Чому українські ракети — питання нашого виживання

Росія взяла свідому тактику терору мирного населення і час поговорити серйозно, чи можемо ми покращити наші можливості виживання. Ні, ніхто у світі поки не придумав ППО, яке збивало б 100% цілей. На прикладі військового конфлікту між Ізраїлем та Іраном ми бачимо, що навіть їхні міста не справляються — хоча скажімо відверто, там обоє учасників вчать у школах математику і не угробили свою інженерну галузь.

Найбільший удар по наших містах завдає саме іранська розробка «шахед», але після такого винаходу як мобільна вогнева група з осені 2022 року для боротьби з цим — у нас так і не зʼявилось.

Наші фахівці військової справи придумали кілька рішень, як цьому протидіяти, але донині вони не масштабовані й не запущені серійно. Це пряма відповідальність наших ставок, міністрів стратегпрому і шановного пана Рустема Умєрова, який все більше перебирає на себе функції міністра закордонних справ.

Утім останній рік Банкова займалась тим, що випилювала несвоїх людей із Міністерства оборони, тож не варто дивуватись, що у нас з оборонними замовленнями все дуже скромно. І дійшло до того, що лише після публічного інтервʼю командира Третього армійського корпусу Андрія Білецького про те, що 3-тя штурмова не отримала від держави жодного FPV-дрона за 3 місяці — почались якісь реакції від чиновників.

Лише у травні президент Володимир Зеленський заявляв, що Україні необхідно $30 млрд для запуску виробництва на повну потужність — і тут ми розуміємо, що бюджетні гроші варто було б спускати  не на програми національного кешбеку чи чергові намагання купити у Болгарії російські атомні реактори.

«Де наші ракети?», «коли будуть українські аналоги "шахедів"? — ці питання стають все гучніше та тривожніше. Оскільки, ми бачимо як впадає в старечий чи то Альцгеймер, чи то відверте свинство Дональд Трамп. Ми чуємо відверті й досить цинічні слова генсека НАТО Марка Рютте, що припинення вогню в Україні дозволить Росії накопичувати зброю і підвищить ризики для НАТО. Разом з тим, угорські та словацькі друзі Путіна, а подекуди й недоброчесні польські політики роздмухують ненависть до України. Що ось, вона найбільша загроза — не катівні російських окупантів у будь-якому житловому комплексі на території Східної Європи, а о боги — Україна в ЄС. Ба більше, наші фермери, які уміють працювати не просто без дотацій з Брюсселя, а в умовах замінованих полів і частки трактористів, які змінили "джондіри" на БТРи.

У нас немає друзів, а є лише ситуативні союзники. Поки США шукає себе у новому десятилітті — наша мета отримувати американську зброю бодай за гроші. Далі — треба пройти тонку грань між бажаннями наших чиновників украсти й втекти в субтропіки Іспанії та боротьбою за незалежність. Бо ж знаєте, якось недобре, коли урядовці Данії та Німеччини питають, чи можна красти трохи менше на закупівлях зброї.

Ми прийшли до сумної квінтесенції, де популізм і бажання мати лише одного переможця нинішньої війни — бʼє по наших розробках, мінусує наші потужності, які ще не рознесла русня. І врешті — це є справжня розмова про всенародну єдність та незламність.

Виробництво власних дронів, зенітно-ракетних комплексів та ракет є пріоритетом номер один для нинішньої держави. Загалом це і є та важлива сила для країни, яка прагне себе захищати та бути озброєною наче дикобраз, про що не раз останнім часом натякає лідерка Євросоюзу Урсула фон дер Ляйєн.

Свої ракети — це означає, що ні в кого не треба просити дозволу і вимолювати право на перший удар. Саме з ними тобі один чоловік з віспою на лиці не буде розказувати про «контрольовану ескалацію», а на завтра інша партія його наступників — не переконуватиме підписати капітуляцію, бо дуже треба «бізнес діл» з хорошим другом Владіміром.

Ракети українського виробництва — це регулярні удари по РЖД, логістичних хабах, аеродромах і мережі енергетики, яка насправді набагато хиткіша за нашу. Росіяни це розуміють, тому уже десятки разів жбурляли кращу свою балістику по всім відомим центрам у Києві та Дніпрі. Їхня мета не лише знищити наші розробки, а й зміни, які паяють щось попри все.

Коли кажуть, що українські ракети неможливі — згадаймо, як ХАМАС розкопує у пустелі труби й робить із них ракети, які вражають Ізраїль, ще з 2021 року. Гроші на це є, бо попри пруфи й численні відео в TikTok ЄС не зупинив свої програми з фінансування водогонів і всього за 10 останніх років виділив 100 мільйонів євро на будівництво інфраструктури в районах, які контролюють ХАМАС.

Поставмо питання руба, чому середньовічні бородаті гопники можуть напиляти ракет, а ми держава, чиї інженери серйозно доклалися до слави СРСР як космічної ядерної наддержави — пасемо задніх?

Ще в кінці 2024 року Зеленський давав доручення під особистим контролем, що виробники мають виготовити мінімум 30 тис. далекобійних дронів та щонайменше 3000 крилатих ракет і ракет-дронів.

Що ж, варто виконувати цю обіцянку. Бо у президента та його оточення може не стати опорних округів для політичної карʼєри — нагадаю, що ворог уже на підступах Дніпровщини, яка породила зірочок Кварталу та укрсучполітики.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.