Чи готові європейці взяти долю Європи у свої руки?

Російський диктатор постійно грається з президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом "в мир". І той прийняв цю гру.

Хоча все це відбувається в той час, коли  Росія загрузла в Україні, її економіка переживає стрімке падіння, а Україна щодня завдає ударів по ключовій інфраструктурі Росії. Цивілізований світ повинен подвоїти санкції, припинити всю торгівлю з Російською Федерацією та подорожі московитів на Захід, повністю витіснити її зі світової арени та надати Україні набагато більше далекобійної зброї та літаків.

Умиротворення нації бандитів і терористів тільки провокує нове вторгнення до інших країн Європи. Та замість того, щоб зробити життя росіянам настільки незручним, щоб вони повстали проти Путіна і його злочинної камарильї, західники намагаються домовитися з диктатором, в якого вже закінчуються ресурси, й примусити Україну до капітуляції.

Трампівське марнославство та відчайдушне бажання за будь-яку ціну отримати Нобелівську премію миру, стало його ахіллесовою п’ятою. Ставка Трампа на Путіна виглядає дуже дивно. Як і те, чому він впритул не бачить, що було б очевидним для кожної розсудливої людини, – російський диктатор хоче не більше, ні менше, як знищення українського народу та зникнення Української держави з мапи світу.

"Мирне врегулювання", яке Україні і Заходу пропонує Москва, є нічим іншим, як знищенням української державності та ліквідацією провідної ролі західної цивілізації у світі. Чого добивається Російська Федерація разом з Китаєм, й тому єдиним виходом стає перемогти Росію в Україні. І це потрібно зробити не тільки заради України, цього вимагає весь хід сучасної світової історії.

Читайте також: Доля демократії в часи популізму

Путін постійно кидає виклики Трампу, а той удає, що це складова частина переговорного процесу з Кремлем, за якою проглядаються якісь можливі домовленості. Все повторюється регулярно і виникає побоювання, що це триватиме доти, поки 47 президент Сполучених Штатів залишатиметься в Білому домі. І  зводиться до того, що багато розмов, але мало дій.

То ж скільки часу Америка та Європа збираються терпіти  путінські нісенітниці, перш ніж нададуть необхідну підтримку Україні, котрої буде достатньо, щоб усунути російську загрозу для нашої планети?

Коли нарешті Дональд Трамп і європейські лідери зрозуміють, що Путіна потрібно перемогти в Україні? Адже він ніколи не відмовиться від своїх намірів знищити Україну, і якби це дійсно відбулося, то війна дуже швидко перейшла у свою другу фазу, поширившись на увесь Європейський континент.

Ситуація дуже схожа на те, якби Мексика вдерлася в американські штати в Техас, Каліфорнію, Аризону та Нью-Мексико, а європейці говорять Трампу: нічого страшного, нехай Мексика залишить ці штати собі. І не звертайте уваги на воєнні злочини, і поки ми цим займаємося, додаймо Мексику до G7. Адже головне "мир", а свої території ви колись, можливо, зможете повернути "дипломатичним шляхом" – тобто ніколи. Звісно, що такі пропозиції  американці вважали б абсурдними. Але чому це все пропонується Україні?

Скасування санкцій, щоб Росія могла відновити свою економіку та армію, не повинно бути дозволено, доки там не буде замінена нинішня путінська кегебістська мафія. Але Трамп вирішив діяти зовсім інакше і має намір вирвати для Путіна перемогу з пащі поразки в російсько-українській війні.

Путін ніколи не мав наміру зупиняти війну в Україні. Хто з оточення навіяв Трампу, що може бути інакше? Оскільки кремлівському фюреру абсолютно байдуже, скільки ще на цій війні загине росіян. В нього є старий порядок денний, щоб знову зробити Росію "могутньою". Дональд Трамп і Європа повинні триматися разом або назавжди втратити Україну на користь Московії.

