Для українців розділення влади — майже екзистенційна необхідність
Ще Арістотель вважав розділення влади запорукою гарного врядування
Він же перший і запропонував як саме краще розділяти владу: на τὸ βουλευτικόν, яка вирішує, що робити; τὸ περὶ τὰς ἀρχάς, яка робить; та τὸ δικαστικόν, яка проводить оцінку зробленого. З його часів таке розділення — основа республіканства, яке є антитезою до монархії.
В Україні від її незалежності класичне розділення на парламентську, виконавчу та судову влади у більшості випадків було симуляцією розділення. Хіба парламент час від часу проявляв субʼєктність. Тому і виникали Майдани, які намагалися розвіяти задуху владних монополій.
Читайте також: Виступи молоді. Спроба політологічного аналізу
Майдани самі ставали формами реального і працюючого розділення влади, протиставляючи себе владі інституалізованій. Але Майдани не перетворювалися на інституції, і будь-яка влада після кожного Майдану, в першу чергу, намагалася повернути собі всю монополію влади, руйнуючи її розділення.
НАБУ і САП стали єдиною формою реального розділення влади на рівні інституцій — на тлі інституцій, які б це розділення мали втілювати, але лише імітували його. Наш народ це відчуває, і тому така кількість людей виступила після вчорашнього рішення влади. Люди не стільки захищають антикорупційні інституції, які не були досконалими, скільки принцип розділення влади та республіканство.
Очевидно, що для українців розділення влади — не абстрактна політична теорія, а майже екзистенційна необхідність — те, що давні греки називали ἀνάγκη. Це одна з тих базових речей, які відрізняють нас від наших сусідів-персів.
- Актуальне
- Важливе