Держава як бабка на лавці

Я не хочу зараз сперечатися, наскільки ця концепція коректна та життєздатна, хоча моїм симпатіям вона багато в чому близька. Я б скоріш хотів підкреслити те, що в цій концепції обмеженість функцій державного апарату компенсується їхньою суворістю. Вони мало в що можуть лізти, але якщо вже влізли — то обух батогом не переб'єш.

Мені здається, наша проблема в тому, що в нас постійно будується протилежна модель. Я б назвав її "державою — бабкою на лавці".

Бабці на лавці до всього є справа, бабка на лавці до кожного докопається, кожного оцінить і завжди винесе свій вирок. Довжина спідниць та висота підборів, кількість дітей та їхній одяг, все особисте життя — об'єкт її оцінок. Вона, звісно, і користь може приносити — підняти ґвалт, якщо в дім лізе хтось незнайомий, чи насварити когось за викинуте повз урну сміття, але весь будинок нею буде тричі задовбаний.

Читайте також: (Не)хейтити СЗЧ. Як армія чекала справедливості від держави, а отримала страх і зневагу?

Що особливо паскудно, за всіх своїх спроб бути в кожній бочці затичкою, справжню загрозу бабка не відверне. Бо бабка має вплив лише на вихованих та спокійних людей. Насварити бабка може студента, який ввечері вечірку вдома влаштував. А алкану, який водночас дружину смертним боєм лупить, бабка нічого не зробить. Тупо нема повноважень.

І проблема в тому, що саме такої поведінки від держави очікують широкі народні маси. Які хочуть, з одного боку, щоб держава контролювала все й обмежувала все, що їм не подобається, але з іншого — щоб поліцейського можна було прогнати жіночим вереском, договори можна було не виконувати, а на кожну претензію відповідати: "А от на сусіду мого подивіться, він ще гірший" або "А що ви мені такого зробили, щоб я вас слухав".

Проблема також в тому, що оця концепція от точно нежиттєздатна.

Джерело

Про автора: Віктор Трегубов, український журналіст, блогер, публіцист та громадсько-політичний діяч

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.