Читайте також: 28 пунктів Дмітрієва — Віткоффа, або При чому тут логіка Трампа та наші вибори

Цілком прогнозовано, що Путін продовжуватиме тиснути, ухилятися, вбивати та імітацією можливості переговорів затягувати час, поки не зустріне силу, яка буде здатна його зупинити.

Але виглядає на те, що Трамп, з часу своєї другої президентської каденції, свідомо чи несвідомо, виконує роль адвоката Путіна. Який застосовує щодо президента Америки всі можливі політичні обманки, аби тільки той не вирішив допомогти по-справжньому Україні, цим зруйнувавши всі плани Кремля.

А так Дональд Трамп, попри всю свою зарозумілість, нікого не лякає. Якби він з моменту своєї інавгурації дотримувався послідовної лінії щодо України, то міг би здобути певний рівень довіри. Однак його надзвичайно непослідовна позиція показала його беззубим тигром. І в підсумку сталося так, що Трамп є частиною проблеми, а не частиною її вирішення. Він постійно демонструє, що його рішення щодо України такі ж мінливі, як осіння листопадова погода.

В залаштунках дипломатії мали б бути залучені внутрішні механізми, унеможливлюючи продовження розігрування Путіним чергових політичних обманок, які перетворюють переговорний процес на американські гірки. Що за задумом головного кремлівця, мусить збивати противника з пантелику, і примушувати його нервувати від невизначеності та непрогнозованості наступних дій Москви.

Поточна ситуація підводить до того, що Європа мусить взяти на себе відповідальність за можливі наслідки російсько-української війни. Та визнати, що підлабузництво перед Трампом ні до чого не призвело. Адже йому байдуже до того, що може бути з Україною далі, і він тримається за це. Трамп постійно розводить європейців: дає обіцянки, викликаючи хибну надію, потім від них відступає, і це повторюється знову і знову.

Тому зміна ставлення об’єднаної Європи до війни Росії в Україні єдина можливість перекрити шлях Росії для вторгнення далі на Європейський континент. Надавши необхідну допомогу Україні, Трамп міг би закінчити цю страшну війну ще декілька місяців тому. Але він цього не хоче, і однією з головних причин цього стало те, що він сподівається після війни на гешефтні угоди з Путіним, і ймовірність укладення таких угод домінує перед всім іншим.

Проте постійне коливання між підтримкою України та тяжінням до Росії, залежно від того, хто його останній більше розлютив, аж ніяк не допомагає. Навпаки, це лише продовжує війну та заохочує Путіна до подальших агресивних дій.

Читайте також: План "Бармаглот"

Вчора ввечері я дивився документальний фільм про дику природу, де прайд гієн переслідував стадо буйволів, чекаючи, поки один буйвол здригнеться, перш ніж вони нападуть на найслабшого члена. Ця ситуація дуже мені нагадала напад терористичної Росії на Україну. Адже Російська Федерація вирішила напасти на Українську державу, бо вона була поза  Євросоюзом та НАТО.

Російський диктатор Путін тероризує Україну, сподіваючись на те, що європейці здригнуться і відмовляться від допомоги українцям, не усвідомлюючи, що в такому разі, стануть наступною жертвою його злочинного режиму. Адже підштовхуючи Україну до капітуляції, Захід сам капітулює перед Російською Федерацією. Цим підтверджуючи хибну концепцію Путіна, що використання сили – це правильно.

Мир в Україні через демонстрацію сили Росії, мав би стати головною повісткою об’єднаної Європи. Оскільки дипломатичним шляхом домовитися з Москвою неможливо.

Всі подальші спроби умиротворити Путіна,  непублічно обіцяючи йому значні поступки за рахунок інтересів Української держави, ніколи ні до чого не призведуть. Росія хоче всю Україну, і не менше.

Тому Путін не повинен жодним чином, в якийсь спосіб чи формі бути винагороджений за свою агресію. І це єдина мирна угода, яку колективний Захід повинен розглядати.

Джерело

Про автора. Віктор Каспрук, журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.