна отримала новий шанс, навіть декілька. 

Передусім, за рахунок збільшення уваги до Польщі збільшити рівень співробітництва та взаємної підтримки. Про те, що Україна готова допомогти Польщі розбудувати належну систему оповіщення та захисту від таких російських викликів, відразу заявив президент Зеленський. 

Дехто, скажімо, колишній нардеп, а нині Ігор Луценко, військовослужбовець ЗСУ та громадський активіст, пішов ще далі. Він переконаний у потребі заявити про готовність направити визначену кількість антишахедних підрозділів у Польщу і надати іншу допомогу в організації протидронової оборони. А також заявити про готовність прийняти на навчання у наших центрах польських військових саме щодо збиття “шахедів”. 

Важливість Польщі важко переоцінити як у загальній політичній підтримці, так і у суто військовій допомозі. Саме Польщу розглядали як учасника субрегіонального військово-політичного союзу у складі “Британія-Польща-Україна”, а може ще й з країнами Балтії. Із Польщею разом можна було б масштабувати ракети й дрони (те, що вже розгортається в рамках українсько-британського технологічного хабу) – на додачу до її унікальної ролі хабу західного озброєння, що спрямовується Україні. Не зайвим буде пам’ятати, що Польща як покупець величезної кількості американської зброї має і ракети до ЗРС Patriot, і боєприпаси до РСЗВ HIMARS, включно балістичні ракети ATACMS. Звісно, це на випадок забезпечення спільного виживання.    

засідання Військово-дипломатичного корпусу в Генеральному штабі Польської армії., фото: Штаб Генеральний Війська Польського

 Другий шанс, і відповідно, другий рівень – Європа. 

Спільне рішення НАТО може забезпечити “закриття українського неба” від російських дронів і ракет, включно гіперзвукових. Також спільно можна було б масштабувати протидронові перехоплювачі, зенітні безпілотники та РЛС до них. Повітряні Сили ЗСУ на межі можливого у боротьбі з російськими ракетами і дронами, застосовуючи для цього армію з понад 200 одиниць радіолокаційних станцій Rada (зібраних по усьому світі). До того ж навіть цих РЛС не вистачає, і “бачать” вони “шахеди” лише за 5 км. А от свої РЛС ”Снов” розробки однієї з приватних компаній, прийнятої на озброєння у 2021 році (які на вежі “бачать” російський дрон вже за 50 км), не закупляються через нестачу коштів. Можна було б спільно виробляти й новітній український ЗРК, який за характеристиками не поступається німецькому IRIS-T, але в рази дешевший.   

Звісно, при інтеграції в європейський оборонний простір версій спільних розробок і виробництва зброї набагато більше, ніж суто українських. А наближення путінської війни до зіткнення з НАТО примусить прийняти Україну як актив, як частину Європи, що здатна активно оборонятися.

Нарешті третій шанс і новий геополітичний рівень - США. Усвідомлення Трампом неможливості домовлятися із Путіним здатне привести його до геополітичного повороту. Адже, в його партії чимало політиків, що адекватно оцінюють ситуацію. Наприклад, після нападу дронами на Польщу конгресмен-республіканець Джо Вілсон одразу закликав президента США Дональда Трампа відреагувати санкціями проти Росії і передати Україні зброю для ударів по території РФ. Серед іншого, Вілсон наголосив, що санкції мають стати інструментом економічного виснаження російської військової машини, а Україна повинна отримати зброю, здатну завдавати ударів безпосередньо по території РФ.

Як бізнесмен Трамп не може також ігнорувати позицію європейських союзників у НАТО щодо відмови від американської зброї – це явище може набрати обертів та мати негативний відбиток на американській воєнній економіці. Експорт зброї США за 2024 рік досяг рекорду – з цифрою 318,7 мільярда доларів . Однак послідовне відторгнення Європи може суттєво знизити прибутки американських оборонних компаній, і їх прихильність до Трампа. То ж закупівля для України ЗРС Patriot, РСЗВ HIMARS та сотень балістичних ракет було б одночасним внеском США і Європи. Саме час говорити про продаж чи передачу Україні також і крилатих ракет Tomahawk із базовою дальністю 1600 км. 

Пуск ракети Tomahawk з комплексу Typhon, США, фото: з відкритих джерел

Не менш, ніж ракети Tomahawk, Україні потрібні новітні ракети Precision Strike Missile (PrSM) із базовою дальністю 500 км. Бо це – балістика, яку в РФ збивати можуть лише умовно (попередню та вже стару версію - ATACMS, - в РФ практично не збивали) Для обох типів ракет - ATACMS і PrSM, - використовуються РСЗВ HIMARS, які в ЗСУ з літа 2022 року. Тобто, навіть на навчання часу не потрібно. Навіть 100 – 200 ракет могли б зробити потужний ефект, звісно, у комплексному використанні з іншими засобами ураження, передусім крилатими ракетами. 

 Не зайвим для України були б тактичні системи типу Avengers, Vampire і ПЗРК Stinger. А також зброя проти дронів типу Shahed/“Герань”, наприклад,  американський реактивний безпілотник Coyote, який можна пускати й з бойової машини M2 Bradley. А ще новітній бойовий 50-кіловатний лазер IM-SHORAD та артилерійський комплекс протиракетної оборони Phalanx CIWS з 20-мм Vulcan, що мають швидкість стрільби до 4500 пострілів на хвилину. Зокрема, його сухопутна версія Centurion C-RAM, що використовується в армії США для прикриття баз. 

Нарешті, США могли б також надати Україні в оренду або для тимчасового використання одну-дві батареї новітніх систем ПРО THAAD (дві такі батареї перекидалися в Ізраїль під час зростання напруги з Іраном, а загалом у розпорядженні армії США сім батарей системи THAAD). Щодо оренди, то для України було б вкрай важливо отримати наземний ракетний комплекс MRC Typhon із зенітними ракетами SM-6 (Standard Missile-6) та крилатими Tomahawk Block V. Раніше США розглядали тимчасове базування комплексу в Німеччини, а у лютому 2025 року цим комплексом США забезпечували захист Філіппін. Цей комплекс середньої дальності Україна разом із партнерами в Європі могла б орендувати або купити.

     Усі згадані проєкти виглядають фантастикою. Але пригадаємо, що генсек НАТО Марк Рютте передбачливо заявив на початку липня, що у разі рішення Китаю атакувати Тайвань, “найімовірніше” буде наказ залежному від Пекіну Путіну одночасно атакувати Європу – і Путін буде змушений підкоритися. Польський інцидент дуже може бути схожим на початок реалізації саме такого сценарію. Тож західний табір не має права надалі демонструвати очевидну слабкість.   

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.