Чемберлени та даладьє є і серед кліриків

Саме так сприймаю намагання деяких діячів, у тому числі релігійних, зараз "примиряти" Україну з Росією. А по суті — здати нас людоїдам в надії, що їх вони точно не будуть їсти.

Вже писав про це, але, мабуть, варто знову нагадати.

Чому так багато "друзів України" хочуть, щоби ми "сіли з росіянами та домовилися"?

Бо більшість з них виросли та сформувалися як особистості тоді, коли вони знали лише поняття "Росія" та "Soviet Union". В тому світі не існувало України. Тому для них внутрішньо легко сприйняти ідею, що світ може бути стабільним і "без України взагалі". Бо коли вони були молодими — так і було. Війни "не було" (ну "десь там", у Вʼєтнамі, Гондурасі, Анголі чи Афганістані, але не у Європі). Із Москвою співіснували, торгували.

Для них внутрішньо Україна — приблизно те саме, що для Чемберлена і Даладьє Судети та Чехословаччина, "невелика ціна" за "мир".

Читайте також: Бацила ідіотизму не є чимсь новим

До речі, обидва до останнього намагалися "не допускати ескалації", навіть після нападу нацистів на Польщу — дивіться опис "Дивної війни", або "Сидячої війни" (фр. - Drôle de guerre, англ. - Phoney War, нім. - Sitzkrieg).

Втішає лиш те, що прихильників таких ідей — меншість. Бо все ж таки історія здатна хоч чомусь, та й навчити.

Джерело

Про автора. Євстратій Зоря, архієрей Православної церкви України, митрополит Білоцерківський, речник Священного Синоду, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв'язків ПЦУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.