Для Москви та Пекіна Туреччина є частиною Заходу, а отже, — не союзником в авторитарній Осі

Хакан Фідан підкреслив, що Туреччина готується до цієї ситуації, бо намагається підтримувати дружні взаємини і з Росією, і з Україною, що відповідає зовнішньополітичній стратегії президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. "Тільки друг може говорити про біль, який він відчуває у зв’язку з ситуацією, що склалася, — отже, ми намагаємося говорити про цей біль з обома сторонами", - сказав очільник зовнішньополітичного відомства Туреччини, який наголосив, що ні Росія, ні Україна не бажають виглядати такими, що програли в цій війні.

Разом із тим очільник зовнішньополітичного відомства Туреччини підкреслив, що має бути знайдене справедливе рішення у війні, яке базувалося б на засадах територіальної цілісності України. Як відомо, і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, і інші турецькі політики неодноразово говорили про пріоритетність територіальної цілісності, включно з українським статусом анексованого ще у 2014 році Криму.

У Російської Федерації, як відомо, свої уявлення про територіальну цілісність України. Президент Росії Путін після анексії Криму, Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України вважає їх суб’єктами РФ. Також він переконаний, що умовою для початку російсько-українських перемовин має бути виведення українських військ із тих територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, які досі контролюються легітимним урядом України.

Читайте також: "Унічию не вийде": політичний шизофренік Лавров нападає на Зеленського

Агресію на території України, під час якої російські війська намагаються окупувати якомога більше території тієї ж Донеччини, російська пропаганда презентує як звільнення території суб’єкту РФ від ворожих військ. Таким чином, сподіватися, що в Москві будуть погоджуватися з ідеєю територіальної цілісності України так, як її вбачають в Анкарі, не доводиться.  Однак, як можна зрозуміти, міністр закордонних справ Туреччини плекає надію саме на втомленість сторін від багаторічної війни, в якій немає навіть ознак політичного рішення, і що саме ця втома примусить не тільки Київ, а й Москву вдатися до якихось реалістичних оцінок ситуації наступного року.

З цією оцінкою очільника турецького зовнішньополітичного відомства збігаються, за великим рахунком, і погляди західних експертів, які вважають, що наступного року путінський режим відчуватиме реальні складнощі економічного розвитку, що примусить російського президента замислитися про закінчення війни. Втім, ніде правди діти, такі прогнози вже звучали й 2023-го, і 2024 року, і реальність спростувала такий підхід до справи. Так що ми не знаємо, наскільки виправданою є ставка саме на 2025 рік як на рік, у який можуть відбутися якісь реальні повороти у війні між Росією та Україною.

Очевидно, що для Анкари є досить важливим, щоб Реджеп Таїп Ердоган був посередником у конфлікті й таким чином підтвердив свій міжнародний статус. Як відомо, єдиною реальною домовленістю, якої сторонам вдалося досягти під час великої війни між Росією й Україною, є Зернова угода, якої вдалося досягти саме за посередництва президента Туреччини та генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша.

Щоправда, ця угода вже давно не діє: РФ відмовилася брати участь у ній, усі ініціативи Реджепа Таїпа Ердогана з відновлення документа виявилися абсолютно нереалістичними. До саміту БРІКС у Казані Реджеп Таїп Ердоган підготував нові пропозиції щодо врегулювання російсько-українського конфлікту, про які розповів сам президент РФ Путін. Однак його коментарі продемонстрували, що він не звернув особливої уваги на пропозиції турецького колеги, і пояснив він це тим, що не може довіряти українській стороні.

Читайте також: У Кадирова загострюється параноя

Життя, таким чином, нічого не вчить президента Туреччини, який ніяк не може усвідомити, що він не є реальним партнером для президента Росії та інших лідерів Глобального Півдня, які швидше використовують Ердогана як інструмент у дестабілізації Заходу, вважаючи турецького президента важливим союзником США та інших країн цивілізованого світу.

Ердоган уже зазнавав поразок у спробі поширити вплив на країни Глобального Півдня. Нещодавно Китай і Росія фактично організували зрив саміту Організації тюркськомовного світу в Ашхабаді, під час якого Туркменістан мав приєднатися до цієї організації, головною державою в якій є Туреччина. Замість цього Москва створила можливості для проведення в туркменській столиці форуму, головним солістом на якому був президент Росії Путін. До речі, в межах форуму відбулася перша зустріч Путіна з новим президентом Ірану, під час якої було підтверджено можливість стратегічного партнерства між цими двома країнами, що також аж ніяк не відповідає ідеї збільшення впливу Туреччини.

Поразка очікувала Ердогана й на саміті БРІКС у Казані. Як відомо, турецький президент повідомив про готовність своєї країни приєднатися до авторитарного клубу БРІКС, таким чином демонструючи, що в Анкари є вибір між подальшою інтеграцією до цивілізованого світу і союзом із такими режимами, як путінський чи сіцзиньпінівській.

Однак, як виявилося, у Казані ніхто не очікував на схвалення цієї пропозиції турецького президента. Бажання Туреччини приєднатися до БРІКС було надійно заблоковано членами цієї організації, що стало справжнім політичним приниженням для Ердогана. І зараз Хакан Фідан у своєму інтерв’ю газеті Hürriyet досить стримано коментує перспективи участі своєї країни в БРІКС, дещо роздратовано говорячи про те, що в цьому клубі, до якого, як відомо, входять КНР, Росія, Бразилія, ПАР, не можна буде приєднатися аж до того часу, поки ці країни не визначаться з вектором подальшого розвитку організації.

Так що фактично посередницька місія Туреччини надійно заблокована саме тим, що для Москви чи Пекіна Туреччина, яка є одним із найважливіших членів НАТО, є все ж таки частиною Заходу, а не Глобального Півдня та авторитарного табору солідарності, що б про це не думав сам Реджеп Таїп Ердоган разом зі своїми соратниками.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.