"Миротворці з глушником": як радикалізація Трампа вплине на завершення війни в Україні

Інакше карту нашої держави ножицями байдужості перекроюватимуть зодчі нової американської  геополітики.

Один із них — радикальніша копія Трампа, щойно представлений кандидат на посаду віцепрезидента США Джей Ді Венс. Це йому приписують цитату: "Я маю бути чесним з вами, мені байдуже, що так чи інакше відбудеться з Україною". А ще він:

• разом з іншими "респами" підписував звернення до Байдена із закликом припинити безлімітну "допомогу Україні", а також повʼязував її з "припиненням тиску" на московську православну церкву в Україні; 
• вимагав від Зеленського визнати, що Україна зрештою поступиться частиною своїх територій агресору, а також виступав за нейтралітет нашої держави ("Заявлена Зеленським мета війни  — повернення до кордонів 1991 року — це фантастика", — казав він);

"Проблема України — це не Республіканська партія, це математика. Україні потрібно більше солдатів, ніж вона може знайти, навіть за умови драконівської мобілізації. Їй потрібно більше зброї, ніж США здатні надати", — Венс. 

Читайте також: Байден і Трамп вперлися у стелю

Ну, ви зрозуміли, — він один з апологетів жорстких перемовин Києва та Москви. А ще він завзятий антиглобаліст, бо родом з регіону, постраждалого через перенесення виробництв за кордон, тобто виступатиме за конфлікт із ЄС.

Навіть за характером він подібний до Трампа, в минулому вони часто лаялися, Венс називав "Дона" фашистом, а той у відповідь принижував молодого політика. Та спільна схильність знаходити прості розв'язання складних проблем зріднила політиків. 

Таких, як Венс, чимало. Ось, наприклад, ексдиректор національної розвідки Річард Гренелл, претендент на високий пост в адміністрації консерваторів, взагалі запропонував створити в Україні декілька автономних зон і заблокувати членство в НАТО.

Питання не лише у прізвищах: після епічного фото Трампа — із закривавленим обличчям та піднятим жестом "Боротьба" — президентські вибори в США зі швидкістю кулі вийшли за межі раціональності та перетворились на суцільне видовищне шоу. І агресія тут приходить на зміну розважливості: виборцям кортітиме емоцій і тільки...

Читайте також: Венс і Трамп. Не ведіться на істерію

Шоу — це територія Трампа, який — за всіма законами драматургії  — “перемагає смерть” і утверджується як  “борець та мученик”. Це не лише розганяє рейтинг, але й додає кандидату впевненості. А впевненість змінює політичну парадигму: якщо під час першої президентської каденції Трамп "розгубив" відсотки своїх обіцянок, то зараз він візьметься втілювати найрадикальніші із них.

На жаль, очікувати з боку демократів особливого опору не варто: похилий, кволий демократичний лібералізм невпевнений у собі, навіть не здатен себе захистити, і програє політичне змагання політичному анархізму. 

З українського погляду, трампізм — це "миротворчість з глушником", яка спроможна продірявити політичну голову кожному, хто не згоден з її думкою. Києву важко буде вести дискусію з Вашингтоном доти, доки Путін серйозно не накосячить у взаєминах з лідером Білого дому. Саме тому Україна і повинна поспішати в пошуках спільної позиції з євроспільнотою, яка може зацікавити трампізм нового розливу.

Джерело

Про автора. Орест Сохар, журналіст, шеф-редактор Obozrevatel

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.